- •4. Генетичні корені психіки та поведінки. Проблема генетичного та середовищного, біологічного та соціального в детермінації психічного та поведінкового розвитку людини.
- •6. Феноменологія відчуттів: інтроцептивні, екстероцептивні, пропріоцептивні відчуття. Субсенсорні відчуття. Загальні закономірності відчуттів. Синестезія і сенсибілізація органів відчуттів.
- •12. Природа людської свідомості. Виникнення та розвиток свідомості. Культурно-історична та діяльнісна теорії (л.С.Виготський, о.М.Леонтьєв). Змінені стани свідомості.
- •13. Несвідомі психічні процеси: їх фізіологічний та психологічний аналіз.
- •15. Увага, об'єктивація і установка людини. Психологічні теорії уваги: т.Рібо, д.У.Узнадзе. Функції та види уваги. Розвиток уваги (концепція л.С.Виготського).
- •19. Визначення та види уяви. Функції уяви, її розвиток. Уява та типи творчого мислення. Уява та органічні процеси.
- •22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.
- •23. Характер та його місце у структурі особистості. Типологія характерів за е.Кречмером, у.Шелдоном, е.Фромом. Типи акцентуацій характерів за к.Леонгардом, а.Лічко. Формування характеру.
- •24. Здібності та задатки як індивідуально-типологічні відмінності людини (б.Теплов, а.Анастазі, в.Небиліцин) та їх психофізіологічна основа. Розвиток здібностей.
- •26. Психофізіологічні аспекти адаптації організму. Прийоми саморегуляції функціональних станів.
- •27. Фізіологічні механізми та біологічне значення стресу; вегетативні показники стресу. Характеристика стадій стресу; гормони стресу та адаптації; стрес та дистрес.
- •30. Тестування як метод психології. Історія виникнення і використання методу. Види тестів. Процедурні аспекти тестування.
- •31. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Вимоги до наукового спостереження.
- •32. Соціальні та етичні аспекти психодіагностики. Основні принципи професійної етики психолога.
- •33. Психодіагностика свідомості і самосвідомості людини. Метод репертуарних решіток
- •34. Характеристика проективних методів вивчення особистості і можливості їх використання.
- •35. Загальна характеристика особистісних опитувальників. Типи тверджень опитувальника. Мономірні та багатофакторні опитувальники.
- •36. Метод аналізу продуктів діяльності. Контент-аналіз як метод вивчення документів.
- •37. Метод семантичного диференціалу: теоретичні засади і сфери застосування.
- •38. Діагностика соціально-психологічної дезадаптації особистості.
- •39. Проблема діагностики комунікативної діяльності
- •40. Методики діагностики міжособистісних стосунків.
- •41. Теоретичні та методичні аспекти вивчення структури інтелекту.
- •42. Психологічна діагностика уваги і пізнавальних процесів.
- •43. Аналіз методик діагностики креативності. Методика Торренса. Психофізіологічні аспекти творчості.
- •44. Проблема вимірювання здібностей, їх кількісної характеристики. Тести як метод діагностики рівня здібностей. Методика Векслера, тест інтелекту Айзенка, методика Равена - можливості їх використання.
- •45. Вимоги до розробників та користувачів психодіагностичних методик.
- •46. Характеристика психодіагностичних підходів (об'єктивний, суб'єктивний, проективний).
- •47. Особливості психодіагностичного обстеження людей різного віку.
- •48. Значення методів статистичного аналізу при плануванні і реалізації психологічних досліджень.
- •49. Завдання описової статистики і статистики висновку.
- •50. Шкали вимірювання і їх значення.
- •51. Поняття про статистичні гіпотези. Види статистичних гіпотез.
- •52. Сексуальні проблеми у світлі клінічної психології.
- •53. Симптомокомплексний підхід у патопсихологічному дослідженні.
- •54. Поняття про психічну патологію та її ознаки.
- •55. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання: дислексія, дисграфія, дискалькулія.
- •56. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання і виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці.
- •57. Клінічні аспекти залежностей.
- •58. Порушення поведінки особистості та основні напрямки корекційної роботи з їх усунення.
- •59. Інтерактивна сторона спілкування. Різновиди взаємодії. Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії. Взаємодія і міжособистісний вплив. Поняття маніпуляції.
- •60. Поняття соціальної перцепції. Механізми та ефекти міжособистісного сприйняття.
- •61. Комунікативна сторона спілкування. Специфіка міжособистісної комунікації. Комунікативні бар'єри.
- •62. Проблема конфлікту в соціальній психології. Класифікація конфліктів. Деструктивна та конструктивна функції конфліктів Структурні компоненти, стратегії реагування та вирішення конфліктів.
- •63. Основні види, форми та функції спілкування.
- •64. Сутнісні ознаки малої групи. Основні підходи та напрями вивчення малої групи (групова динаміка, соціометрія, психоаналіз, інтеракціоналізм).
- •65.Поняття групової динаміки. Концепції і моделі розвитку малої групи. Психологічні умови і фактори виникнення групи та її функціонування.
- •66. Сутність комунікативної потреби, аналіз її ієрархічної структури та критеріальних показників.
- •67. Проблема групової згуртованості. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії походження лідерства і керівництва. Стилі лідерства і керівництва.
- •68. Сутність міжособистісних стосунків, механізми та рівні їх вияву.Типи міжособистісної сумісності.
- •70. Упередженя як соціально-психологічний феномен. Соціальні, емоційні та когнітивні джерела упереджень. Боротьба з упередженнями.
- •71. Поняття та основні теорії агресії. Ситуативні та диспозиційні детермінанти агресії. Масова культура та агресія.
- •72. Соціально-психологічна сутність натовпу. Підходи до класифікації натовпу. Психологічна характеристика масових способів впливу: зараження, паніка, мода, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •74. Особистість як об'єкт соціальної психології. Поняття соціально- психологічного типу.
- •75. Загальна характеристика процесу соціалізації. Етапи та види соціалізації.
- •76. Статус як соціально-психологічна характеристика особистості . Його детермінація та діагностика.
- •77. Роль як соціально-психологічна характеристика особистості. Рольові моделі та рольова поведінка.
- •78. Предмет та завдання інженерної психології. Основні напрямки наукових досліджень у цій галузі.
- •79. Особливості та класифікація систем „людина-машина". Характеристика показників якості слм.
- •80. Психологічна характеристика діяльності людини-оператора її психофізіологічні основи. Порівняння функціональних характеристик людини й машини.
- •81. Психологічні аспекти проблеми ухвалення рішення в діяльності оператора. Його плануючі та виконавчі дії.
- •82. Інженерно-психологічні основи проектування системи „людина-машина". Загальні інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення інформації їх класифікація.
- •83. Організація робочих місць, їх класифікація та планування. Фактори, що впливають на організацію праці. Побудова пультів і пунктів керування. Режим роботи оператора.
- •84. Інженерно-психологічні принципи створення систем „людина-машина".Особливості проектування й моделювання діяльності оператора.
- •85. Інженерно-психологічна оцінка та експлуатація системи „людина-машина". Облік інженерно-психологічних вимог у процесі виробництва.
- •87. Професія як система соціальних відношень. Класифікація професій Трудовий пост і робоче місце.
- •88. Психологічні механізми адаптації людини до вимог професії та діяльності в організації.
- •89. Професійна придатність та процес її формування. Принципи визначення професійної придатності.
- •90. Шляхи розвитку трудової діяльності. Працездатність і функційні стани
- •91. Кризи професійного становлення. Професійний стрес.
- •92. Професійний відбір як елемент управління персоналом. Методи оцінки професійного потенціалу суб'єктів праці
- •Етапи пошуку та відбору персоналу
- •93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.
- •94. Професійне самовизначення суб'єкта. Мотивація вибору професії
- •95. Проблеми становлення професійної самосвідомості. Професійна кар'єра.
- •96. Сутність судово- психологічної експертизи, її зміст, види та методика проведення
- •97. Психологічні передумови злочинної поведінки особи, особливості її мотивації.
- •98. Психологічні особливості девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх, мотивація насильницьких та корисливих злочинів.
- •99. Соціально - психологічні основи профілактики правопорушень неповнолітніх.
- •100. Психологічний аналіз злочину та його структура. Психологічні наслідки злочинів.
- •101. Психологічні основи тероризму. Організація злочинних угрупувань
- •102. Процес адаптації злочинної особистості до умов соціальної ізоляції. Сутність процесу перевиховання. Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарань
- •103. Психологічні основи ресоціалізації засуджених. Завдання; та фактори ресоціалізації. Проблеми адаптації звільнених до умов життя на волі.
- •104. Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за в.М.Русаловим.
- •105. Загальне уявлення про психопатії та акцентуації характеру, їх динаміка (за а.Лічко та м.Івановим).
- •106. Психологічні типи особистості за к.Юнгом. Інтровертна та екстравертна установки особистості.
44. Проблема вимірювання здібностей, їх кількісної характеристики. Тести як метод діагностики рівня здібностей. Методика Векслера, тест інтелекту Айзенка, методика Равена - можливості їх використання.
Здібності людини можна розділити на такі групи: загальні здібності (здатність до виявлення закономірностей, загальний рівень інтелекту); модально загальні здібності (вербальний інтелект, неметричний інтелект, що дозволяє здійснювати обчислення, просторовий інтелект, техніко-практичний інтелект); спеціальні здібності (обумовлюють легкість і успішність оволодіння визначеними спеціальними видами діяльності: музичні здібності, технічні здібності, артистичні, педагогічні здібності й ін.); часткові здібності (рівень розвитку психічних пізнавальних функцій: пам'яті, уваги, сприйняття, мислення, уяви). Методики діагностики часткових здібностей – діагностики відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви. Сукупність пізнавальних процесів людини визначає його інтелект.
Тести здібностей – це, як правило, батареї різноманітних завдань. Найвідоміші такі тести: шкала розумового розвитку (ІQ), шкали виміру інтелекту Векслера, тест структури інтелекту Амтхауера, прогресивні матриці Равена, тест Вандерліка, тест інтелекту Кеттелла, методика визначення обсягу короткочасної пам'яті, та ін. Особливе місце займають методики діагностики креативності. Найбільш відомими є Південно-каліфорнійський тест інтелекту, тест креативності Торранса і методика віддалених асоціацій Мідника.
Методика Векслера спирається на ієрархічну теорію інтелекту, оцінює загальний генеральний фактор інтелекту, а також вербальний і невербальний інтелект. Тест для індивідуального обстеження дозволяє діагностувати не тільки рівень інтелекту, але ступінь і характер розумової неповноцінності.
Тест включає 12 субтестів, в яких згруповані завдання визначеного специфічного типу, розташовані в порядку зростання важкості. Вербальний інтелект оцінюється за допомогою 6 субтестів: 1 – поінформованість (включає 30 питань з різних життєвих і наукових областей); 2 – тямущість (включає 14 питань, що вимагають уміння будувати умовиводи); 3 – арифметичний субтест (містить 16 задач, що вимагають розуміння, кмітливості, уміння робити обчислення); 4 – „подібність понять” (включає 16 завдань на пошук подібності між поняттями, умінням логічно аналізувати поняття, порівнювати, узагальнювати); 5 – „словниковий запас” (треба дати визначення 40 поняттям конкретного й абстрактного типу; потрібен словниковий запас, ерудиція, уміння виділяти узагальнений абстрактний зміст поняття); 6 – повторення цифр (потрібно повторити по пам'яті ряд цифр від 3 до 9 знаків, проводиться діагностика уваги, короткочасної й оперативної пам'яті). Невербальний інтелект оцінюється за допомогою таких 6 субтестів: 7 – „відсутні деталі” (містить 20 картинок предметів, в яких відсутні які-небудь деталі: необхідно назвати відсутні деталі – діагностується увага, перцептивні здібності, образна пам'ять); 8 – „послідовні картинки” (містить 11 сюжетних картинок, які треба розташувати так, щоб вийшла розповідь з послідовними подіями – діагностується логічне мислення, розуміння сюжету); 9 – „кубики Косса”. Потрібно з кубиків з пофарбованими по-різному гранями скласти визначений орнамент за зразком, зображеним на картці – проводиться діагностика наочно-діючого мислення, аналітико-синтетичних і просторових здібностей; 10 – „складання фігур” (потрібно з розрізаних частин скласти завершену фігуру – діагностується наочно-діюче і наочно-образне мислення, уміння співвідносити частину і ціле); 11 – „кодування» (дані цифри від 0 до 9, кожній з яких відповідає якийсь знак; потрібно, дивлячись на зразок, проставити відповідні значки під цифрами в ряді – діагностуються увага, концентрація і розподіл, переключення уваги); 12 – „лабіринти” (потрібно знайти вихід із зображених лабіринтів – діагностується уміння вирішувати перцептивні задачі, наочно-образне мислення).
Тест «Прогресивні матриці Равена» призначений для вимірювання рівня інтелектуального розвитку. Тест запровадили англійські психологи Л. Пенроуз і Дж. Равен, які вважали, що найкращим способом вимірювання фактора g є виявлення співвідношення між різними абстрактними фігурами. Існує 2 основні варіанти теста Равена: чорно-білі і кольорові матриці. Чорно-білі «Прогресивні матриці Равена» використовують при дослідженні дітей і підлітків віком від 8 до 14 років і дорослих у віці від 20 до 65 років. Чорно-білий варіант тесту охоплює 60 матриць (завдань) з пропущеним елементом. Всі завдання поділені на 5 серій (А, В, С, D, Е) по 12 однотипних завдань у кожній. У завданні є 2 частини: основний рисунок з пропущеною ділянкою у правому нижньому куті і набором з 6 або 8 фрагментів, розміщених під основним рисунком. На основі аналізу структури рисунка з фрагментів вибирають один, який, будучи поставленим на місце пропущеного, повністю відповідає рисунку. Завдяки збільшенню кількості елементів у кожному завданні і ускладненню характеру їх взаємозв'язків завдання як в межах однієї серії, так і при переході від серії до серії ускладнюються. У процесі створення тесту була реалізована ідея «прогресивності», за якої виконання попередніх завдань і їх серій є підготовкою досліджуваного до виконання наступних завдань. Відбувається ніби навчання досліджуваного способам розв'язування складніших завдань. Кольоровий варіант використовують для обстеження дітей від 5 до 11 років, а іноді рекомендують для дорослих після 65 років. Існує полегшений варіант тесту Равена для обстеження дітей і дорослих з порушеннями психічної діяльності. Дані, одержані за допомогою тесту Равена, узгоджуються з результатами інших популярних тестів загальних здібностей. Відомі різні модифікації (доповнення тесту вербальною шкалою, диференційована форма оцінки відповідей досліджуваних). Одні з них зроблені Дж. Равеном, а інші – зарубіжними психологами Д. Кортом, З. Буяс та ін. У вітчизняній психології «Прогресивні матриці Равена» використовують при обстеженні дітей і дорослих з нормальним розвитком психіки і патологією психічної діяльності.
IQ тест (тест інтелекту Айзенка).Тест на визначення інтелектуальних здібностей може використовуватися як для виміру власного коефіцієнта інтелекту, так і для конкурсного тестування при прийманні на роботу і навчальні заклади. Включає повністю однотипні завдання в словесній, числовій або просторовій інтерпретації. Результати тестування розглядаються як усереднений показник, що дає загальне уявлення про розвиток особистості.
Інструкція: На виконання тесту відводиться 30 хвилин. Не затримуйтеся надто довго над одним завданням. Можливо, Ви знаходитеся на хибному шляху і краще перейти до наступної задачі. Проте, не здавайтеся аж надто легко; більшість завдань піддаються вирішенню, якщо Ви проявите трохи наполегливості. Міркувати над завданням чи просуватися далі – підскаже здоровий глузд. Пам’ятайте при цьому, що до кінця серії завдання стають складнішими. Будь-яка людина здатна вирішити частину завдань, проте ніхто не здатен упоратися із усіма за півгодини. Відповідь на завдання складається з одного числа, літери або слова. Іноді необхідно зробити вибір із декількох варіантів, іноді Ви самі повинні придумати відповідь.
До прикладу:
Вставте слово, яке б закінчувало перше слово і починало наступне [ЧАЙ]:
ЗВИ (***) КА
11. Вставте слово, яке було б закінченням першого слова і початком наступного [ШОК]:
МІ (***) ОЛАД
Вставте слово, яке означало б те саме, що й слова, які стоять за скобками [КИСТЬ]:
РУКА (*****) ГРОНО
