Питання до іспиту з ІДПЗК

1.Предмет, метод та методологія науки"ідпзк"

Предметом ІДПЗК є держава і право зарубіжних країн світу в процесі їх виникнення

та розвитку в певній послідовності, на основі виявлення загальноісторичних закономірностей цих процесів, що діють в рамках тих історичних епох, які є

найважливішими ступенями в розвитку конкретних суспільств.

ІДПЗК-дисципліна історична, правова, суспільна.

Завдання ІДПЗК:

Вивчити основні пам'ятники права, історичну практику, процеси виникнення та розвитку

інститутів і правову систему народів зарубіжних країн. Вивчити державно-правові явища в їх історичному розвитку. Навчитися історично осмислювати державно-правові явища, складати науково обгрунтовані прогнози про майбутні станах. Сформувати науково-юридичний світогляд, загальноправових культуру, здатність приймати правильні рішення в ході професійної деятелньості.

Методологія:

1. Загальнонаукові: аналіз, синтез, індукція.

2. Спеціально-наукові: ісооріческій, логічний, порівняльний, системно-структурний,

прогностичний, тлумачення.

3. Загальні: спостереження. Рахунок, узагальнення, діскріпція

2.Східна деспотія (головні риси та особливості).3 головних відомства управління

Ознаки східної деспотії:

1. Зосередження всієї повноти влади в руках однієї людини (фараон, раджа).

2. Наявність широко розгалуженого, структурованого державного апарату, що складається з переписувачів, царських людей, рангірованного чиновництва.

3. Повна безправність особистості по відношенню до держави. Особистість

практично не захищена від агресії з боку правителя

Перші осередки людської цивілізації з'явилися на Близькому Сході, насамперед у Палестині, близько X тис. до н. е. Там же набагато раніше, ніж в інших стародавніх країнах, виникли і політичні утворення, які об'єднували людей системою владних, правових і адміністративних відносин. У IV—І тис. до н. е. спочатку на Близькому Сході, а потім у Північній Індії, Китаї, Південно-Східній Азії виникли перші держави, що розвивалися майже однаково.

Давньосхідна державність сформувалася в остаточному вигляді не відразу. Державно-політичний розвиток стародавніх країн розпочався з виникненням номів — адміністративно-господарських об'єднань общин, що почали втрачати родовий характер. Справжнє оформлення інститутів влади відбувалося у період державної централізації (досить відносної в умовах ста­родавнього суспільства). Тоді виникли самостійні системи адміністрації, судів, фінансів, підпорядковані державним потребам, утвердилась монархія — перша відома історії форма правління. У стародавніх імперіях влада і управління остаточно втратили історичні зв'язки з родовим ладом і клановим управлінням.

3.Загальна характеристика Законів царя Хаммурапі, їх структура.

У 1901 р. французька археологічна експедиція, розкопуючи м. Сузи в Еламі, виявила базальтовий стовп, з усіх боків вкритий клинописом. Ця унікальна знахідка була відкриттям найдавнішого у світі зводу законів, укладеного за часів царювання Хаммурапі.

Хаммурапі у своїх законах намагався сформувати і закріпити суспільний лад держави, панівною силою в якій мали бути дрібні та середні рабовласники. Ранній збірник законів не дійшов до нас; відомі науці закони Хаммурапі були розроблені наприкінці його царювання.Ці закони були увічнені на великому чорному базальтовому стовпі. Зверху на лицьовому боці стовпа зображений цар, який стоїть перед богом Сонця Шамашем — покровителем суду.Нижче наведено текст законів, що заповнює обидва боки стовпа. Він має три частини. Перша частина — це великий вступ, в якому Хаммурапі проголошує, що боги передали йому царство я того, щоб «сильний не пригноблював слабкого». Далі йде перелік благодіянь, вчинених Хаммурапі для міст своєї держа-ви. Можна припустити, що копії законів були виготовлені для всіх великих міст його царства. Після вступу йдуть статті законів, які завершуються докладним висновком.Пам'ятка збереглася у цілому добре. Лише статті останніх стовпчиків лицьового боку стовпа стерті. Вочевидь, це було зроблено за велінням еламського царя, який перевіз після сво-го вторгнення у Дворіччя цю пам'ятку з Вавилонії до Сузи, де вона і була знайдена. На підставі слідів, що збереглися, можна встановити, що на вискобленому місці було 35 статей. А загалом пам'ятка має 282 статті. Закони Хаммурапі охоплюють численні правові питання, пов'язані з життям вавилонського суспільства. Перші п'ять ста-і и (їх нумерація встановлена сучасними вченими) присвячені судочинству. Статті 6—13 визначають покарання за вчинення Крадіжки і способи її виявлення. Статті 14—20 спрямовані про-ін викрадення дітей і рабів та переховування рабів-утікачів. У цих статтях визначено також розмір винагороди за спіймання раба-утікача. В статтях 21—25 розглядаються різні випадки грабежу. Статті 26—41 регулюють обов'язки і права воїнів, причому особливо детально висвітлюються питання їх землеволодіння. Статті 42—47 визначають права і обов'язки осіб, які орендують землю. Наступні п'ять статей (48—52) встановлюють межі права лихваря на врожай заставленого йому поля.Статті 53—56 передбачають покарання за недбале використання іригаційної системи. Статті 57' і 58 захищають власників полів від шкоди, заподіяної стадами. Статті 59—66 вирішують різні питання, пов'язані з володінням садами, в тому числі питання про право лихваря на врожай із саду його боржника. Наступні статті, які містяться у пошкоджених стовпчиках тексту, присвячені частково питанням володіння будинками і будівельними ділянками, частково різним видам лихварства. У статтях 100—107 йдеться про тамкарів та їх помічників. Корчми, що були водночас і вертепами, розглядаються у статтях 108—111.Праву зберігання і борговому праву, пов'язаному із забезпеченням позики одним із членів сім'ї боржника, присвячені статті 112—126. Значне місце (статті 127—195) посідає сімейне право. Статті 196—225 встановлюють розмір покарання за тілесні ушкодження. Статті 226 та 227 оберігають рабовласника від умисного знищення тавра на належному йому рабі. Питання, пов'язані з працею архітекторів і суднобудівників, розглядаються у статтях 228—235. Різні види найму детально описані у стат­тях 236-277.Законодавство Хаммурапі, як і законодавство Ісина, Ларси та Ешнунни, не містить вказівок на втручання богів. Виняток становлять лише статті 2 і 132, які допускають застосування до особи, звинувачуваної у чаклунстві, чи до заміжньої жінки, звинувачуваної у перелюбстві, «божого суду». Закони Хаммурапі треба визнати однією з найвизначніших пам'яток правової думки давньосхідного суспільства. Це перший відомий світовій історії детально викладений звід законів, у якому освячувались рабовласницький лад і приватна власність.