Про автора

Сидоренко Орислава Василівна – викладач української мови та літератури Черкаського державного бізнес-коледжу, завідувачка цикловою комісією кураторів академічних груп. Закінчила філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту (1988). Філологічні предмети викладає з 1988 року. Викладач вищої категорії (2002). Автор посібника-порадника з української літератури „Літературний процес 70-90-х років ХІХ століття. Частина І” (2002). Нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти України (2004).

Навчальне видання

СИДОРЕНКО Орислава Василівна

Літературний процес 70 – 90-х років ХІХ століття

Частина ІІ

Посібник-порадник з української літератури

Редактор Н. А. Азьмук

Комп’ютерний набір А. Ю. Мохонько

Коректор В. Л. Красюк

Підписано до друку 12.04.06 Формат 60х84 ¹/₈

Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 7,96 Тираж 100 прим. Зам. № 47

Видавництво ТОВ “Інтеграл-Техноімпекс”

18028, М. Чекраси, вул. Смілянська, 2

За довідками з питань реалізації

звертатись за тел. (0472) 64-05-15

 Позитивізм (франц.) – 1. Течія у філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об’єктивної дійсності зводить мету науки до опису і систематизації фактів та явищ, які тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб’єкта. 2. Заст. Ставлення до дійсності, що ґрунтується на досвіді і фактах.

 Романтизм (франц.) – 1. Напрям у європейській літературі й мистецтві у кінці XVIII-ХІХ ст., представники якого висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народнопоетичні теми. 2. Художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах призначення людини. 3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.

 Натуралізм (франц.) – 1. Філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи. 2. Напрям і творчий метод у мистецтві й літературі, який з фотографічною точністю відображає поодинокі явища життя.

 Інтенція (від лат. intentio – прагнення, намір) – у деяких напрямах ідеалістичної філософії – намір, ціль, спрямованість свідомості волі й почасти почуття на якийсь предмет.

 Медитація (лат. meditatio, від meditor - роздумую) – 1. Роздум, споглядання, самоспоглядання. 2. Різновид ліричного твору, в якому виражаються переживання і філософські роздуми поета над проблемами життя і смерті, міркування про дружбу, кохання, природу тощо.

 Інваріант (лат.) – величина, співвідношення і т. ін., що не змінюється при тих або інших перетвореннях.

 Пафос (грец.) – 1. Почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. 2. Сутність, основна ідея, спрямованість, висловлена з піднесеністю, натхненням.

 Кониський Олександр (1836-1990) – письменник, твори якого з кінця 1920-х років були під забороною. Його ім’я стало згадуватись на Україні у 1970-х роках, а «Вибрані твори» вийшли у 1980 р. Серед українських письменників мав найбільшу кількість псевдонімів – 141.

 Цикл (грец.) – послідовний ряд чого-небудь.

 Віртуозний (італ.) майстерний, досконалий.

 Еклога (грец.) – 1. Один з видів античної, а потім і європейської поезії про наступне життя, близький до ідилії і пасторалі. 2. Збірник законів Візантії, виданий у першій половині VIII століття.

 Тріолет (франц.) написаний на дві рими вірш з восьми рядків, з яких четвертий і сьомий повторює перший рядок, а восьмий – другий.

 Секстина (лат.) – строфа з шести рядків подовженого (п’ятистопного або шестистопного) ямба.

 Терцина (італ.) – віршова форма з трирядкових строф, у якій затримуються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першими і останнім рядками наступної строфи; вірш, написаний у такій формі.

 Візія (лат.) – видіння, примара.

 «Меса з глибини» (лат.) – заупокійна служба.

 Евфорія (грец.) – стан піднесеного настрою хворого (відчуття радості, безтурботність).

 Реноме (франц. renomee) – репутація, стала думка про когось, щось.

1 Пам’ятай, що живеш! (лат.).

1 Завжди учень (лат.).

 Грошова одиниця Австрії й Угорщини до 1924 року.

1 Репрезентáція (франц. representation) – представництво.

1 Етнологія – суспільна наука, що вивчає культуру і побут народів світу, їхнє походження, розселення та культурно-побутові взаємозв’язки.

1 Раритет (від лат. raritas (raritatis) - рідкість) – цінна рідкісна річ.

1 Шевчук В. Із вершин і низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. – К.: Дніпро, 1990.

1 Декадéнтство (франц. décadent – занепадницький, décadence - занепад). – Теоретичною основою декадентства є суб’єктивний ідеалізм, обстоювання принципу “мистецтво для мистецтва”. Характерні риси декадентства – песимізм, містика, надання переваги форми над змістом.

 Епілог (грец. έπίλογοσ – висновок, післямова) – 1. У давньогрецькій драмі – заключне звернення до глядачів, яке пояснює намір автора або характер постановки. 2. Заключна частина п’єси, повісті, роману, де коротко розповідається про дальшу долю героїв твору. 3. Заключна частина опери, кінофільму і т. д. 4. Кінець, розв’язка чогось.

 Домінувати (лат.) – переважати, панувати.

 Опонент (лат.) – 1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. 2. Супротивник у суперечці; той, хто заперечує кому-небудь; суперник, антагоніст.

 Ремінісценція (лат.) – спогад, пригадування пам’яттю. 1. Невиразний спогад, відгомін якоїсь події або враження. 2. Відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, деталей іншого музичного твору. 3. психол. Поліпшення відтворення запам’ятовуваного матеріалу, яке спостерігається через деякий час після заучування.

 Дворушник – особа, яка приховує свої погляди, справжні наміри і під личиною відданості кому- або чому-небудь діє на користь ворожої сторони.

 Локальний (лат.) – місцевий, який не виходить за визначені межі.

 Детонатор (лат.) – заряд вибухової речовини.

 Цитадель (іт.) – споруда фортечного типу в середині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самооборони; фортеця, бастіон.

 Ботокуди – це одна з поем, включених до збірки «З вершин і низин». Так називали одне з найвідсталіших у культурному відношенні племен Південної Америки. «Ботокуди» Франка – це представники реакційної галицької інтелігенції, які вважали себе підкорою «порядку і вірш», це відважні бійці «за стипендії та дотації», це плем’я багатослівне, багатолике, молодіжне і самовдоволене. Ботокуди не хочуть чути про те, що на світі вже пробудилася правда, народилося нове плем’я, яке вимагає права, хліба, волі і освіти для народних мас.

 Резигнація – відмова від чогось, зречення, примирення з долею

 Індиферентизм – байдужість, нейтральність.

 Вакації (лат.) заст. – канікули, відпустка

 Аскетизм (грец.) – 1. Релігійно-етичне вчення, що полягає у проповіді зречення радощів життя, відлюдництва й „умертвіння” плоті. 2. перен. Надзвичайна стриманість, відмова від життєвих благ.

 Апострóфа (гр.) – риторична фігура, коли речник звертається до відсутньої особи.

 Терцина (італ. terzina, від terza rima – третя рима) – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайнім – першим і третім – у наступній строфі (аба бвб гвг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи.

 Патéтика (гр.) – елемент пристрасності, піднесенності у чому-небудь; патетичний тон.

 Библейская энциклопедия. – М., 1995.

 Рильський М. Статті про літературу. – К., 1980. – С. 240.

 „Boa constrictor” (лат.) – змій-полоз.

 Сугестивний (лат.) – 1. Який впливає на кого_небудь, викликає у когось певні уявлення, настрій. 2. Пов’язаний із навіюванням.

 Монументальний (лат.) перен. Який вражає своїми розмірами, величністю; ґрунтовний, глибокий за змістом, змістовний.

 Деідеалізація –(від де... – префікс; що означає віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення чогось; рух донизу, зниження й ідеалізація (франц.) – уявлення про когось чи щось як про значно краще й досконаліше, ніж воно є насправді; наділення когось або чогось властивостями, що відповідають ідеалу) – віддалення від ідеалу.

 Патологія (грец.) – відхилення від норм життєдіяльності організму.

 Абнегації – самозречення, утримання від чого-небудь.

 Концесія (лат.) – 1. Договір, на підставі якого уряд або місцеві органи самоврядування передають на певних умовах громадянам своєї країни, чужоземцям або іншим державам право експлуатації лісів, надр, підприємств і та ін. 2. Підприємство, організоване на основі такого договору.

 Талант (гр. talanton) – високий рівень обдарованості. Талант – творча обдарованість у мистецтві, характерними ознаками якої є: сила художнього мислення, активність уяви, спостережливість, глибина пам’яті, багатство емоцій.

Удовиченко Т. М. Фразеологічний словник української мови. – К.: Вища школа, 1984. – Т. 1 – с. 95.

 Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1975. – Т. 6. – с.106

 Гаєвська Н. М. Вивчення творчості П. Грабовського. – К.: Радянська школа, 1989. – С. 55 – 57.

 Кисельов О. І. Павло Грабовський. Життя і творчість. – К.: Держполітвидав України, 1959. – С. 147.

 Гаєвська Н. М. Вивчення творчості Павла Грабовського. – К.: Радянська школа, 1989. – С. 68

 Мість – замість.

 Грабовський П. Надія Костева Сигида // Твори у 2-х томах. – К., 1964. – Т.2. – С.109-122, 424 –426.

 Строковський Н. Жизнь во втором чтении. – К., 1972. – С. 405-406.

 Сиротюк М. Забіліли сніги. – К.: Радянський письменник, 1970. – С. 3113-316.

 Кисельов О. Література гарту й боротьби. – К., 1972. – С. 49.

 За книгою В. Шевчука “З вершин і низин”. – К.: Дніпро, 1990.

191