57. Клінічні аспекти залежностей.

Останнім часом усе частіше ми стикаємося з явищами психологічної залежності в повсякденному житті. Наркоманія й алкоголізм уже стали класичними проблемами нашого суспільства. Значної популярності набули нетрадиційні релігії і духовні практики, фанатичної відданості вимагає від своїх послідовників багаторівневий маркетинг, втеча від реальності за допомогою комп’ютерних ігор та Інтернету.

Залежність – одне з базових переживань людини, що посідає важливе місце в її психічному житті. У рамках психічної норми існують різноманітні форми залежності батьків і дітей, подружжя, членів команди в бізнесі і спорті, учнів і вчителів.

Проте коли ця якість досягає патологічних розмірів, людина втрачає здатність до критичного мислення, вона співвідносить своє життя із цінностями однієї авторитетної особистості або групи людей, руйнує значимі дотепер сімейні і соціальні зв’язки. На виникнення психологічної залежності впливають, як мінімум, такі групи чинників: чинники індивідуальності (ослаблене Я); чинники середовища (інформаційні забруднення); чинники навмисного впливу (деструктивний контроль свідомості).

У дитинстві на виникнення психологічної залежності може вплинути некомпетентне поводження батьків, їхнє незнання психологічних особливостей дітей, бажання зробити або дуже зручну для себе дитину, або дуже щасливу. Звичайно, це виявляється як гіперопіка з придушенням будь-якої ініціативи та вольової регуляції дитини. Іноді це набуває вигляду вседозволеності, що взагалі унеможливлює формування в дитини спроможності до вольових дій. Сформований у дитинстві синдром залежності, який характеризується повною відкритістю меж індивідуальності, маніпулятивним стилем стосунків, ненаситною афіліативною потребою, вимагає об’єкта задоволення.

Синдром залежності.-Повторне вживання речовин, а також настійне бажання прийняти знову цю речовину, труднощі у контролі за їх спо­живанням, постійне вживання, незважаючи на згубні наслід­ки для здоров'я, більш високий пріоритет наркотиків перед іншими видами збуджувальних препаратів і залежність від них, зростаюча толерантність та інколи абстиненція призводать до фізіологічних змін, а також змін у поведінці. Синдром залежності може мати місце при вживанні специфічних пси-хоактивних речовин (наприклад, тютюну, алкоголю або діа-зепаму), класу речовин (наприклад, опіумні) широкого спект­ру дії, фармакологічно різних психоактивних речовин. Хронічний алкоголізм.Дипсоманія.Наркоманія.

Абстиненція (аутизм).-Група симптомів різних сукупних тяжких факторів, які належать до абсолютної або відносної абстиненції після три­валого вживання психоактивних речовин. Початок і перебіг стану абстиненції обмежені у часі та співвідносяться з типом психоактивної речовини, вжитої дози безпосередньо перед припиненням або скороченням вживання речовини. Стан аб­стиненції може бути ускладнений судомами.

Психотичні розлади. Група психотичних синдромів, які проявляються під час або внаслідок вживання психоактивних речовин, але не пояс­нюються тільки гострою інтоксикацією і не є частиною кліні­чної картини абстиненції. Розлади характеризуються галюци­націями (найчастіше слуховими, але часто й такими, що ді­ють водночас більше ніж на одну групу органів чуттів), перцептивними перекрученнями, маяченням (часто параноїдної природи та у вигляді манії переслідування), психомоторними розладами (збудження або ступор) і психопатологічними афектами, котрі можуть варіювати від інтенсивного відчуття стра­ху до екстазу. Відчуття виразні, але спостерігається деяке потьмарення свідомості, легка дезорієнтація у просторі. Алкогольні: галюцинації, ревнощі, паранойя, психо­зи .

Амнестичний синдром.-Синдром, пов'язаний з хронічними вираженими порушен­нями пам'яті на недавнє і віддалене минуле. Негайне згаду­вання і пам'ять на недавнє минуле більш утруднені, ніж на віддалені події. Також проявляються втрата відчуття часу і послідовності подій, складності у сприйнятті нової інформації. Не завжди можливе підтримання розмови з пацієнтом. Інші пізнавальні функції відносно збережені, амнестичні недоліки не співвідносяться з іншими розладами. Амнестичні розлади, спровоковані алкоголем або нарко­тиками. Психоз, або синдром, Корсакова, спровокований алкого­лем чи іншими психоактивними речовинами.

Залишкові та віддалені психотичні розлади.-Розлад, за якого спричинені алкоголем або психоактивною речовиною зміни сприйняття особистості чи поведінки продовжуються після періоду безпосереднього вживання та дії психоактивних речовин. Такі випадки повинні розгляда­тися тільки тоді, коли наявні незаперечні симптоми залишко­вого ефекту, спричиненого психоактивною речовиною. Синдром післядії може відрізнятись від психотичного стану част­ково своєю епізодичною природою, як правило, недовгочас­ністю та підсиленням попередньої дії, пов'язаної з вживанням алкоголю та інших психоактивних речовин.

Зловживання речовинами, які не зумовлюють залежності.-Серед широкого вибору медикаментів і народних засобів, що використовуються, особливе значення мають такі групи: (а) психотропні засоби, які не зумовлюють залежності, такі як антидепресанти; (б) проносні та (в) анальгетики, що можуть бути придбані без рекомендації лікаря, такі як аспірин, парацетамол.

Постійне вживання цих речовин може супроводжуватися побічними ефектами, шкідливими для організму. Спроби заборони їх використання або переконання не використовувати їх звичайно натикаються на серйозний опір; у випадку з проносними та анальгетиками опір може бути, незважаючи навіть на серйозні застереження лікаря про виникнення (або навіть вже розвиток) таких порушень, як ниркова дисфункція або електролітний дисбаланс. Цілком зрозуміло, що в таких випадках пацієнт має переконливу мотивацію вживання ліків. Залежності або симптомів абстиненції, як у випадках з психоактивними речовинами, не виникає.

Зловживання: антацидними засобами, травами або народними засобами, стероїдами або гормонами, вітамінами. Звичка до вживання проносних засобів.

Стан залежності особистості.-Характеризується повною і глибокою пасивною довірою до інших людей, коли йдеться про прийняття життєвих рі­шень, страхом бути залишеним, безпорадністю і некомпетен­тністю, пасивною згодою з думкою інших, намаганням уник­нути проблем і вимог повсякденного життя. Недієздатність може виявлятися в інтелектуальній або емоційній сферах, помітна тенденція перекласти відповідальність на чужі плечі. Особистість (розлад): астенічна, неадекватна, пасив­на, саморуйнівна.