Етапи пошуку та відбору персоналу

Слід зазначити, дана процедура є загальною, отже, в залежності від категорії посади на яку здійснюється відбір слід впроваджувати додаткові технології кадрового менеджменту. Так, при відборі на посаду керівника слід додати застосування конкурсного відбору, а також проведення співбесід з більшою кількістю досвідчених осіб.

Таким чином, впровадження запропонованої процедури пошуку та відбору персоналу дозволить:

- підвищити якість трудових ресурсів;

- знизити рівень плинності кадрів;

- зменшити рівень порушень трудової дисципліни серед нових працівників (прогули, не погоджені з керівництвом, запізнення, відсутність на робочому місці, тощо);

- скоротити кількість браку та помилок, що допускаються новими працівниками;

- знизити витрати на підвищення кваліфікації та виключити зовсім витрати на перенавчання нових працівників;

- сприяти поліпшенню психологічного клімату.

При цьому висока ефективність і технологічність роботи з пошуку й відбору нових працівників повинна забезпечуватися правильно обраними критеріями й методами, добре відпрацьованими процедурами та чіткими положеннями й інструкціями, що регламентують роботу в цій сфері.

93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.

Дінамічність діяльності І консервативність властивостями темпераменту особистості є причиною формування індивідуального стилю діяльності (ІСД).

Є. О. Климов зазначає, Що до індивідуального стилю діяльності Як стійкої системи психологічніх засобів, прійомів І способів дії Працівник вдається Свідомо або стіхійно З метою найкращого урівноважування своєї індивідуальності з предметними, зовнішнімі умови праці . Індівідуальній стиль діяльності Завжди формується Як інтегральній ефект взаємодії людини з предметами І знаряддям праці , а тому розглядається Як універсальна форма прістосування її до вимог діяльності .

Індівідуальній стиль діяльності - Це сукупність прійомів І способів роботи, зумовлена певне властивостями особістості І сформована Як засіб її прістосування до об'єктивних вимог професії. Його формування є важливими стороною професійного навчання, розвитку професійніх здібностей, професійної прідатності. Цілеспрямоване формування ІСД грунтується на використанні наявних у людини розвинутих псіхофізіологічніх І псіхічніх властивостей, що відповідають вібраній професії, і компенсації негативних або недостатнь розвинутих властивостей. У зв'язку з ЦІМ у структурі ІСД віділяють механізмі адаптації І механізмі компенсації. Так, у багатьох випадка здібності, Рівень мотівації особістості, функціональні Можливості організму мо-жуть набути провідного значення і перекриття Властивості нервової системи та Особливості темпераменту. Разом з тім, прістосовній ефект індівідуального стилю діяльності не безмежений. Він забезпечує адаптацію працівника до вимог роботи лише в межах, у яких виявляються компенсаторні властивості особистості.

Ознаками індівідуального стилю діяльності є: стійка система практичних способів дії, способів і прійомів організації псіхічної діяльності:

- зумовленість певне особістіснімі якостями;

- адаптаційній характер до об'єктивних вимог роботи;

- універсальний характер, можлівість застосування у різніх сітуаціях І видах діяльності .

Необхіднімі умови формування ІСД є достатнє осмислення працівніком вимог діяльності , позитивне ставленням до роботи, адекватна самооцінка та Прагнення реалізуваті свої здібності. Завдання виробничого навчання полягає в тому, щоб Допомогті людіні знайте найбільш доцільній І вігідній стиль роботи.

Показниками прістосування особістості до об'єктивних вимог діяльності є результатівність праці та Рівень нервово-псіхічніх І енергетичних витрат для досягнення результату.

Соціальна організація діяльності людей як суспільно корисної праці вимагає розгляди їх індивідуальних стилів діяльності (ІСД) як стилів професійної діяльності (СПД).

Стилі діяльності залежать таких напрямів: стилю життя (поведінка, активність, саморегуляція) А. Адлер ототожнював поняття стиль життя, характер, особа.

Другим крупним напрямом можна рахувати стилі керівництва і лідерства. Третій напрям когнітивні стилі б'єктом дослідження психологів стають саме індивідуальні відмінності в протіканні перцептивних і когнітивних процесів.

Індивідуальні стилі діяльності —початковими теоретичними положеннями стали ідеї про соціальну обумовленість розвитку психіки, соціальну рівнозначність різних біологічних завдатків, операціональної структуру здібностей і можливість їх взаємної компенсації.

ІСД в широкому значенні слова — як «індивідуально-своєрідну систему психологічних засобів, до яких свідомо або стихійно вдається людина в цілях якнайкращого урівноваження своєї індивідуальності з наочними, зовнішніми умовами діяльності»

Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці. Питання рівнів взаємодії в системі «суб'єкт-суб'єкт («вчитель-учень», «тренер-спортсмен», «інструктор-курсант», «лікар-пацієнт», «психолог-клієнт») » — один з складних в сучасних гуманітарних науках. Він є одним з центральних для педагогічної психології, акмеологиі, адрогогнки. У сучасній психології він прямо пов'язаний з методологічними принципами науки, з об'єктивною ситуацією de facto: могутній вплив положень гуманістичної психології, активне використовування методу герменевтики, добре розробленої техніки психотерапії (ге-штальт-терапія, НЛП, роджеріанській підхід, розуміюча психологія Ф. Е. Василюка і ін.), зміна статусу психології, расшгь реніє сфери її використовування.

У практичному плані багато що визначається професіоналізмом, етичними позиціями і активним арсеналом самого психолога, Н. С. Пряжников, виділяє наступні концептуальні рівні допомоги людині в професійному і особовому самовизначенні.

1. Адаптаційно-виробничий (адаптаційно-технологічний). Головна мета — допомогти людині вписатися в дану виробничу структуру для підвищення її ефективності. При цьому часто інтереси самої людини знаходяться на другому плані (хоча враховуються його здібності і інші психологічні характеристики).

2. Соціально-адаптаційний. Мета — допомогти людині побудувати привабливий спосіб життя (добитися життєвого успіху) за допомогою вдалого вибору професії або місця роботи. Інтереси людини враховуються більшою мірою, але шляхи до успіху можуть бути і неадекватними (зокрема, в етичному плані). При цьому можуть залишатися невирішеними проблеми смислової сфери особи.

3. Ціннісно-смисловий. Мета — допомогти людині знайти значення в професійному і особовому самовизначенні (професійне самовизначення неминуче розглядається в контексті життєвого і особового самовизначення). Саме тут враховуються найважливіші, життєвизначальні стремління людини, тому саме цей рівень з повним правом можна вважати особово орієнтованим.

Зрозуміло, що реалізація задач третього рівня зв'язана з об'єктивними труднощами (неготовність клієнта приймати відповідальність за обставини свого життя, розглядати свої проблеми на складному — ціннісно-етичному і смисловому рівні; готовність і здатність психолога вирішувати складні проблеми професійного самовизначення людини в масштабі його життєдіяльності; несхожість позицій, інтересів і запитів «клієнта», «замовника», наприклад керівника організації, в якій працює психолог).

Таким чином, питання професійного і етичного самовизначення, готовність прийняти позицію активного суб'єкта своєї життєдіяльності мають відношення не тільки до інших осіб («клієнтам» і ін.) — це перш за все актуальні питання для самого психолога впродовж всієї його професійної кар'єри.