Сторінки з дитинства і юності Євгенія Рафаловича

“Вихований, вигодуваний хлібом і працею свого народу, він повинен своєю працею, своєю інтелігенцією відплатити йому”

Виходець із середніх прошарків, рано залишився сиротою, ріс у сім’ї опікуна – священика, після смерті якого спадок Євгена було викрадено

“У дитинстві був малим, слабкуватим...”

Навчаючись у гімназії смертельно боявся інструктора Стальського. Цей страх виявився й пізніше, коли зустрівся зі Стальським у містечку

“Належав до того покоління, що виховувалося під впливом європеїзму, якому в Галицькій Русі виборов горожанство Драгоманов”

Уже в юності сприймав усе нове в житті, що й сприяло формуванню світорозуміння...

“У парі в житті смутки і радощі йдуть”

Колись у юності зустрів дівчину, дуже захопився нею, проте вона рано померла. Пізніше зустрів Регіну

Зовнішність

“Спокійний, легко всміхнений, трохи скептичний, але наскрізь практичний, справляв враження егоїстичного чоловіка, “хто чув його балакання, розумне й холодне, і далеке від усякого сентименталізму, той був би ніколи не подумав, що той чоловік носить у своїх грудях глибоку, ледве загоєну рану”

І. Я. Франко не подає глибокої портретної характеристики. Та вже ті незначні на перший погляд штрихи дають можливість зробити пені висновки: людина, яка поважає себе, знає собі ціну...

Риси характеру

“Різні бувають мученики. Одні розривають груди перед карабіном, інші весь вік двигають ярмо недолі і тихо терплять за свій ідеал”

Рафалович – щирий патріот свого народу. Він глибоко до серця приймає його тяжку долю. Однак Євген не ідеаліст. У діях галицького селянства вбачає і позитивне, і негативне...

Недовіра селян

„... молоде, свіже і сильне деревце громадянської діяльності, його світлу віру в народ, в не пропащу моральну силу рідної нації, в її кращу будущину...”

Світосприйняття

“... Всі вулиці в місті поназивали іменами польських королів, гетьманів та патріотів, котрі тут ніколи не були нічим із сею місцевістю не зв’язані, ані однісінька назва, ані один напис не нагадує, що се місто лежить на Русі і має Руську минувщину”

Мав намір змінити соціальні та національні обставини в Галичині... Рафалович глибоко знає життя народу, протестує проти його колонізації...

“Він мав намір розпочати просвітительську роботу, а далі й політичну організацію, стягти сюди помалу добрі інтелігентні сили, витворити хоч невеличкий, та енергійний центр національного життя”

Рафалович розробив програму дій, спрямовану на реалізацію ідеї...

“Наш селянин – жебрак, слуга панський, жидівський, чий хочете. Що тут балакати про політику”

Як людина, що уникає пустої балаканини про політику, розробив концепцію економічної боротьби, що мала поліпшити життя галицького селянства...

“Попробуйте організувати його до економічної боротьби...”

Вірив у те, що економічні зміни забезпечать уміння здобувати національні права і повагу до своєї народності...

“Ідеаліст, народолюбець і хлопоман”

Ніколи не ідеалізував народу...

Професійні здібності

“Слава його як одного з найліпших адвокатів швидко облетіла всі повіти. Селяни горнулися до нього зі своїми кривдами й жалями. Він поклав собі головним правилом говорити кожному щиру правду, не дурити нікого надіями. Не рвався до надто швидкої і дешевої популярності, але спокійно й витривало тяг свою лінію”

Мав добрі юридичні знання, знав правничі справи, що й забезпечило авторитет серед простого люду...

Громадські обов’язки

“О, я знаю, вам хотілося вшпигнути мене в саме серце, показати мені, що ті мужики, котрим добра бажаю, самі перші зраджують моє довір’я, готові видати мене криміналові”

Не позбавлений певних вагань і протиріч. Йому боляче бачити темноту, покірність, марновірство й чорну невдячність селян...

“Він чув, що та частина його буття, що тягне до праці рідного народу, до тої важкої ненаситної праці, повної прикростей, абнегацій^, розчарувань, терпінь і – хто знає, може, десь там, колись пізніх цвітків і плодів, - що та частина його чуття – краща, чистіша його частина.”

“Ми, інтеліґенти, повинні вказати народові законні форми, розв’язати йому язик і старатися пізнати його потреби, його кривди й болячки, його спосіб думання”

В образі Рафаловича формується програма дій демократично налаштованих селян

Своє “Я”

“Яке ти маєш право вдовольняти свої примхи і любовні бажання, коли мільйони твого народу не мають чим вдовольнити найконечніших потреб життя”

Охоплений “ідеєю праці для народу”, він твердо вирішує, що повинен зректися всього особистого

“Вихований, вигодуваний хлібом, працею свого народу, він повинен своєю працею, своєю інтеліґенцією відплатити йому. А коли у тебе немає сили волі, щоб зректися своїх неприємностей і розкошей, зробитися слугою тих бідних і нещасних, коли на кожнім кроці робиш концесії^ свойому дорогому “Я”, то бодай не бреши і не декларуй про якісь віковічні права того “Я”

Народові вкажуть дорогу такі люди, як Рафалович і ті, хто поруч з ним став на тернисту стежку боротьби за народні права