22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.

Темперамент – харак­теристика індивіда з боку динамічних особливостей (інтенсивності, швид­кості, темпу, ритму) його психіки. Це форма способу життя, яка, на відміну від змісту, виникає на ґрунті дозрівання, а не навчання чи вихо­вання. В історії психології відомо кілька теорій темпераменту. Найдавні­ша з них– гуморальна теорія – пов'язує темперамент з особливостями внутрішнього середовища організму. Саме на підставі цієї теорії давньогрецький лікар Гіппократ виділив широковідомі типи темпера­менту: меланхолійний, сангвініч­ний, холеричний, флегматичний. Так, меланхоліком, у внутрішньому середовищі якого нібито переважала чорна жовч, вважали людину зі зниженим рівнем активності, вповільне­ними рухами, швидко втомлювану; сангвініком, який мав уже інший склад цього середовища, – людину з високим рівнем активності, працездатну, зі швидкими і жвавими рухами, багатою мімікою, високим темпом мовлення, емоційністю, комунікативністю; холериком – людину з також високим рівнем активності, енергійну, проте бурхливу, невтримну, з рвучки­ми рухами; флегматиком – уповільнену, емоційно-невиразну людину, якій важко переключитися з однієї діяльності на іншу. В XX ст. на зміну гуморальній прийшла соматична теорія, яка пояснювала темперамент особливостями будови тіла людини. Стверджувалося, що людям з вузькою грудною кліткою, довгими кінцівками, видовженим обличчям, слабкою мускулатурою притаманний шизотимічний темперамент із властивим йому заглибленням у свій внутрішній світ, невідповідністю реакцій зовнішнім стимулам, контрастом між надмірною ранимістю і байдужістю (Кречмер). І.П.Павлов висунув нервову теорію темпераменту, яку обґрунтував з позицій свого вчення про вищу нервову діяльність людини і тварин. Основою темпераменту він вважав властивості центральної нервової системи: силу, зрівнова­женість і рухливість процесів збудження і гальмування. Так, сильний, зрівноважений, рухливий тип нервової системи – це сангвінічний темперамент; сильний, зрівноважений, інертний – флегма­тичний; сильний, незрівноважений (з переважанням процесу збуджен­ня) – холеричний; слабкий тип нервової системи – меланхолійний.

Влас­тивості темпераменту: активність, реактивність, сенситивність, темп реакцій, пластичність, екстраверсія, емоційна збудливість, тривожність. Активність – властивість, яка свідчить про динаміку енергетичної напруженості життя індивіда. В неї жваві рухи і мовлення, її пізнавальна діяльність досить стрімка, вона не вдовольняється тим, що є, і прагне вийти за наявні обмеження. Реактивність – властивість, яка характеризує інтенсивність реагування індивіда на зміни ситуації життя. Високореактивні люди відразу ж, під безпосереднім впливом обставин, здійснюють якісь, найчастіше мимовільні дії. Низькореактивні, навпаки, виявляють обачність, прагнуть осмислити можливі наслідки своєї поведінки. Сенситивність – високосенситивні люди сором'язливі, вразливі, схильні до зосеред­ження на минулому, переживання можливих неприємностей, усвідомлен­ня власних недоліків, в них підвищена вимогливість до себе, знижений рівень домагань. Темп реакцій – швидкість переробки інформації, час розв'язування задачі, динаміка запам'я­товування, забування, відтворення, швидкість прийняття рішення. Пластичність – показ­ник ступеня пристосування людей до змін умов життя. За необхідності пластичні особи швидко змінюють спосіб життя, переходять від однієї діяльності до іншої. Екстраверсія свідчить про переважну орієнтацію індивіда на довколишні об'єкти. Протилежною властивістю є інтроверсія– зосередження індивіда на власному внутрішньому світі. Екстравертам притаманні імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, комунікативність. Інтроверт зосереджу­ється на своїх переживаннях і тому його менш цікавить те, що відбува­ється навколо. Емоційність – властивість темпераменту, яка вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. Тривожність – це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труд­нощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення.