41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення

Процес творення образів може мати мимовільний і довільний характер. Якщо в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об’єкта, уява набуває довільного характеру.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворюючу і творчу. Уява,що спирається на створення образів, які відповідають описові , називається відтворюючою. Відтворююча уява обслуговує спілкування людей. Творча уява також має довільний характер , завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових ,оригінальних образів.

За активність уяву поділяють на активну і пасивну. Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного процесу. Пасивна уява завжди протікає без постановки мети, інколи як ілюзія життя,де людина говорить,діє уявно.

За змістом діяльності розрізняють такі види діяльності, як художня, наукова, технічна. У художній уяві переважають чуттєві образи, надзвичайно детальні та яскраві. Художник яскраво уявляє образи героїв,ніби вони насправді спілкуються з ним. Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур. Образи матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об’єкти. Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв’язання проблем.

Процеси уяви здійснюються різними способами. Аглютинація- обєднання в образі властивостей і елементів інших предметів ( русалка, має голову жінки і тулуб русалки)

Гіперболізація- збільшення або зменшення даного в образі реального об’єкта, кількісна зміна його частин( велетень Гулівер) Схематизація- згладжування відмінностей між порівнюваними об’єктами.(орнамент,взятий художником із рослинного світу) Типізація- виокремлення істотного в однорідних явищах і втілення його в новому образі, завдяки чому вони набувають нових рис( широко вик у літературі)Заговтрення- уявне підкреслення певних властивостей реального об’єкту, образ набуває особливої виразності.

42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів

Події життя стають для людини джерелом її переживань. Зрештою виникає внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті. Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Переживання почуттів виступає як особливий емоційний стан, за якого сприймання і розуміння суб’єктом чого-небудь , його знання про що-небудь виступають в єдності з особистим ставленням до сприйнятого-відомого чи невідомого. Емоції – психічне відображення у формі безпосереднього пристрасного переживання людиною життєвого сенсу явищ та ситуацій, що зумовлене відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб людини. Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку мовою переживань. Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням.

Функціями та властивостями почуттів є: сигнальна ( супроводжується виразними рухами), регульована( емоції спрямовують нашу поведінку, знімають надлишок емоційного збудження), оцінка смислу життєвих явищ( оцінки теперішнього, ф-ція організації діяльності, ф-ція закріплення досвіду, фція передбачення майбутнього,

ф-ція синтезування)