59. Поняття психологічного віку. Його критерії.

Вік – якісно особливий етап психічного розвитку, який характеризується значною кількістю змін, які утворюють у сукупності своєрідність структури особистості на даному етапі її розвитку. Існує 3 підходи до проблеми вікової періодизації:

Вибудовує вікову періодизацію на основі зовнішнього непов’язаного з самим процесом розвитку критерієм (періодизація Штерна, Зазо, Блонського)

Характеризується визначенням критеріїв вікової періодизації внутрішніх сторін розвитку (періодизація З. Фройда)

Періоди розвитку психіки виділяються відповідно до істотних особливостей цього розвитку.

Вигодський і Ельконінвиділили три критерії вікової періодизації:

Соціальна ситуація розвитку

Провідна діяльність

Центральне вікове новоутворення

Соціальна ситуація розвитку – це своєрідні специфічні для даного віку неповторні умови (внутрішні та зовнішні) розвитку взаємини дитини та дорослого, дитини та навколишнього.

Центральне вікове новоутворення – це певна психічна властивість чи процес, які вперше виникають на певному віковому ступені і які визначають весь хід розвитку дитини в цей період життя. З’являються на кінець стабільного періоду розвитку.

60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.

Д.Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на підставі

таких основних критеріїв, як соціальна ситуація розвитку, провідний тип

діяльності, основні новоутворення розвитку та кризи.

За Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:

вік немовляти — до 1 року;

раннє дитинство — 1—3 роки;

молодший і середній дошкільний вік — 3—5 років;

старший дошкільний вік — 5—7 років;

молодший шкільний вік — 6 (7) – 10(11) років;

підлітковий вік — 10(11) – 13 (14) років;

ранній юнацький вік — 13(14)—16 (17) років.

Кожен з етапів складається з двох періодів, які відкриваються

міжособистісним спілкуванням як провідним типом активності, яка

спрямована на розвиток особистості дитини, і завершується предметною

діяльністю, пов'язаною з інтелектуальним розвитком, формуванням знань,

умінь і навичок та реалізацією операційно-технічних можливостей дитини.

Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто

невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і

операційно-технічними можливостями дитини. З роки і 11 років — це кризи

відносин, за ними виникає орієнтація в людських відносинах. 1 рік і 7 років

знаменуються кризами світогляду, які відкривають орієнтацію в світі речей.

Види провідної діяльності:

Період немовляти – безпосередня емоційне спілкування з дорослим

Ранній вік – предметно-маніпулятивна діяльність

Дошкільний вік – ігрова діяльність

Молодший шкільний вік – учіння

Підлітковий вік – інтимно особистісне спілкування з ровесниками

Юнацький вік – навчально-професійна діяльність

Кожна дитина у своєму розвитку проходить період підвищеної чутливості до тих чи інших впливів, до засвоєння того чи іншого виду діяльності. Так, раннє дитинство – найбільш сприятливий вік для розвитку мовлення, в 5-8 років дитина найбільш готова до оволодіння читанням,розвитку навичок письма,молодший шкільний вік є синсетивним для розвитку навчальних навичок і умінь, підлітковий – абстрактного мислення, ранній юнацький – світогляду.