70. Упередженя як соціально-психологічний феномен. Соціальні, емоційні та когнітивні джерела упереджень. Боротьба з упередженнями.

Упередження — установка, що перешкоджає адекватному сприйманню повідомлення чи дії.

Нерідко упередження використовується індивідом для виправдання своїх дій стосовно іншого індивіда. Упереджена людина може свідомо засуджувати іншу чи негативно до неї ставитися. Упередження і дискримінація взаємопов'язані: дискримінація підтримує упереджене ставлення, а упередження схвалює дискримінацію. Соціальним джерелом упереджень є міжособистісна взаємодія. Наприклад, основою упереджень в управлінській взаємодії є думки керівників, що їх колеги, підлеглі безвідповідальніші й лінивіші, ніж ті є насправді. Упереджена установка сильніша в осіб з невисоким соціальним статусом або чиє становище різко погіршилося. Боротися з упередженнями важко, вони не піддаються простим засобам профілактики. З метою протидії їм психологи радять орієнтуватися на ситуації співробітництва, зрівняння статусу; пропагувати соціокультурні моделі міжстатевої і міжрасової гармонії та ін.

Соціальний стереотип є тим підґрунтям, на якому базуються упередження , забобони і соціальна дискримінація.

Існує чимало теорій, які прагнуть пояснити причини виникнення упереджень. Виокремлюють соціальні, економічні, психологічні їх передумови. Виділяють також ситуаційні (пов’язані із зовнішніми обставинами) і диспозиційні (внутріособистісні) причини. Д. Майєрс, наприклад, називає такі джерела забобонів:

· соціальні (група, яка відчуває задоволення від своєї соціальної чи економічної переваги, частіше буде виправдовувати своє становище за допомогою упереджених думок. Нерівний статус створює основу для забобонів. Сам досвід утворення груп може сприяти розвитку внутрігрупової упередженості. Один раз сформувавшись, упередження живе почасти як наслідок інерції конформності, почасти як наслідок інституціональної підтримки таких соціальних структур, як засоби масової комунікації);

· емоційні (забобони підживлюються фрустрацією і агресією, особистісними чинниками, такими, зокрема, як потреба в статусі і авторитарні тенденції. Фрустрація породжує ворожість, яку люди виливають на „цапів відпущення”, іноді спрямовують на групи, які з ними змагаються і яких вони сприймають такими, що відповідають за власну фрустрацію. Упередження забезпечують почуття соціальної переваги і полегшують маскування почуття неповноцінності);

· когнітивні (поділ людей на категорії збільшує одноманітність всередині групи і відмінності між групами. Пояснення поведінки інших людей їх диспозиціями може викликати упередження на користь групи – пояснення негативної поведінки членів „їх” групи їх природним характером – і водночас до сприймання їх позитивної поведінки з певними обґрунтуваннями. Засудження жертви також є результатом загальної думки і передбачення, що, оскільки світ є справедливим, люди отримують те, що вони заслужили).

Г. Олпорт у праці, присвяченій природі упереджень (англ. prejudice – упередження , забобон, упереджена думка), називає й аналізує шість типів теорій походження упереджень (йдеться, відповідно, про шість передумов упереджень ): історичні й економічні, соціокультурні, ситуаційні, психогенні, феноменологічні, теорії заслуженої репутації. Безперечно, такий поділ умовний, позаяк у „чистому вигляді” ні одні, ні інші причини виокремити неможливо. Більше того, щоб зрозуміти природу упереджень , особливості міжгрупової ворожості, слід досліджувати не одну причину, а їх сукупність. У таблиці представлено найбільш відомі теорії походження упереджень.