96. Сутність судово- психологічної експертизи, її зміст, види та методика проведення

Експертиза судово-психологічна – практичне застосування експертом спеціальних психологічних знань для вивчення окремих пи­тань у кримінальному процесі. Судово-психологічну експертизу проводять лише за постановою слідчого або визначенням суду відповідно до норм кримінально-процесу­ального кодексу щодо психічно здорових звину­вачуваних, свідків і потерпілих. Метою є встановлення наявності чи відсутності у звину­вачуваного стану афекту в момент скоєння зло­чину, а також оцінювання здатності свідків і по­терпілих об'єктивно сприймати важливі для справи обставини і давати правильні свідчення.

Об'єктом дослідження судово-психологічних експертів є психологічні прояви людини, що не виходять за межі норми, тобто такі, які не викликають сумніву в її психічній повноцінності. Судово-психологічна експертиза встановлює такі особливості психічної діяльності та їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення і зумовлюють певні правові наслідки.

Судово-психологічна експертиза призначається на стадії попереднього і судового слідства у кримінальних та цивільних справах підозрюваним, обвинуваченим, свідкам, потерпілим, позивачам і відповідачам різного віку. Об'єктом експертизи є особи, визнані судово-психіатричною експертизою осудними.

Судово-психологічна експертиза може бути складовою комплексного експертного дослідження, якщо перед слідством чи судом постають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна, психолого-автотехнічна, психо-лого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи).

Судово-психологічна експертиза є одним із за­собів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказів. Судово-психологічна експертиза вивчає суттєві для криміналь­ної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, по­терпілих і свідків;

В процесі судово-психологічної експер­тизи встановлюється не достовірність свідчень обвинувачених, свід­ків і потерпілих (це не входить у компетенцію судово-психологічної експертизи, а є предметом вивчення справи слідчим і судом), а з' ясо-вуються можливості допитуваної особи, в силу її індивідуально-психологічних особливостей сприймати факти і явища, зберігати їх у своїй пам'яті та відтворювати на допиті.

Таким чином, судово-психологічна експертиза у змозі дати харак­теристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами складу злочину — сильного душевного хвилювання обвинуваченого, що виникло раптово, безпорадного стану потерпілого, сильного страху свідка, депресії потерпілого і т. д. Вона сприяє розкриттю і розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання засудженого в умовах виправно-трудової установи.

Підставами для обов'язкового призначення судово-психологічної експертизи є: розумова відсталість неповнолітнього обвинуваченого (попере­дньо проводиться судово-психологічна експертиза); сексуальні злочини; сумніви в здібностях особи адекватно сприймати важливі для слідства обставини і давати по них правильні свідчення; ознаки вкрай підвищеного і раптового емоційного перенапру­ження, яке проявилося в злочинній дії.

Крім того, існують необов'язкові підстави для призначення судо­во-психологічної експертизи. Це: встановлення авторства письмового документа за його пси­хологічними особливостями (психолого-лінгвістична експер­тиза); встановлення непатологічного психологічного стану особи, схильної до самогубства; розслідування випадків, пов'язаних із використанням техніки (в автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспорт­них, аварій на виробництві і т. п.).

Виходячи із цього, розрізняють певні види судово-психологічних експертиз.

Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є на­уково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка.

Судово-психологічна експертиза емоційних станів пов'язана з ви­явленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилю­вання (стану фізіологічного афекту¹), стресу і фрустрації. Кваліфі­кована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому ви­значається обсягом інформації про особу та її поведінку.

Дуже важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після то­го, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з'ясу­вати у підслідної особи:

а) її соматичний стан напередодні злочину (наявність нервових, соматичних та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння та ін.);

б) особливості особистих стосунків підслідного з жертвою (наявність конфлікту, його причину, перебіг, способи вирішення та ін.);

в) особливості взаємин з жертвою, наявність спільних знайомих, захоплень тощо

Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексу­альні злочини проводиться, як правило, стосовно малолітніх і непо­внолітніх жертв сексуальних злочинів. У цьому разі в компетенцію судово-психологічної експертизи входить оцінка здатності психіч­но здорових потерпілих розуміти характер і значення злочинних дій винного, а також оцінка здатності чинити йому опір. При цьому здатність розуміти характер і значення вчинених дій означає досяг­нення потерпілою (потерпілим) такого рівня психічного розвитку, який дає змогу правильно розкрити справжні заміри злочинця, оці­нити небезпечність ситуації, зрозуміти моральний бік того, що від­бувається, і його наслідки; що стосується оцінки здатності потерпі­лої (потерпілого) чинити опір злочинцю, то дослідники виділяють дві групи:

а) перша група потерпілих характеризується такими рисами, як побоювання, лякливість, підлеглість, навіюваність, довірливість, несамостійність. Стан страху і розгубленості приводить їх до пасивного підкорення волі ґвалтівника;

б) друга група потерпілих найчастіше володіє рисами істеричного типу характеру. Для них характерні збудливість, уразливість, слабий вольовий контроль поведінки, що не дозволяє їм своєчасно усвідомити небезпеку ситуації і вжити заходів безпеки.

Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочин­ної групи спрямована на виявлення структури злочинного угрупован­ня, визначення ролі кожного її учасника й особливостей зв'язку між ними. Експерт-психолог може дати висновок про те, яким є вплив групи на окремого учасника, встановити неформальних лідерів зло­чинного угруповання, розкрити найтиповіші форми взаємозв'язку між членами групи при підготовці злочину, в ході його скоєння і в процесі розкриття.

Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповно­літнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій про­водиться з метою встановлення рівня інтелектуального розвитку і рівня розвитку емоційно-вольової сфери, а також із метою вияв­лення окремих індивідуально-психологічних особливостей особис­тості (наприклад, схильності до фантазування, ступінь підвладно­сті навіюванню та ін.).

Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповно­літнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій про­водиться з метою встановлення рівня інтелектуального розвитку і рівня розвитку емоційно-вольової сфери, а також із метою вияв­лення окремих індивідуально-психологічних особливостей особис­тості (наприклад, схильності до фантазування, ступінь підвладно­сті навіюванню та ін.).

Основні принципи, з позиції яких проводять експертне дослідження і дають пояснення здобутого результату, становлять методологію судової експертизи. У процесі розвитку юридичної психології як науки розширювалося і коло методів (способів підходу до дійсності в процесі дослідження).

Спостереження і експеримент – це головні методи, які застосовують у психології і в експертному дослідженні зокрема. Всі інші методи, такі як тести чи анкетування, є лише певними їх видозмінами.

Експеримент – це теж спостереження, проте тут дослідник вправі втручатися в виникнення і перебіг досліджуваних явищ та процесів шляхом створення відповідних умов.

До експериментальних методів дослідження відносять тести. Тест – це пильне спостереження реальної поведінки в стандартних (змодельованих) умовах.

Ще один підвид експериментального дослідження – метод анкетування. Під анкетою або опитувальником розуміємо комплекс спеціально підібраних запитань, що логічно пов’язані з основною проблемою дослідження, на які піддослідний повинен дати відповідь. Відмінність між анкетою та опитувальником полягає в тому, що анкета містить більш відкриті і загальні запитання, на які піддослідний дає вільну відповідь цілим реченням, тоді як в опитувальнику запитання більш закриті

Названі методи – це лише основна частина методологічного арсеналу спеціаліста. Підбір методів для експериментально-психологічного дослідження повинен мати індивідуальний характер відповідно до завдань, що поставлені перед психологом, а також залежно від форми використання спеціальних психологічних знань та виду психологічної експертизи.

Оскільки експертне дослідження – це цілісний об’єктивний процес, а не лише встановлення фактів, у процесі застосування судової експертизи слід дотримуватися принципів (основних правил) проведення такого дослідження. Деякі з цих положень закріплені в законодавстві, частина сформувалася в процесі практичної роботи як експертів, так і працівників судово-слідчих органів.

Усі ці принципи умовно можна поділити на загальні і спеціальні. До загальних відноситься:

• принцип законності – призначення і проведення експертного дослідження регулюється чинним законодавством;

• принцип незалежності – незалежність судового експерта та правильності його висновку забезпечується: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою, передбаченою законом втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та попереднього слідства; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним та соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за подання свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

• принцип об’єктивності – дані, одержані в процесі дослідження, фіксуються у висновку експерта і не повинні ґрунтуватися на очікуваних чи бажаних результатах;

• принцип повноти дослідження – для забезпечення виконання цього принципу законодавець виділяє такі види експертиз, як: нова, додаткова, повторна, комплексна, що дають змогу повно і об’єктивно дослідити об’єкт чи обставину, що має значення по справі;

• принцип науковості – методи дослідження повинні відповідати рівню досягнення сучасної науки.

Серед спеціальних принципів можна виділити:

• принцип методичності – вибір експертів, постановка завдань, узагальнення їх суджень повинні базуватися на певній методиці;

• принцип спрямованості – дослідник зобов’язаний дотримуватися чітко встановленої мети, сформульованої в ухвалі чи постанові про призначення експертизи;

• принцип плановості – у переліку запитань, поставлених перед експертом, визначається категорія фактів, на яких дослідник повинен зосередити свою увагу;

• принцип етичного ставлення до піддослідного – у процесі експерименту піддослідній особі гарантується збереження її прав, зокрема волі, недоторканості й гідності. Досліджуваний вправі вимагати найобережнішого висвітлення інтимних сторін його життя.

• принцип конфіденційності – експерт зобов’язаний дотримуватися професійної таємниці і не прагнути дізнаватися про піддослідного більше того, що йому доручено судом;

• принцип максимального збереження об’єктів дослідження – під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або втрачені лише тією мірою, в якій це необхідно для дослідження.

Дотримання цих принципів є запорукою проведення дослідження на належному рівні і умовою для використання висновку експерта як засобу доказування в процесі розгляду судової справи.