104. Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за в.М.Русаловим.

Властивості нервової системи. Під властивостями нервової системи розуміються такі стійкі її якості, які є природженими. До числа таких властивостей відносяться:

1. Сила нервової системи по відношенню до збудження, тобто її здатність довгостроково витримувати, не виявляючи позамежного гальмування, інтенсивні і часто повторювані навантаження.

2. Сила нервової системи по відношенню до гальмування, тобто здатність витримувати тривалі і часто повторювані гальмові впливу.

3. Врівноваженість нервової системи по відношенню до збудження і гальмування, що виявляється в однаковій реактивності нервової системи у відповідь на збудливий і гальмові впливу.

4. Лабільність нервової системи, що оцінюється за швидкістю виникнення і припинення нервового процесу збудження або гальмування.

В даний час в диференціальній психології склалася 12-мірна класифікація властивостей нервової системи людини (В. Д. Небиліцин). До неї входять 8 первинних властивостей (сила, рухливість, динамічність і лабільність по відношенню до збудження і гальмування) і чотири вторинних властивості (урівноваженість по цих основних властивостях ). Класифікація властивостей нервової системи за В.Д. Небиліциним:

- Під силою нервової системи розуміється витривалість, працездатність нервових клітин, стійкість або до тривалого дії подразника, що дає концентроване, зосереджене в одних і тих же нервових центрах і накопичується в них збудження, або до короткочасного дії надсильних подразників. Чим слабкіше нервова система, тим раніше нервові центри переходять у стан втоми і охоронного гальмування;

- Динамічність нервової системи, це швидкість утворення умовних рефлексів або здатність нервової системи до навчання в широкому сенсі слова. Основним змістом динамічності є легкість і швидкість, з яким генеруються в мозкових структурах нервові процеси в ході утворення збудливий і гальмівних умовних рефлексів;

- Лабільність, властивість нервової системи, пов'язане зі швидкістю виникнення, протікання і припинення нервового процесу;

- Рухливість нервової системи, швидкість руху, поширення нервових процесів, їх іррадіації і концентрації, а також взаємного перетворення. В.М.Русалов розвинув далі ідеї школи Теплова - Небиліцина і запропонував трирівневу класифікацію властивостей нервової системи . Вона включає:

1. Загальні, або системні, властивості , що охоплюють весь мозок людини і характеризують динаміку його роботи в цілому.

2. Комплексні властивості , які проявляються в особливостях роботи окремих «блоків» мозку (півкуль, лобових часток, аналізаторів, анатомічно і функціонально розділених підкоркових структур і т.п.).

3. Найпростіші, або елементарні, властивості , співвідносні з роботою окремих нейронів.

105. Загальне уявлення про психопатії та акцентуації характеру, їх динаміка (за а.Лічко та м.Івановим).

Психопатія (душа і–страждання, хвороба) – патологія ха­рактеру, яка зумовлена вродженою неповноцін­ністю нервової системи або набута протягом життя (енцефаліт, травма голови, інтоксикація, психотравми, неправильне виховання дитини).

Порушення при П. відносяться до емоційно-во­льової сфери особистості і створюють для люди­ни серйозні труднощі при адаптації в соціально­му середовищі. Основні прояви П. спостеріга­ються в неадекватності емоційних переживань, схильності до депресивних і нав'язливих станів тощо. П. може виникати внаслідок вродженої неповноцінності нервової системи, викликаної спадковістю, ненормальним розвитком плоду, травмою при пологах і проявлятися в дитячому віці у вигляді емоційно-вольових порушень. При цьому інтелект дитини часто є відносно збере­женим. Форми прояву П. різноманітні. Так, ро­сійський психіатр П. Ганнушкін виокремив 9 класичних типів П: циклоїди, шизоїди, епілепто-їди, астеніки, психастеніки, паранояльні, істе­ричні, нестійкі і органічні психопати. Найчастіше за формою прояву розглядають 4 типи П: 1) ас­тенічний – характеризується підвищеною вразливістю, дратівливістю, що поєднується з швидким виснаженням; 2) збудливий – прояв­ляється у схильності до неадекватних емоцій­них реакцій на впливи середовища, схильності до гніву і агресії; 3) істеричний – характеризу­ється прагненням до демонстративності пове­дінки, егоцентризмом, манірністю в спілкуванні тощо; 4) паранояльний – проявляється у схильності до висловлювання надцінних ідей, впертості, егоїстичності, недовірливості, над­мірній впевненості у собі, високій самооцінці. Чіткого розмежування між окремими типами П. не існує.

Акцентуації характеру надав А.Е. Лічко - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією.

Розрізняють явну і приховану акцентуацію характеру Явна акцентуація. Цей ступінь акцентуації відноситься до крайніх варіантів норми. Вона відрізняється наявністю досить постійних рис певного типу характеру. Прихована акцентуація. У буденних, звичайних умовах, риси певного типу характеру виражені слабо або не виявляються зовсім.

Тип акцентуації особистості по К. Леонгарду:Лабільний, Надрухомий, Емотивний, Демонстративний, Надпунктуальний, Ригідно-афективний, Некерований, Інтравертний, Боязливий, Неконцентрований або невростичний, Екстравертний, Слабовольний

Тип акцентуації характеру по А.Є. Личко: Лабільний циклоїд, Лабільний, Істероїдний, Психоастенічний, Епілептоїдний, Шизоїний, Сенситивний, Астено-невротичний, Конформний, Нестійкий, Гіпертимний. Циклоїдний

Виокремлюють такі основні типи акцентуації характеру:

• інтровертний тип, якому властиві замкненість, складнощі в спілкуванні та налагодженні контактів з навколишніми; (інтровертність – це зверненість, заглибленість людини у свій внутрішній світ, свої почуття, переживання, стани тощо);

• екстравертний тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість; (екстравертність – це спрямованість людини на зовнішній світ, події та інших людей);

• некерований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, до інших ставиться з підозрою;

• неврастенічна акцентуація – з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

• сензитивний тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю;

• демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті тощо.