65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.

Провідною діяльністю цього періоду є гра. На думку Д. Б. Ельконіна, гра є діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально освоює всю систему людських відносин.

Гра - це особлива форма освоєння дійсності шляхом її відтворення, моделювання. Як показали дослідження Д. Б. Ельконіна, гра виникає тільки на певних етапах розвитку суспільства, коли дитина не може взяти безпосередню участь у системі суспільної праці, коли треба почекати, щоб дитина підросла. Центром гри є роль, яку бере на себе дитина. Взявши на себе роль дорослої людини, дитина відтворює його діяльність дуже узагальнено, у символічному вигляді. Д.Б. Ельконін писав, що символіка гри дає можливість змоделювати систему відносин між людьми, у грі відбувається народження смислів людських дій. Не можна не згадати значення спільної гри - гри з однолітками чи дорослими, під час спільної гри, моделюючи різні ситуації, дитина поступово навчається тонкої рефлексії на іншу людину, яка в свою чергу має сильний вплив на психічний розвиток дитини. 

66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку

У дошкільному віці формуються психологічні якості і механізми особистості, налагоджуються зв'язки, відносини, які становлять ядро особистості. У цей період формується стійкий внутрішній світ, форми поведінки, які дають підстави вважати дитину особистістю.

Умови розвитку дошкільника суттєво відрізняються від умов попереднього вікового етапу. Значно підвищуються вимоги дорослих до його поведінки. Центральною вимогою є дотримання обов'язкових для всіх правил поведінки, норм суспільної моралі. Нові можливості пізнання світу сприяють засвоєнню форм взаємин, які існують між дорослими. Дитина включається у спільну діяльність з однолітками, вчиться узгоджувати з ними свої дії, рахуватися з їхніми інтересами і думками. Весь час змінюється й ускладнюється її діяльність, що висуває нові вимоги до сприймання, мислення, пам'яті, вміння організовувати свою поведінку. Усе це поступово формує особистість дитини, а кожне особистісне надбання змінює, розширює можливості для виховання. Умови розвитку і сам розвиток особистості взаємопов'язані.

У молодшому дошкільному віці діти засвоюють правила, що стосуються культурно-гігієнічних навичок, дотримання режиму, поводження з іграшками. Підкоряючись вимогам дорослих, вони й самі намагаються оволодіти цими правилами. Нерідко в дошкільному закладі діти звертаються до вихователя з приводу порушення правил поведінки їхніми однолітками. Ці заяви найчастіше є своєрідним проханням підтвердити правило і його обов'язковість для всіх. Іноді вони є спробою відкрити нове, невідоме правило. У такій ситуації діти запитують, чи можна так робити.

У середньому й особливо старшому дошкільному віці надто важливим є засвоєння правил взаємин з іншими дітьми, оскільки ускладнення діяльності дітей породжує необхідність врахування прав, інтересів товаришів. Дітям нелегко опановувати такі правила, вони часто застосовують їх формально, не розуміючи суті й особливостей конкретного випадку. Оволодіння ними відбувається на основі досвіду.

Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знахо­диться з перших днів життя. Між дітьми можуть виникати най­різноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дити­на з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобу­вала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.

На третьому році життя взаємини між дітьми виникають, в основному, на основі дій з предметами, іграшками. Ці дії набувають сумісний, взаємозалежний характер. Діти старшого дошкільного віку в сумісній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, викону­ють частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.

Впродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер І наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкіль­ник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки.