7.1. Зовнішність п. Грабовського

П. Грабовський був невеличкий на зріст, згорблений, з м’якими, інтелігентними рисами обличчя. Він незмінно викликав симпатію до себе, особливо вражали великі, глибокі з журливо-прекрасним виразом його очі. При такій зовнішності поет був людиною залізної волі й відзначався великою витривалістю.

Був делікатний, не любив обивательського ходіння в гості, спиртних напоїв зовсім не вживав, у карти не грав, а любив хорошу музику, чудово грав у шахи, володів виключною здібністю до художнього читання, був чудовим оповідачем і ніжно любив дітей.

7.2. Тюремні будні

Сидячи у харківській в'язниці, П. Грабовський був душею політичних в'язнів. Вечорами, коли тюрма нишкла, починались у політичному коридорі розмови. Усі ставали кожен біля свого дверного вічка, розмовляли й слухали. Декламували вірші, іноді читали якийсь журнал, що потрапляв сюди нелегально. В ізюмській тюрмі П. Грабовський із товаришами так зуміли вплинути на тюремних наглядачів і доглядача, що ті зробилися приятелями ув'язнених. Унаслідок цього всі камери було відчинено до 11 вечора, в'язні могли приймати в себе родичів. Закінчилося це тим, що наглядачі почали якось у трактирі зовсім недвозначно поводитись, а підпивши, стали кричати: “Хай живе соціалізм!”, “За здоров'я наших соціалістів!” Вночі ж, коли справник кинувся з лайкою на наглядача Волкова, який не зачинив камер, той пригрозив справнику зброєю. Волкова було заарештовано, а наглядачів Филимонова і Перцова почали тягати на допити.

7.3. Зустріч по дорозі на заслання

Щоб дістатися П. Грабовському до місця заслання, йому, як і іншим засланцям, довелося витерпіти більше, ніж у тюрмі й на засланні. Сибірської залізниці тоді ще не було. Починаючи з Томська, політичні в'язні йшли етапом під солдатською вартою. Дорога ця від Томська до Іркутська мала 1500 верст, і проходили її за 3— 4 місяці. Головна неприємність була в тому, що в'язні переходили через руки тридцяти вартових команд, не встигаючи зжитися зі своїми конвоїрами, через що виникали сутички і конфлікти. Та партія, з якою простував Грабовський, йшла з великими і частими конфліктами.

У пересильній бутирській тюрмі поет зустрівся з політичною ув'язненою Надією Сигидою, яку вели на каторгу. В серцях поета й Надії відразу спалахнула любов. Але закохані встигли обмінятися тільки кількома листами. На каторзі начальник образив Надію лихими словами, і вона дала йому ляпаса. За це дівчину покарали різками й вона померла в тяжких муках.

7.4. Клуб шахістів

Живучи в Тобольську, Грабовський, як пристрасний шахіст, збирав до себе любителів гри, і часто вечори проводились у змаганнях. За цими зібраннями й змаганнями досить нахабно наглядали поліцаї. Тоді одного із учасників змагань викликали з якогось приводу в жандармське управління.

— Ну, як ідуть шахові змагання у Грабовського? — запитав начальник управління.— Може, й мені до вас приїхати позмагатися?

Викликаний розгубився і не запросив. А виявилося, що начальник жандармського управління був сам великий аматор шахів.