15. Контроль і самоконтроль знань (за драмою і. Франка

“Украдене щастя”)

? 15.1 Проблемні запитання

1. Сусідка Задорожних Настя вважає, що сім’я Анни і Миколи – найщасливіша в селі. Чи є в цьому частка правди?

2. Чи справді Микола “туман вісімнадцятий”, затуркана істота? Чи, може, є в нього гарні риси, а сам він здатний на глибокі й щирі почуття?

3. Яка трагедія відбулася в Анни до одруження із Задорожним? Як ви ставитесь до вчинку Анниних братів?

4. Чи можна сказати, що і Анна, і Михайло неправильно поводяться в ситуації, що склалася? Наведіть цитати з п’єси.

5. Як ви розцінюєте той факт, що Михайло допустив, щоб громада осудила його кохану?

6. Чи можна назвати ставлення Анни і Михайла до Миколи людяним, гуманним?

7. Що стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння Миколи?

8. Чи можна назвати Задорожного найтрагічнішою постаттю в драмі? Чи хотів він убити Гурмана? Чому ж таке сталося?

9. Чи винен Михайло у своїй смерті? Що змусило його видати вбивство за самогубство? Чи можна назвати Михайла благородною людиною?

10. Хто в кого украв щастя: Анна в Миколи? Микола в Анни? Михайло в Миколи? Поясніть назву твору.

11. Чому драму “Украдене щастя” ми визначаємо як соціально-психологічний твір?

12. Який образ, на вашу думку, є психологічно найскладнішим?

13. Яке ваше ставлення до Анни: виправдовуєте її чи осуджуєте? Вмотивуйте свої відповіді.

14. Хто з героїв найбільше заслуговує вашого співчуття і чому?

15. Кого з персонажів твору ви вважаєте найокраденішим?

16. У яких епізодах персонажі драми виявили жорстокість, аморальність, пішли проти совісті й честі, в яких – благородство і високі чесноти?

17. Чи заслуговує, на вашу думку, Михайло на жертовну любов Анни?

Дайте власну оцінку драмі “Украдене щастя” (з погляду читача, а можливо й глядача), порівняйте її з оцінками літературознавців.

? 15.2. Охарактеризуйте образ Анни за планом План-характеристика Анни

1. Анна – центральний персонаж драми “Украдене щастя”.

2. Сила волі, вміння стримувати свої почуття.

3. Полон незрозумілих тривог і хвилювань.

4. “...одурили, ошукали, мов кота в мішку продали”.

5. Героїня втрачає рівновагу, не знаходить ні в кого підтримки і поради.

6. Жорстокі пута нелюдських обставин, які їй несила розірвати.

7. Розуміння того, що життя її понівечене, що в неї назавжди викрадено щастя.

8. Анна рішуча й правдива.

9. Образ Анни змальовано з великим почуттям любові до знедоленої жінки.

 16. Літературно-критичні та публіцистичні твори художника слова

Стаття “Література, її завдання і найважніші ціхи”.

Стаття є маніфестом народно-демократичної естетики в Україні. Франко роздумує над призначенням літератури, вимагає художнього аналізу фактів, переконливо доводить, що література повинна жити життям мільйонів і служити їм, бути “докладним життєвим відбитком сучасного життя народного”.

Статті “Темне царство”, “Тарас Шевченко”.

І. Франко визнавав велику роль Т. Шевченка як основоположника методу критичного реалізму в українській літературі. В статті “Тарас Шевченко” з допомогою небагатьох глибоких і змістовних фраз змальовано образ справжнього сина України – велетня духу, генія, що всією творчістю і життям довів свій кровний зв’язок з народом.

Стаття “Леся Українка”.

Оцінка літературного доробку Лесі Українки, рішуча водповідь реакційним критикам. Творчість поетеси розглядається з високим естетичним чуттям і художном смаком. Про надзвичайно високу оцінку її творчості свідчать Франкові слова: “Ся хвора, слабосильна дівчина – трохи чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну”.

Із передмови до збірки “Із літ моєї молодості”.

Дожили ми великих, переломових подій… Схід Європи, а в тім комплексі також наша Україна переживає тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму та деспотизму, коли народні сили серед страшних катастроф шукають собі нових доріг і нових форм діяльності…

Ви, молоді приятелі, чи подумали ви про значення тих подій для нашої нації, для нас усіх, для кожного особисто?

Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів…

Я бажаю тільки одного – звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всеї суспільності на ту велику історичну хвилю, якої наближення чуємо всі. Нам прийдеться змобілізувати всі свої сили, щоб задовольнити потреби тої хвилі. Та поки ще вона не надійшла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної невсипущої праці над собою самими! Здобувайте знання теоретичне і практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявити ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею.

Одвертий лист до гал(ицької) молодежі

 17. Світове значення спадщини Івана Франка. Вшанування пам’яті письменника в Україні та за рубежем

Якщо духовне життя народу порівнювати з багатою, розлогою кроною, то постать Каменяра – це міцний стовбур, який понад сорок років тримав на собі цю крону на межі двох століть – ХІХ і ХХ. Його називають академією в одній особі, бо перу Франка належить понад чотири тисячі праць найрізноманітніших жанрів. Найповніше видання їх в Україні – 50 томів, але все написане Франком не вміститься, мабуть і в 100 томах. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях.

Франко – новатор. Він збагатив поезію, прозу і драматургію новими ідеями і проблемами, новими жанрами і художніми засобами. Велику цінність являють собою його переклади і наукові праці. На рівень світового значення Франко вивів українську фольклористику, етнографію, критику, філософію, економіку, теорію літератури. Творча спадщина І. Я. Франка справила величезний вплив на багатьох письменників, вчених, діячів культури і мистецтва. Франкові образи надихають композиторів, художників, скульпторів, хвилюють серця мільйонів людей. Франкове слово допомагає нам жити, вчитись і працювати, будувати світле життя, про яке він так мріяв і заради якого так невтомно трудився.

Життя і творчість Івана Франка лягли в основу багатьох прозових творів української літератури. Найвідоміші з них повісті Д. Лукіяновича “Франко і Беркут” та П. Колесника “Терен на шляху”, збірка оповідань Івана Кирія “Ключі до щастя”, п’єса Л. Смілянського “Мужицький посол”, роман-есе Р. Горака “Задля празника” та повість “Тричі мені являлася любов”. Відомий кінорежисер Сергій Бондарчук зробив спробу створити образ Каменяра у кінофільмі “Іван Франко”.

Отже, Іван Франко заслужив світову славу, насамперед, тим, що:

1. він відомий багатьом народам не тільки як великий художник слова, а й як вчений-літературознавець, фольклорист, історик;

2. своїми перекладами він знайомив співвітчизників з найціннішими надбаннями світової літератури;

3. повісті “Захар Беркут”, “Борислав сміється”, поему “Мойсей”, поезію “Каменярі” перекладено німецькою, польською, болгарською, чеською мовами;

4. письменник – патріот постійно дбав про єдину українську літературну мову;

5. в Україні народилася і розквітла літературознавча наука, ім’я якій – франкознавство;

6. з щедрої Франкової криниці черпають творчу наснагу нові покоління письменників, живописців, композиторів, діячів кіно.

Якщо в когось із Вас з’явиться бажання відвідати рідні місця Каменяра, то Ви обов’язково потрапите у Дрогобич – місто юності письменника, де він навчався у школі та гімназії. Звідси до рідного села Нагуєвичів – 16 км. Колись цю відстань Франко долав пішки.

У приміській Лішні починається художньо-меморіальний комплекс “Стежки-дороги Івана Франка”. Згори видно Франкове село, оточене дубовим та ялиновими лісами і гірським валом, що називається Діл.

Біля дороги – великий камінь, на якому руками карбівничих виведено слова Максима Рильського:

Свята святих землі цієї,

Що у Франковій стороні

Шановні гості, зупиніться

І поклоніться цій землі.

Трохи далі – старий кремезний дуб, якого називають Франковим, - місце відпочинку й роздумів молодого письменника. Кажуть коріння дуба живить цілюща вода, тому не боїться велетень ні палючого сонця, ні зухвалого боривітру. Поряд із деревом дзюркотить джерельце. Звідси бере початок Стежка Івана Франка, яка тягнеться в глибину лісу на 1,7 км. Обабіч стежки – дерев’яні скульптури – символічні образи персонажів художніх творів Каменяра: композиції “Кохана”, “Дзвін”, “Прометей”, “Мойсей”. На великій галявині зібралися герої Франкових казок.

Садиба Франків розташована у присілку Слобода, який ще називають Горою.

Маленький хутір серед лук і нив

на горбику, над річкою шумною, -

от там я в простій хлопській хаті жив,

і самота, і сум жили зо мною, -

згадував Іван Франко.

Час не зберіг ні родинної хати, ні батьківської кузні. Садибу Франків реконструйовано у 1980-1982 роках. В основу відтворення покладено етнографічний нарис-спогад Івана Франка “Моя вітцівська хата”. За описами поета й кадастровими картами (містили відомості про розміри земельних наділів, про господарські будівлі) на батьківському подвір’ї відновлено хату, кузню, шпіхлір (у ньому зберігали в засіках зерно), шопу (тут тримали реманент), відтворено криницю, пасіку в садку.

У будинку, критому соломою – дві кімнати і сіни. Інтер’єр відтворює побут підгірських селян.

Через дорогу, навпроти музею-садиби, у двоповерховому будинку розміщено літературну експозицію. Експонати музею висвітлюють життя і творчість Франка на Дрогобиччині, справу вшанування його імені. Біля музею – пам’ятний хрест, встановлений батьком поета на честь скасування панщини у 1848 р. (реставрований у 1993 р.) та скульптурна композиція “Іван Франко та світова література”.

Ще кілька років тому у Нагуєвичах стояла церква, де хрестили малого Франка, тут зберігалося Євангеліє у срібній оправі, яке Яків Франко подарував церкві. На жаль, храм у 1996 році згорів, вогонь знищив Євангеліє. Зараз церква відбудовується.

Минають роки. Час змінює вигляд міст і сіл, зникають під асфальтом і бруківкою стежки, якими ходив Франко, та зберігається пам’ять: у 1940 році у Львові відкрито літературно-меморіальний музей в будинку, де прожив письменник останні роки свого життя; колишню Станіславську область перейменовано на Івано-Франківську; 1 грудня 1991 року селу Івана Франка повернено назву Нагуєвичі; ім’я Франка носять Львівський університет, Дрогобицький і Житомирський педагогічний інститути, Львівський оперний та Київський драматичний театри, бібліотеки, школи, вулиці багатьох міст; встановлено пам’ятники у Києві та Львові; його портрет зображений на двадцятигривневій купюрі сучасних українських грошей; твори Франка видавалися сотні разів і в Україні, і за кордоном, зокрема в наш час вийшли 20– і 50–томні зібрання спадщини; широко відзначаються пам’ятні дати, пов’язані з роковинами народження письменника; організовуються міжнародні наукові симпозіуми й конференції – все це данина шани й любові вдячних потомків Каменяреві. Недаремно О. Гончар писав: “Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і наш Франко”.

І йдуть до Нагуєвичів люди, щоб вклонитися землі, яка дала світові невтомного Каменяра, українського Мойсея – Івана Франка.

Отже, Іван Франко ввійшов у літературу як геній, який за словами В. Белінського, створює свої думки і форми, він ствердив себе надлюдиною, яку можна назвати “талант серед талантів”^.

 18. Видатні діячі історії та культури про Івана Франка

Я дивився зблизька на Франка, як на сонце, від якого меркнуть очі… Спитайте, може, яке враження зробив не мене Франко? Великого астрального тіла, що гріє на всю Україну, а світить далеко дальше.

Марко Черемшина

Франкова поезія, крім своїх художніх вартостей, правда, не завжди однакових, цінна ще тому, що в ній надзвичайно правдиво і глибоко відбивається психологія діяльного українця, що зрозумів те лихе становище, в якому опинився рідний народ, що щільно підійшов до хиб свого національного характеру, до червоточин національної волі. Ось чому знати цю поезію – це наблизитись до пізнання самих себе.

Якщо у Шевченка була глибока віра в незужитковані сили рідного народу… то у Франковій поезії ми бачимо перехід віри в певність, у переконаність у тому, в що вірило попереднє покоління. Життя виправдало генієву віру, віра створила діло, діло перетворилося в тисячні факти національного пробудження.

Симон Петлюра

Був таким, яким вродила його мужицька хата в Нагуєвичах. Завзятим, роботящим, розумним, тверезодумаючим, ворогом фрази й брехні, а тому й гризьким, дотепним, саркастичним. Пострахом паничів, “патріотів” з печі, недоуків-фразесовичів, нещирих, кар’єристів, фарисеїв. А понад усе був скромний.

Петро Карманський

На Галицькій Русі не було чоловіка, що мав би такий вплив на сучасну молодь, який мав свого часу Іван Франко. У нього була гарна бібліотека, з якої користалась молодь його кружка, в бібліотеці тій знаходили ми те, чого деінде в Галичині не можна було знайти: “Вестник Европы”, “Отечественные записки”, твори Щедріна, Бєлінського, Добролюбова, Золя, Флобера, Спенсера, Лассаля, а з українських – Драгоманова, Мирного.

…Знайомість із Франком вводила нас, молодих, зовсім в інший світ, його незвичайна на тодішній вік начитаність, його бистрий погляд на речі і строга, а дотепна критика сучасних відносин імпонували молоді і єднали її біля нього.

Євген Олесницький

Іван Фкович був поетом, прозаїком, драматургом, а водночас і ученим, істориком, філософом, критиком, етнографом, публіцистом… Сам народ наш у двох словах назвав творчість великого поета: “Франкова криниця”. Тобто скільки не черпай з неї, а вона все одно лишається повною...

Павло Тичина

Франкова любов до рідного народу загальнолюдська своїм змістом, пов’язана з безнастанною працею, “кривавою в серці раною”, що завжди болить і весь час змушує його думати про добро народу.

Симон Петлюра

Як не міг Леонардо да Вінчі бути тільки живописцем або тільки скульптором, як не здатний був Ломоносов бути тільки хіміком, або тільки поетом, так не народжений був Іван Франко на те, щоб усю силу свого розуму, темпераменту й таланту спрямувати якимось одним річищем… Франко був народжений поетом, але він же був народжений і прозаїком, і ученим-дослідником, і громадським діячем. Його творча діяльність нагадує складний і прекрасний поліфонічний твір: багато мелодій, багато контрастів, гострі поєднання звуків – але, зрештою, все зливається у світлу гармонію.

Максим Рильський

Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості.

Максим Рильський

Шевченко і Франко – це справді ті два могутні крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франкові самою природою відведено місце в ряду найвизначніших гуманістів епохи, адже завдяки йому, його невпокійливій совісті, його невсипущій праці стали ми ближчими до людства, міцнішою й вищою ставала самосвідомість цілих поколінь українського народу, що виходив на арену світових подій уже з Франковою мудрістю, з Франковим досвідом, з його духу печаттю.

Олесь Гончар

Титанічна діяльність Франка відбила національні боління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко виховав українську націю.

Дмитро Павличко

Подібно до легендарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав вогнене серце і освітив ним шлях до визволення свого народу.

Агатангел Кримський

Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий.

Павло Загребельний

 19. Письменники і літературознавці про творчість Каменяра

Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма “Зів’яле листя”. Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові – лірикові, співцеві кохання і настроїв… Взагалі Франко – лірик високої проби, і його ліричні твори просяться часто в музику.

Михайло Коцюбинський

Поетичний шедевр І. Франка – лірична драма “Зів’яле листя” – справив великий вплив на розвиток наступної української лірики кінця ХІХ – початку ХХ ст., викликавши багато наслідувань, а також оригінальних ліричних творів, більшою чи меншою мірою позначених печаттю “Зів’ялого листя”.

А. Каспрук

Сердечно дякую Вам … за сей прекрасний, високопоетичний і глибокий твір. Тепер, коли кордон фактично створений, “Мойсея” побачить і український світ – і се мене радує несказанно.

М. Коцюбинський (з листа до І. Франка)

І. Франко створив твір (поему “Мойсей”), який сягає корінням історичної долі українського народу, зачерпнувши при цьому страдницької долі свого геніального творця.

М. Неврлий

Франкові твори – то золотий фонд світової літератури. І, шануючи зараз пам’ять великого поета, ми одночасно думаємо й про Шевченка і Пушкіна, про Міцкевича й Золя, про Данте й Сковороду, про Байрона й Толстого. Бо з ними усіма серцем зрісся наш геній…

Наш Каменяр – один із світочів України, одна з найбільших оздоб. А ще ж наші брати – росіяни та білоруси, чехи й словаки, болгари й серби – підказують нам, що наш Франко – то одна з найбільших окрас світової літератури.

Павло Тичина

“Мойсей” Франка – це заповіт українському народові.

Олександр Білецький

Він дав поетичні обробки багатьох європейських та східних тем і мотивів, створив великий цикл поезій за мотивами історії стародавнього світу, найбільше римської історії, перекладав вавілонські гімни й молитви, індійські легенди з “Махабхарати”, великий цикл староарабської, давньоруської та давньоримської поезії, епічну поезію народів світу, зокрема старошотландські, староанглійські, старонорвезькі, староісландські балади, іспанські романси, албанські, португальські, італійські, німецькі, єврейські, китайські, болгарські, сербсько-хорватські народні пісні, уривки з угорського народного епосу, дав цикл “Циганські мелодії”, переклав “Слово о полку Ігоревім” і “Краледвірський рукопис”.

В. Шевчук