- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
Мислення - це вища форма психічного відображення,яка базується на встановленні суттєвих зв’язків і відносин.
Мислення - це соціально зумовлений, пов'язаний з мовленням психічний процес самостійного відображення істотно нового, тобто процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності, з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі.
На основі специфічних рис мислення можна вирізнити його основні функції:
1) Розуміння
2) Розв’язання проблем
3) Постановка мети
4) Рефлексія-здатність розуміння своїх дій
Мислення розглядають як особливий вид діяльності. Мисленнєвий процес завжди формується в діяльності, у взаємодії суб'єкта з навколишнім світом. Мислення актуалізується під впливом мети, в умовах виникнення проблеми. Мета формує мислення як діяльність. Розгортаючись у часі, будучи безперервним, воно виявляє себе як процес, оскільки мислить не саме мислення, а суб'єкт, потреби, інтереси, почуття якого виконують спонукальну роль. Це означає, що мислення має особистісний аспект. О.В. Брушлінський наголошує, що суб'єктом мислення є особистість, і саме це визначає зміст терміна "діяльність".
Отже, усі три компоненти мислення (змістовий, функціонально-операційний та цілемотиваційний) виявляються в мисленнєвій діяльності особистості. Ця діяльність виникає і формується як процес за умов проблемної ситуації і задачі.
Проблемна ситуація- це психічний стан який змушує пізнавати нас те що ми не знаєм або не вмієм.
Вона включає в себе невідоме, пізнавальну потребу,здібності індивіда,досвід індивіда.
Задача- це проблемна ситуація прийнята індивідом і повинна бути вирішена.
33.Основні процеси мислення.
У процесі розв'язання якогось складного завдання звичайно доводиться розв'язувати ряд окремих завдань. У залежності від цього розрізняють ряд мислительних процесів. Основними з них є аналіз і синтез навколишньої дійсності.
Аналіз - це мислене розщеплення на окремі елементи, щоб з’ясувати взаємозв’язок між ними.
Синтез - це практичне або теоретичне об’єднання, виділених у процесі аналізу, частинки у нове ціле.
Основний механізм мислення «аналіз через синтез». Взаємозв’язок аналізу і синтезу « аналіз уже і є синтез».
Порівняння полягає в мисленому співставленні об'єктів і у встановленні схожості і відмінності між ними.
Абстракція являє собою виділення якоїсь властивості або ознаки предмета, які уявляються відокремлено від самого предмета, від інших його ознак. Таким шляхом виділяються форма, колір, величина та інші властивості продуктів.
Узагальнення є мисленим об'єднанням предметів і явищ дійсності, які мають ті чи інші загальні властивості.
Процеси абстракції і узагальнення необхідні для утворення понять. Так, для того щоб у людини утворилось поняття про рослину, тварину, мінерал, необхідно абстрагувати характерні ознаки, властиві всім рослинам, всім тваринам, всім мінералам, а потім узагальнити ряд сприйнятих раніше предметів на основі існуючої між ними схожості.
У процесі мислення людина користується не окремими поняттями, а цілими системами понять, які знаходяться в певному зв'язку одне з одним. Зв'язки між поняттями, які виникають у голові людини і відображують дійсні відношення між реальними предметами і явищами, називаються судженнями. Приклади суджень: «цукор розчиняється у воді», «білка — тварина», «камінь твердий».
У процесі мислення окремі судження в свою чергу об'єднуються одне з одним. На основі одного або кількох суджень виводиться нове судження,— робиться певний висновок, умовивід.
Такий зв'язок суджень, який виникає в голові людини і відображує взаємовідношення предметів і явищ навколишньої дійсності, називається умовиводом.
Так, на основі одного судження «дерево горить» і другого — «кубик дерев'яний» дитина робить умовивід: «отже, дерев'яний кубик буде горіти».
Всі мислительні процеси: аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, а також судження і умовивід,— здійснюються у людини за допомогою мови, за допомогою зовнішнього або внутрішнього мовлення.
Порівняння- це операція що дає змогу встановлювати подібні та відмінні ознаки.
Класифікація- це мисленнева операція на вставленні подібних і другорядних ознак об’єднувати їх у певні групи.
Узагальнення- полягає у застосуванні узагальненого знання до конкретного часткового випадку.
Абстрагування- полягає у відволіканні суб’єкта від певних виділених ознак.
