(За романом і. Франка “Перехресні стежки”)

1. Жанр твору. Франко назвав свій твір повістю, але відповідно до сучасних теоретичних уявлень перед нами соціально-психологічний роман (проблеми суспільного життя зображені через психологію, думки, вчинки, прагнення персонажів).

2. Назва роману – від перехрещення життєвих доріг головних персонажів твору: адвоката Рафаловича і його коханої Регіни, дружини нелюда Стальського. Перехресні стежки – це і є своєрідний символ ідейних шукань інтелігенції. Це ті стежки, які ведуть людей до звершення великих справ.

3. Центральний конфлікт – соціальний: між темним, затурканим селянством, що не вміє себе захистити і чиновниками та поміщиками, які ошукують селян. Не менш важливими є побутові й психологічні конфлікти, через які Франко представляє нам людей найрізноманітніших станів, соціальних прошарків, розкриваючи їх риси через психологію, спосіб мислення, переживання та емоції.

4. Центральне питання: хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?

5. Головні персонажі твору – Рафалович і народ. Євгеній – молодий адвокат, він передова людина свого часу. Мужній і твердий у переконаннях, максималіст, готовий пожертвувати собою, особистим життям заради ідеї визволення рідного краю. Його можна назвати Дон Кіхотом за прагнення служити народові, за сміливість і рішучість у боротьбі зі злом. Та від сервантівського героя він відрізняється тверезими, раціональними поглядами на життя, реальною оцінкою своїх сил.

Рафалович, будучи гарним психологом, усвідомлює суперечності в народному характері: з одного боку, титанічна працьовитість, непропаща моральна сила, потяг до кращого, а з другого – комплекс меншовартості, безпросвітна темнота й байдужість, безпорадність у правах та економічних питаннях. Тому-то й бере на себе відповідальність виховати в українців почуття людської й національної гідності з метою обстоювання власних інтересів і подолання байдужості до громадських справ.

6. Дві сюжетні лінії. З Євгеном Рафаловичем пов’язані дві сюжетні лінії:

1. лінія боротьби;

2. лінія любові.

Схема розгортання сюжетних ліній

Елементи конфлікту	Лінія боротьби	Лінія любові
1	2	3
Експозиція	Приїзд Євгенія до “акустичного міста” і його візити до “гонораціорів міста”	Розмови Євгенія Рафаловича зі Стальським; розповіді Стальського про свою дружину
Зав’язка	Перша сутичка адвоката з бурмістром, наростання конфлікту зі Стальським. Плани Рафаловича (розд. V). Євгеній починає втілювати задумане. Його робота з селянами; сумніви та їх подолання. Поїздка в Буркотин і до Гумниськ (розд. ХХVII, XXIX-XXXVIII, XLIII).	Поява “чорної дами” (розд. IV), дивна реакція Рафаловича на неї. Історія любові Євгенія і Регіни (розд. ХІІІ-ХVІІ).
Розвиток дії	Зустріч з селянами і священиками, участь у судовому процесі. Сутичка зі Шнадельським у корчмі. Ідея народного віча і політичної організації селян. Вороги Рафаловича та їхні дії (маршалок Брикальський, граф Кшивотульський, Шварц). Інтриги Стальського. Божевільний Баран та його “місія” порятунку людей від “антихриста” (Рафаловича). Стосунки з Вагманом. Підготовка до віча й опір старости.	Зустріч Євгенія й Регіни у домі Стальського (розд. ХХ). Наростання драми втрати ідеалу; мотив неможливості “украденого щастя” (розд. ХХІ-ХХVI). Знущання Стальського над Регіною. ЇЇ страждання і відчай, спогади й дивні монологи наодинці з собою; контраст символів: діамантова корона – і товчене скло (розд. LII-LIII).

1	2	3
Кульмінація	Віче, арешт Євгенія, спроба звинуватити його у вбивстві Стальського. Убивство Вагмана Шварцем і Шнадельським.	Несподівана поява Регіни у Євгенія; ще одна можливість-неможливість “украденого щастя” (розд. LIV).
Розв’язка	Звільнення Рафаловича. Нові перспективи боротьби.	Помста Регіни Стальському, її загибель.

7. Тема роману – зображення соціальних і національних проблем Галичини кінця ХІХ століття: боротьба освіченої людини за права знедоленого селянства.

8. Ідеї твору: 1) кожен, якщо захоче, може знайти місце на ниві служіння народові;

2) людина завжди має вибір – прийняти лицемірну мораль суспільства чи боротися з несправедливістю.