26. Психофізіологічні аспекти адаптації організму. Прийоми саморегуляції функціональних станів.

У звичайних умовах існування людині притаман­на стійка психічна адаптація, яку можна вважати синонімом "норми", "здоров'я". Під стійкою адаптацією розуміють ті регулятивні реакції, психічну діяльність, систему відношень, котрі виникли у процесі онтогенезу за конкретних еко­логічних і соціальних умов і функціонування котрих у межах оптимуму не потребує значної нервово-психічної напруги.При різкій зміні екологічних та соціальних умов людина змушена змінювати характер адаптації, тобто переадаптовуватись у різних планах – починаючи зі сприйняття оточуючих людей та об'єктів і закінчуючи ціннісними орієнтаціями та

Назагал раптове виникнення в житті людини нових, незвичних, екстремальних умов та її повернення до звичайно­го існування супроводжуються такими етапами адаптації: 1 – підготовчий; 2 – стартова психічна напруга; 3 – гострі психічні реакції входу; 4 – переадаптація; 5 – заключна психіч­на напруга; 6 – гострі психічні реакції виходу; 7 – реадаптація.

Сучасні теоретичні, експериментальні і прикладні підходи в психофізіології, психології і психотерапії характеризують психосоматичне здоров'я й успішну адаптацію як розвиток, ступінь зрілості й активність механізмів саморегуляції. Саморегуляція (від лат. упорядковувати, налагоджувати) – доцільне функціонування живих систем різних рівнів організації і складності. Адаптивна саморегуляція є опосередкованою ланкою в структурі адаптивності і являє собою розвиток системи біологічних і психологічних контурів регуляції, мимовільних і довільних механізмів, що взаємно перетинаються. Адаптивна саморегуляція містить три види механізмів: функціональні; операційні; мотиваційні.Функціональні механізми – пов'язані з визначеними структурами біологічної організації людини і є ефектами тих чи інших нейро-динамічних і біоенергетичних властивостей. Недостатній розвиток функціональних механізмів може компенсуватися операційними механізмами.Операційні механізми – це складні узагальнені системи активних адаптивних дій, спрямованих на регуляцію свого стану. Операційні механізми опосередковані культурно-історичним досвідом саморегуляції. Ці механізми довільні. Їхніми характеристиками є усвідомленість і опосередкованість.Мотиваційні механізми – містять усі рівні мотивації від біологічних потреб до ціннісних орієнтацій. Дані механізми знаходяться у стані постійної взаємодії.

Адаптивна саморегуляція може бути мимовільною і довільною. Мимовільна саморегуляція здійснюється фізіологічними підсистемами організму і механізмами несвідомого психічного.Характеристиками довільної адаптивної саморегуляції є усвідомленість і опосередкованість. Основна характеристика довільної саморегуляції – це усвідомленість, що складається з трьох компонентів: 1).Усвідомлення мотивів саморегуляції. 2).Усвідомлення способів саморегуляції. 3). Усвідомлення об'єкта саморегуляції.Усвідомлення мотиву саморегуляції відбувається через відбиття у свідомості відносин мети саморегуляції до мотиву адаптації у певних умовах життя, діяльності і спілкування.Усвідомлення способів саморегуляції забезпечується знаннями і уявленнями щодо тих історично вироблених прийомів фізичного тренінгу, психосоматичного тренінгу, психотренінгу і соціально-психологічного тренінгу, на засадах яких здійснюється становлення і розвиток узагальненого індивідуального способу адаптивної саморегуляції.Третій компонент (усвідомлення об'єкта саморегуляції) включає наявність усвідомленого образу цілісного психофізіологічного стану й образу його окремих компонентів – біоенергетичного, психофізіологічного, когнітивного, особистісного тощо.