
- •4. Генетичні корені психіки та поведінки. Проблема генетичного та середовищного, біологічного та соціального в детермінації психічного та поведінкового розвитку людини.
- •6. Феноменологія відчуттів: інтроцептивні, екстероцептивні, пропріоцептивні відчуття. Субсенсорні відчуття. Загальні закономірності відчуттів. Синестезія і сенсибілізація органів відчуттів.
- •12. Природа людської свідомості. Виникнення та розвиток свідомості. Культурно-історична та діяльнісна теорії (л.С.Виготський, о.М.Леонтьєв). Змінені стани свідомості.
- •13. Несвідомі психічні процеси: їх фізіологічний та психологічний аналіз.
- •15. Увага, об'єктивація і установка людини. Психологічні теорії уваги: т.Рібо, д.У.Узнадзе. Функції та види уваги. Розвиток уваги (концепція л.С.Виготського).
- •19. Визначення та види уяви. Функції уяви, її розвиток. Уява та типи творчого мислення. Уява та органічні процеси.
- •22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.
- •23. Характер та його місце у структурі особистості. Типологія характерів за е.Кречмером, у.Шелдоном, е.Фромом. Типи акцентуацій характерів за к.Леонгардом, а.Лічко. Формування характеру.
- •24. Здібності та задатки як індивідуально-типологічні відмінності людини (б.Теплов, а.Анастазі, в.Небиліцин) та їх психофізіологічна основа. Розвиток здібностей.
- •26. Психофізіологічні аспекти адаптації організму. Прийоми саморегуляції функціональних станів.
- •27. Фізіологічні механізми та біологічне значення стресу; вегетативні показники стресу. Характеристика стадій стресу; гормони стресу та адаптації; стрес та дистрес.
- •30. Тестування як метод психології. Історія виникнення і використання методу. Види тестів. Процедурні аспекти тестування.
- •31. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Вимоги до наукового спостереження.
- •32. Соціальні та етичні аспекти психодіагностики. Основні принципи професійної етики психолога.
- •33. Психодіагностика свідомості і самосвідомості людини. Метод репертуарних решіток
- •34. Характеристика проективних методів вивчення особистості і можливості їх використання.
- •35. Загальна характеристика особистісних опитувальників. Типи тверджень опитувальника. Мономірні та багатофакторні опитувальники.
- •36. Метод аналізу продуктів діяльності. Контент-аналіз як метод вивчення документів.
- •37. Метод семантичного диференціалу: теоретичні засади і сфери застосування.
- •38. Діагностика соціально-психологічної дезадаптації особистості.
- •39. Проблема діагностики комунікативної діяльності
- •40. Методики діагностики міжособистісних стосунків.
- •41. Теоретичні та методичні аспекти вивчення структури інтелекту.
- •42. Психологічна діагностика уваги і пізнавальних процесів.
- •43. Аналіз методик діагностики креативності. Методика Торренса. Психофізіологічні аспекти творчості.
- •44. Проблема вимірювання здібностей, їх кількісної характеристики. Тести як метод діагностики рівня здібностей. Методика Векслера, тест інтелекту Айзенка, методика Равена - можливості їх використання.
- •45. Вимоги до розробників та користувачів психодіагностичних методик.
- •46. Характеристика психодіагностичних підходів (об'єктивний, суб'єктивний, проективний).
- •47. Особливості психодіагностичного обстеження людей різного віку.
- •48. Значення методів статистичного аналізу при плануванні і реалізації психологічних досліджень.
- •49. Завдання описової статистики і статистики висновку.
- •50. Шкали вимірювання і їх значення.
- •51. Поняття про статистичні гіпотези. Види статистичних гіпотез.
- •52. Сексуальні проблеми у світлі клінічної психології.
- •53. Симптомокомплексний підхід у патопсихологічному дослідженні.
- •54. Поняття про психічну патологію та її ознаки.
- •55. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання: дислексія, дисграфія, дискалькулія.
- •56. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання і виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці.
- •57. Клінічні аспекти залежностей.
- •58. Порушення поведінки особистості та основні напрямки корекційної роботи з їх усунення.
- •59. Інтерактивна сторона спілкування. Різновиди взаємодії. Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії. Взаємодія і міжособистісний вплив. Поняття маніпуляції.
- •60. Поняття соціальної перцепції. Механізми та ефекти міжособистісного сприйняття.
- •61. Комунікативна сторона спілкування. Специфіка міжособистісної комунікації. Комунікативні бар'єри.
- •62. Проблема конфлікту в соціальній психології. Класифікація конфліктів. Деструктивна та конструктивна функції конфліктів Структурні компоненти, стратегії реагування та вирішення конфліктів.
- •63. Основні види, форми та функції спілкування.
- •64. Сутнісні ознаки малої групи. Основні підходи та напрями вивчення малої групи (групова динаміка, соціометрія, психоаналіз, інтеракціоналізм).
- •65.Поняття групової динаміки. Концепції і моделі розвитку малої групи. Психологічні умови і фактори виникнення групи та її функціонування.
- •66. Сутність комунікативної потреби, аналіз її ієрархічної структури та критеріальних показників.
- •67. Проблема групової згуртованості. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії походження лідерства і керівництва. Стилі лідерства і керівництва.
- •68. Сутність міжособистісних стосунків, механізми та рівні їх вияву.Типи міжособистісної сумісності.
- •70. Упередженя як соціально-психологічний феномен. Соціальні, емоційні та когнітивні джерела упереджень. Боротьба з упередженнями.
- •71. Поняття та основні теорії агресії. Ситуативні та диспозиційні детермінанти агресії. Масова культура та агресія.
- •72. Соціально-психологічна сутність натовпу. Підходи до класифікації натовпу. Психологічна характеристика масових способів впливу: зараження, паніка, мода, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •74. Особистість як об'єкт соціальної психології. Поняття соціально- психологічного типу.
- •75. Загальна характеристика процесу соціалізації. Етапи та види соціалізації.
- •76. Статус як соціально-психологічна характеристика особистості . Його детермінація та діагностика.
- •77. Роль як соціально-психологічна характеристика особистості. Рольові моделі та рольова поведінка.
- •78. Предмет та завдання інженерної психології. Основні напрямки наукових досліджень у цій галузі.
- •79. Особливості та класифікація систем „людина-машина". Характеристика показників якості слм.
- •80. Психологічна характеристика діяльності людини-оператора її психофізіологічні основи. Порівняння функціональних характеристик людини й машини.
- •81. Психологічні аспекти проблеми ухвалення рішення в діяльності оператора. Його плануючі та виконавчі дії.
- •82. Інженерно-психологічні основи проектування системи „людина-машина". Загальні інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення інформації їх класифікація.
- •83. Організація робочих місць, їх класифікація та планування. Фактори, що впливають на організацію праці. Побудова пультів і пунктів керування. Режим роботи оператора.
- •84. Інженерно-психологічні принципи створення систем „людина-машина".Особливості проектування й моделювання діяльності оператора.
- •85. Інженерно-психологічна оцінка та експлуатація системи „людина-машина". Облік інженерно-психологічних вимог у процесі виробництва.
- •87. Професія як система соціальних відношень. Класифікація професій Трудовий пост і робоче місце.
- •88. Психологічні механізми адаптації людини до вимог професії та діяльності в організації.
- •89. Професійна придатність та процес її формування. Принципи визначення професійної придатності.
- •90. Шляхи розвитку трудової діяльності. Працездатність і функційні стани
- •91. Кризи професійного становлення. Професійний стрес.
- •92. Професійний відбір як елемент управління персоналом. Методи оцінки професійного потенціалу суб'єктів праці
- •Етапи пошуку та відбору персоналу
- •93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.
- •94. Професійне самовизначення суб'єкта. Мотивація вибору професії
- •95. Проблеми становлення професійної самосвідомості. Професійна кар'єра.
- •96. Сутність судово- психологічної експертизи, її зміст, види та методика проведення
- •97. Психологічні передумови злочинної поведінки особи, особливості її мотивації.
- •98. Психологічні особливості девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх, мотивація насильницьких та корисливих злочинів.
- •99. Соціально - психологічні основи профілактики правопорушень неповнолітніх.
- •100. Психологічний аналіз злочину та його структура. Психологічні наслідки злочинів.
- •101. Психологічні основи тероризму. Організація злочинних угрупувань
- •102. Процес адаптації злочинної особистості до умов соціальної ізоляції. Сутність процесу перевиховання. Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарань
- •103. Психологічні основи ресоціалізації засуджених. Завдання; та фактори ресоціалізації. Проблеми адаптації звільнених до умов життя на волі.
- •104. Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за в.М.Русаловим.
- •105. Загальне уявлення про психопатії та акцентуації характеру, їх динаміка (за а.Лічко та м.Івановим).
- •106. Психологічні типи особистості за к.Юнгом. Інтровертна та екстравертна установки особистості.
22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.
Темперамент – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей (інтенсивності, швидкості, темпу, ритму) його психіки. Це форма способу життя, яка, на відміну від змісту, виникає на ґрунті дозрівання, а не навчання чи виховання. В історії психології відомо кілька теорій темпераменту. Найдавніша з них– гуморальна теорія – пов'язує темперамент з особливостями внутрішнього середовища організму. Саме на підставі цієї теорії давньогрецький лікар Гіппократ виділив широковідомі типи темпераменту: меланхолійний, сангвінічний, холеричний, флегматичний. Так, меланхоліком, у внутрішньому середовищі якого нібито переважала чорна жовч, вважали людину зі зниженим рівнем активності, вповільненими рухами, швидко втомлювану; сангвініком, який мав уже інший склад цього середовища, – людину з високим рівнем активності, працездатну, зі швидкими і жвавими рухами, багатою мімікою, високим темпом мовлення, емоційністю, комунікативністю; холериком – людину з також високим рівнем активності, енергійну, проте бурхливу, невтримну, з рвучкими рухами; флегматиком – уповільнену, емоційно-невиразну людину, якій важко переключитися з однієї діяльності на іншу. В XX ст. на зміну гуморальній прийшла соматична теорія, яка пояснювала темперамент особливостями будови тіла людини. Стверджувалося, що людям з вузькою грудною кліткою, довгими кінцівками, видовженим обличчям, слабкою мускулатурою притаманний шизотимічний темперамент із властивим йому заглибленням у свій внутрішній світ, невідповідністю реакцій зовнішнім стимулам, контрастом між надмірною ранимістю і байдужістю (Кречмер). І.П.Павлов висунув нервову теорію темпераменту, яку обґрунтував з позицій свого вчення про вищу нервову діяльність людини і тварин. Основою темпераменту він вважав властивості центральної нервової системи: силу, зрівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Так, сильний, зрівноважений, рухливий тип нервової системи – це сангвінічний темперамент; сильний, зрівноважений, інертний – флегматичний; сильний, незрівноважений (з переважанням процесу збудження) – холеричний; слабкий тип нервової системи – меланхолійний.
Властивості темпераменту: активність, реактивність, сенситивність, темп реакцій, пластичність, екстраверсія, емоційна збудливість, тривожність. Активність – властивість, яка свідчить про динаміку енергетичної напруженості життя індивіда. В неї жваві рухи і мовлення, її пізнавальна діяльність досить стрімка, вона не вдовольняється тим, що є, і прагне вийти за наявні обмеження. Реактивність – властивість, яка характеризує інтенсивність реагування індивіда на зміни ситуації життя. Високореактивні люди відразу ж, під безпосереднім впливом обставин, здійснюють якісь, найчастіше мимовільні дії. Низькореактивні, навпаки, виявляють обачність, прагнуть осмислити можливі наслідки своєї поведінки. Сенситивність – високосенситивні люди сором'язливі, вразливі, схильні до зосередження на минулому, переживання можливих неприємностей, усвідомлення власних недоліків, в них підвищена вимогливість до себе, знижений рівень домагань. Темп реакцій – швидкість переробки інформації, час розв'язування задачі, динаміка запам'ятовування, забування, відтворення, швидкість прийняття рішення. Пластичність – показник ступеня пристосування людей до змін умов життя. За необхідності пластичні особи швидко змінюють спосіб життя, переходять від однієї діяльності до іншої. Екстраверсія свідчить про переважну орієнтацію індивіда на довколишні об'єкти. Протилежною властивістю є інтроверсія– зосередження індивіда на власному внутрішньому світі. Екстравертам притаманні імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, комунікативність. Інтроверт зосереджується на своїх переживаннях і тому його менш цікавить те, що відбувається навколо. Емоційність – властивість темпераменту, яка вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. Тривожність – це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труднощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення.