Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4_9.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.63 Mб
Скачать

21. Готуємось до контрольної роботи

Теми творчих робіт

  • Мій улюблений твір Івана Франка.

  • “Нам пора для України жить” (національно-патріотична поезія Івана Франка).

  • Трагедія закоханого серця в ліричній драмі “Зів’яле листя”.

  • Спорідненість поезії Франка із народнопісенною творчістю.

  • Історична доля українського народу на сторінках поеми Франка “Мойсей”.

  • Актуальність поеми “Мойсей” для сьогодення.

  • “Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?”

  • Проблема морального вибору в романі Франка “Перехресні стежки”.

  • Мої роздуми над романом “Перехресні стежки”.

  • Проблема особистого щастя у драмі Франка “Украдене щастя”.

  • Чого вчить нас життєвий подвиг І .Франка.

  • Мої роздуми над творчістю І .франка.

22. Теми рефератів, повідомлень

  1. Літературно-критичні праці Іван Франка.

  2. Франко – публіцист.

  3. Місце і значення Франкової творчості у літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

  4. Видатні діячі культури про українського Мойсея.

  5. Творчість Франка в музиці.

  6. Образ Каменяра у творах українських живописців, графіків, скульпторів.

  7. Сценічне життя творів Франка, їх екранізація. Вшанування пам’яті невтомного Каменяра.

23. Рекомендована література

  1. Горак Р. Тричі мені являлася любов. – К.: Дніпро, 1987. – 268 с. – (Серія „Романи й повісті”, № 10).

  2. Колесник П. Іван Франко: Біографічний нарис. – К., 1965. – 91 с.

  3. Коцюбинський М. Іван Франко//Коцюбинський М. Твори: У 7 т. – К., 1975. – Т.4. – 387 с.

  4. Нечиталюк М. З народних ручаїв. – Львів, 1970. – 168 с.

  5. Павличко Д. Франко – з нами//Біля мужнього світла: Літературно критичні статті, спогади, виступи. – К., 1988. – 333 с.

  6. Петлюра С. Іван Франко поет національної честі// Петлюра С. Статті. – К., 1993. – 341 с.

  7. Рильський М. Іван Франко – майстер художнього слова// Рильський М. Статті про літературу. – К., 1980. – 509 с.

  8. Спогади про Івана Франка. – К., 1981. – 413 с.

  9. Шевчук В. Із вершин та низин: Книжка цікавих фактів із історії української літератури. – К., 1990. – 446 с.

  10. Шерех Ю. Другий “Заповіт” української літератури// Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології. – К., 1993. – 590 с.

Павло Арсенович Грабовський

(1864-1902)

Грабовський постає не просто як мученик з легенди святого писання, а як коваль власної долі. Він і страдник, але він і апостол; він і мученик, але він і пророк; він сердечний мрійник, але він і безстрашний воїн.

К. Сторчак, літературознавець

1. Короткий літопис життя і творчості

11 вересня

(30 серпня за ст. ст.) 1864

Народився Павло Арсенович Грабовський у с. Пушкарному на Харківщині (тепер с. Грабовське Краснопільського району Сумської області. Батько був паламарем, помер рано, залишивши п'ятеро дітей. Родина жила в бідності.

1871—1873

Павло навчається в місцевій церковно-парафіяльній школі.

1874—1879

Учень Охтирської бурси, яка, за свідченням самого П. Грабовського, нічого йому не дала.

1879

Навчання в Харківській духовній семінарії.

Грудень 1882

П. Грабовський виключений з семінарії за участь у діяль­ності народницької групи “Чорний переділ”. Заарештований і висланий у рідне село Пушкарне під гласний нагляд поліції.

1883

Починає літературну діяльність. “Рукописи в прозе и стихах доказывают озлобление и ненависть Грабовского к существующим порядкам или глумление над местной властию”,— свідчить один із поліцейських протоколів.

1884

Обшук і арешт. Знайдено сім рукописів віршів і прози власної творчості Грабовського, два зошити чернеток.

1885

Закінчення “домашнього арешту”. П. Грабовський повертається до Харкова, влаштовується коректором, але працював недовго. Забирають служити в Туркестанський військовий округ. За протест проти знущань офіцерів над солдатами військове начальство відправляє Грабовського до Ташкента.

1885-1886

П. Грабовський — рядовий п'ятої роти 62-го піхотного резервного батальйону у Валках біля Харкова.

1886

По дорозі до служби Грабовського заарештовано й повернено до Харкова для слідства у справі групи “Чорний переділ”.

1888

Відправляють етапом до Східного Сибіру. Грабовський знайомиться з Надією Сигидою.

1890

У львівському журналі “Зоря” вперше з΄являються друком поезії

П. Грабовського. Пише вірш “Надія Костева Сигида”.

1893

Вислано у Вілюйськ, потім переведено до Якутська за складання відозви і підпис під протестом “Руському правительству”, що був спрямований проти нелюдського поводження з політичними засланцями (викривалася, зокрема, і Карійська трагедія, з якою пов'язана загибельН. К. Сигиди).

1894

Виходить перша збірка поезій П.Грабовського “Пролісок” та книжка перекладів творів російського поета І. Сурикова. Мужній в'язень пише статтю “Дещо до свідомості громадської”, вірші “Трудівниця”, “Справжні герої”, цикл “До Н. К. С”, “До матері”, “До Б. С-го”, нарис “Микола Гаврилович Чернишевський”, листується з І. Франком.

1895

Виходить збірка перекладів “З чужого поля”.

1896

З'являється збірка поезій та перекладів “З Півночі”, написані цикл віршів “Веснянки” поезії “Не сумуй, що врода....” “До України”, “Уперед”, “Співець”.

1896 – 1899

Укладає антологію української поезії російською мовою “Песни Украины” (побачила світ тільки в І половині XX ст.).

1897

Виходить збірка перекладів “Доля”.

1898

Збірка поезій і перекладів “Кобза”, вірш “Я не співець чудовної природи...”.

1899

П. Грабовський пише прозовий автобіографічний твір, статтю “К Пушкинскому вечеру в народной аудитории”, укладає збірку “Хвиля” (побачила світ після смерті автора).

1900

Одружується з фельдшеркою Анастасією Миколаївною Лук'яновою, яка була вислана з Москви до Тобольська під таємний нагляд поліції за революційну діяльність. Пише статтю “Тарас Григорович Шевченко”.

1901

У Грабовського народився син, названий на честь Б. Грінченка Борисом. (Згодом Борис стане відомим ученим-фізиком, винахідником телевізійного апарату.) П. Грабовський пише статтю “Памяти Т. Г. Шевченко”.

12 грудня

(29 листопада за ст. ст.) 1902

Павло Арсенович Грабовський помер. Похований у Тобольську поруч із могилами декабристів.

2. “Я не співець чудовної природи...”