1. Предмет психології. Психологія- це наука і система знань про закономірності,механізми, психічні факти, і явища в житті людини. Психологія- одна з наук про людину. Передметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини- психіка. Складність психіки як явища, зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного і соціального середовища потрібні для цього джерела, набуває знань,планує свої дії, визначає шляхи, методи їх здійснення, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі. Психіка- це властивість високоорганізованої матерії мозку відображати об’єктивну дійсність і на основі сформованого при цьому образу доцільно регулювати діяльністю суб’єкта. Психічні факти виявляються об'єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності і творчості, і суб'єктивно, внутрішньо: в процесах відчуттів, сприймання, уваги, пам'яті, уяви, почуттях, волі і т. Д. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі. Протиріччя внутрішнього і зовнішнього в психіці людини дозволяються рухами, діями і вчинками, що висловлюють відношення людини до людей, природи і суспільства. Предмет психології- закономірності розвитку і вияву психічних явищ та їх механізми. Коло явищ, які вивчає психологія у кожної людини виявляється чітко і виразно: це наші почуття, думки, образи,сприймання, прагнення, бажання, уява, погляди- все що утворює внутрішній зміст нашого життя. Завдання психології: є встановлення механізмів психологічної діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук медициною,фізіологією, біологією; розкриття психічних закономірностей формування в людини готовності до діяльності та розроблення психологічних шляхів підвищення її ефективності.

2. Психіка як форма відображення

Психіка- це властивість високоорганізованої матерії мозку відображати об’єктивну дійсність і на основі сформованого при цьому образу доцільно регулювати діяльністю суб’єкта.

Кожна людина є володарем психічної реальності: всі ми переживаємо емоції, бачимо навколишні предмети, відчуваємо запахи - всі ці явища належать нашій психіці, а не зовнішньої реальності. Психічна реальність дана нам безпосередньо.

Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем. Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот. Психіка, таким чином, виникла як необхідний механізм сигналізації, орієнтації, організації поведінки живих істот, що поліпшувало умови їхнього життя. Розвиток психіки здійснювався як доцільний процес і проходив ряд етапів, набуваючи на кожному з них якісно нових ознак.

Психіка є «ідеальний продукт» живої істоти, яка існує реально, виявляючись в діяльності, в поведінці та смислових пошуках. Всі психічні явища причинно зумовлені, можуть мати матеріальну і ідеальну причину. Образ дійсності який створює наш мозок є суб’єктивним.

Психічне відображення характеризується наступними особливостями: воно дає можливість правильно відображати навколишню дійсність; здійснюється в процесі активної діяльності; заглиблюється і удосконалюється; заломлюється через індивідуальність; носити випереджаючий характер.

Психічне відображення забезпечує доцільність поведінки і діяльності. У тій же година сам психічний образ формується в процесі наочної діяльності.

Відчуття і сприйняття, що виникають на їх основі, складають плотську основу пізнання. Це ступінь плотського відображення дійсності, коли знання про світ безпосередньо пов'язані з дією предметів на органи чуття.

Функції психіки: 1) відображення, 2) регуляція поведінки і діяльності

3. Характеристика свідомості. Структура свідомості. Несвідоме.

Свідомість — це вищий рівень психічного відображення об'єктивної реальності, а також вищий рівень саморегуляції, властивий лише людині як соціальній істоті.

У вітчизняній психології виникнення та розвиток свідомості людини розглядав О.М.Леонтьєв. Існує певна послідовність явищ, що зумовили виникнення свідомості у людини: праця привела до зміни принципів побудови взаємостосунків між людьми. Ця зміна зумовила перехід від природного відбору до організації соціального життя, сприяла розвитку мови як засобу комунікації. Виникнення людських спільнот з їх моральними нормами, які відображають закон спільного життя, стало умовою вияву критичності мислення людини. Водночас відбувався розвиток мови, що сприяло усвідомленню людиною власного „Я", виокремленню себе з навколишньої дійсності. У результаті цього мова стала засобом регуляції поведінки людини. Усі ці явища і закономірності зумовили появу та розвиток свідомості в людини.

А.В.Петровський, характеризуючи свідомість, виокремлює в її структурі такі чотири її характеристики.

1. Свідомість є сукупністю знань про навколишній світ. Таким чином, до структури свідомості належать усі пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява.

2. Закріплення у свідомості відмінностей суб'єкта і об'єкта. Тільки людина з усіх живих істот здатна виокремлювати і протиставляти себе оточуючому світу, має здатність до самопізнання.

3. Забезпечення діяльності цілепокладання. Функцією свідомості є формування цілей діяльності, при цьому складаються її мотиви, приймаються вольові рішення, враховується хід виконання дій тощо.

4. До структури свідомості належать також певні відношення. До свідомості людини обов'язково належить світ почуттів, де відображаються складні об'єктивні, і перш за все суспільні відносини, у які включена людина.

Завдяки свідомості людина пристосовується до навколишнього світу. Об'єктом усвідомлення є те, що потребує певної регуляції нашої поведінки, наших дій з урахуванням реальності. Свідомість людини виявляється в її діяльності. Справа і слово людей є виявом їхньої свідомості.

Свідома діяльність людини не виключає наявності в ній несвідомого. Існують різні пояснення проявів несвідомого. Так, 3. Фройд вважав, що сфера несвідомого - це витіснені, нереалізовані потяги людини. Не усвідомлюються також так звані субцептивні реакції, які викликаються підпороговими подразниками, деякі мотиви діяльності та поведінки, потяги, патологічні явища типу галюцинацій, марень.

Прикладом переходу свідомого в несвідоме є сон. Уві сні люди бачать сновидіння. Сновидіння - це своєрідний стан свідомості того, хто спить, який характеризується появою більш чи менш яскравих уявлень. Перехід від сну до активного неспання - це перехід від несвідомої психічної діяльності до свідомої (і навпаки). Таким чином, психічна діяльність людини являє собою єдність свідомого і несвідомого.