1. Схарактеризуйте становище та настрої народу на завершальному етапі довгого сорокарічного походу.

 Підказка

Народ, знесилений довгими блуканнями, зневірився і потроху втрачає надію, стає агресивним:

Набрехали пророки!

У пустині нам жить і вмирать!

Чого ще ждать? і доки?

Втома і зневіра перетворили народ у “кочовисько ледаче”. Щезли світлі думки про завтрашній щасливий день: “весь Ізраїль дрімає”, а “жінки прядуть і печуть в грані м’ясо козяче...” Раніше їхній дух піднімало слово пророка Мойсея. Але тепер мова його “для їх слуху – се казка. М’ясо стад їх, і масло, і сир – се найвищая ласка”.

На поклик збиратися в похід відповідають: “Нам і тут непогано”. Вони більше переймаються козами, кіньми, прибутками та проблемами побуту, буденними турботами. Вони вже жалкують, що покинули береги Нілу, забули приниження й утиски, вчорашнє рабство викликає в них солодкі спомини.

2. Дайте оцінку настроям народних мас.

 Підказка

Дорослим ізраїльтянам видаються дивовижні дитячі забави їхніх чад. Діти зводять свої, поки що піщані, міста, але є надія, що колись збудують кам’яні, бо “пророцькі слова перейшли в кров і душу дитині”. Молоде покоління, яке виросло на волі, вже не прийме ярма.

Як бачимо, саме діти найуважніше прислухаються до слів Мойсея, потребують його розповідей про той кущ, “що горить не згорає”. І тоді Мойсей, який налаштувався на розмову з Господом Єговою, каже їм слова, які вони ніколи не забудуть:

Та прийде колись час і для вас

В миттьовому пориві,

Появиться вам кущ огняний,

Як мені на хориві.

Голос, що “озветься ... із огню”, покличе до великих справ, тож треба готувати себе до них, не згасити у грудях “святого огню”. І віриться, що святе діло свободи завершать молоді, вільні помислами люди.

3. На зборах ізраїльтян Датан виніс ухвалу прогнати Мойсея, не слухати більше його пророцтв про Божий гнів чи ласку та зайнятись облаштуванням щоденного життя. Однак, Мойсей, всупереч ухвалі, зійшов на великий камінь і в своєму зверненні присоромив співвітчизників (за те, що порушують Божу волю; забули рабство, де “як сірі воли, гнули шиї...”, а бажанням спокою та ситого життя схожі на жіноцтво), а також розповів притчу про Терен.

Перекажіть зміст притчі та її тлумачення Мойсеєм. Від чого застерігає пророк? Чому Авірон кепкує з цієї розповіді? Чия життєва позиція вам ближча? Обґрунтуйте міркування.

 Підказка

Якось зійшлися дерева обирати собі короля. Та такого, щоб і господарем був серед них, і слугою. Щоб і честь остеріг, і надію оживив, і од напасті схоронив, а в нагороду нічого не жадав. Ні гордий кедр, ні вродливі пальма та рожа, ні могутній дуб, ні пишна береза не погодилися стати королем. Лише колючий терен був здатен захищати дерева, нічого не вимагаючи для себе. Він і став королем.

Дерева – це народи землі,

А король у їх колі –

Божий вибранець, син і слуга

Господевої волі.

Як невеликий, але міцний і суворий терен серед дерев, так і обраний Богом народ здатен боротися за гідне людини життя, оживити надію на краще, йому треба не втрачати силу і мужність, зростати духовно, щоб іти “на безмежну мандрівку життя”.

Мойсей та Авірон по-різному розуміють мету життя. Бажання Датана й Авірона приземлені, буденні, а Мойсей прагне надихнути народ високими ідеалами, закликає виконати Боже призначення – стати “сіллю землі”, а не бути “попелом підлим”, “розчавленим червом”.

4. Мойсеєві суперечать кілька персонажів – Датан, Авірон і “темний демон пустині” Азазель, який, по суті, є антиподом Бога, тобто диявольською силою. Всі вони по-своєму переконують Мойсея в тому, що він помиляється, веде свій люд хибним шляхом. Їхні слова мають певне обґрунтування, маси піддаються їхньому впливові. Завдяки чому ці сили завойовують довір’я юрби? Чи є правда в словах Датана й Авірона?

 Підказка

Датан та Авірон говорять про те, що знає і сам Мойсей, - про важке життя, втому, втрати на шляху. Однак і один і другий дихають ненавистю і злістю, підігрівають незадоволення, а іноді відверто брешуть, аби серед знесиленого народу підняти бунт, посіяти смуту й недовір’я.

Азазель – дух тьми, ворог Бога, він діє хитро, підступно, буває навіть лагідним, аж поки досягне своєї мети. Недарма люди, коли усвідомлюють помилки, кажуть: лихий попутав. Розмовами про многотрудне життя, про те, що свобода “сліз коштуватиме й крові”, і про лихих сусідів, і про майбутні випробування: голод, репресії, тиранію – Азазель прагне посіяти сумніви в народі, послабити його волю.

Але суть у тім, що хочуть сили Божі й сили демонські. Бог заповідає людям рухатися далі, не озираючись, продовжувати шлях, щоб збудувати власну вільну державу. А демон насміхається з високих поривів, збиває ізраїльтян із обраного шляху.

Та свобода нації – це не чиясь забаганка, а природний стан кожного народу. Народ, який не прагне свободи, має рабський дух – живе не по-божому. Так вважає Франко і так говорить свята Біблія. Прихильників ситого рабства Єгова наказував знищувати, хоч Мойсей і відмовлявся карати невинних.

5. Дивовижно, як Франко на початку століття передбачив панування демонських сил, крізь яке пройшов наш народ за сімдесят років тоталітаризму. Прочитайте вголос і прокоментуйте уривок із XVIII розділу від слів: “Щось дрібненьке ворушиться там...” до слів: “Се той рай, що жде плем’я твоє в обіцянім краю!”

6. На якому етапі шляху до омріяної свободи, на вашу думку, перебуває наш народ сьогодні? Які слова сказав би Мойсей сучасним українцям?

7. Пригадайте притчу про Оріона. Які асоціації вона викликає у вас?

8. Чому ізраїльтяни так і не наважились побити Мойсея камінням? Що їх спинило?

 Підказка

Очевидно, авторитет пророка в народі, страх перед Божою помстою. Окрім того, ізраїльтянам перешкодили вчинити злочин їхня духовність, шляхетність і мораль, вироблені віками. І хоч Мойсей докоряє народові за потоптану мову, зневажені звичаї, за те, що “зійшовши на глупий свій шлях”, він “навіть Бога не слуха” (розділ Х), пророк вірить у творчі сили народу, живу душу, здатну відчувати сором за негідні діяння.