
- •4. Генетичні корені психіки та поведінки. Проблема генетичного та середовищного, біологічного та соціального в детермінації психічного та поведінкового розвитку людини.
- •6. Феноменологія відчуттів: інтроцептивні, екстероцептивні, пропріоцептивні відчуття. Субсенсорні відчуття. Загальні закономірності відчуттів. Синестезія і сенсибілізація органів відчуттів.
- •12. Природа людської свідомості. Виникнення та розвиток свідомості. Культурно-історична та діяльнісна теорії (л.С.Виготський, о.М.Леонтьєв). Змінені стани свідомості.
- •13. Несвідомі психічні процеси: їх фізіологічний та психологічний аналіз.
- •15. Увага, об'єктивація і установка людини. Психологічні теорії уваги: т.Рібо, д.У.Узнадзе. Функції та види уваги. Розвиток уваги (концепція л.С.Виготського).
- •19. Визначення та види уяви. Функції уяви, її розвиток. Уява та типи творчого мислення. Уява та органічні процеси.
- •22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.
- •23. Характер та його місце у структурі особистості. Типологія характерів за е.Кречмером, у.Шелдоном, е.Фромом. Типи акцентуацій характерів за к.Леонгардом, а.Лічко. Формування характеру.
- •24. Здібності та задатки як індивідуально-типологічні відмінності людини (б.Теплов, а.Анастазі, в.Небиліцин) та їх психофізіологічна основа. Розвиток здібностей.
- •26. Психофізіологічні аспекти адаптації організму. Прийоми саморегуляції функціональних станів.
- •27. Фізіологічні механізми та біологічне значення стресу; вегетативні показники стресу. Характеристика стадій стресу; гормони стресу та адаптації; стрес та дистрес.
- •30. Тестування як метод психології. Історія виникнення і використання методу. Види тестів. Процедурні аспекти тестування.
- •31. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Вимоги до наукового спостереження.
- •32. Соціальні та етичні аспекти психодіагностики. Основні принципи професійної етики психолога.
- •33. Психодіагностика свідомості і самосвідомості людини. Метод репертуарних решіток
- •34. Характеристика проективних методів вивчення особистості і можливості їх використання.
- •35. Загальна характеристика особистісних опитувальників. Типи тверджень опитувальника. Мономірні та багатофакторні опитувальники.
- •36. Метод аналізу продуктів діяльності. Контент-аналіз як метод вивчення документів.
- •37. Метод семантичного диференціалу: теоретичні засади і сфери застосування.
- •38. Діагностика соціально-психологічної дезадаптації особистості.
- •39. Проблема діагностики комунікативної діяльності
- •40. Методики діагностики міжособистісних стосунків.
- •41. Теоретичні та методичні аспекти вивчення структури інтелекту.
- •42. Психологічна діагностика уваги і пізнавальних процесів.
- •43. Аналіз методик діагностики креативності. Методика Торренса. Психофізіологічні аспекти творчості.
- •44. Проблема вимірювання здібностей, їх кількісної характеристики. Тести як метод діагностики рівня здібностей. Методика Векслера, тест інтелекту Айзенка, методика Равена - можливості їх використання.
- •45. Вимоги до розробників та користувачів психодіагностичних методик.
- •46. Характеристика психодіагностичних підходів (об'єктивний, суб'єктивний, проективний).
- •47. Особливості психодіагностичного обстеження людей різного віку.
- •48. Значення методів статистичного аналізу при плануванні і реалізації психологічних досліджень.
- •49. Завдання описової статистики і статистики висновку.
- •50. Шкали вимірювання і їх значення.
- •51. Поняття про статистичні гіпотези. Види статистичних гіпотез.
- •52. Сексуальні проблеми у світлі клінічної психології.
- •53. Симптомокомплексний підхід у патопсихологічному дослідженні.
- •54. Поняття про психічну патологію та її ознаки.
- •55. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання: дислексія, дисграфія, дискалькулія.
- •56. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання і виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці.
- •57. Клінічні аспекти залежностей.
- •58. Порушення поведінки особистості та основні напрямки корекційної роботи з їх усунення.
- •59. Інтерактивна сторона спілкування. Різновиди взаємодії. Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії. Взаємодія і міжособистісний вплив. Поняття маніпуляції.
- •60. Поняття соціальної перцепції. Механізми та ефекти міжособистісного сприйняття.
- •61. Комунікативна сторона спілкування. Специфіка міжособистісної комунікації. Комунікативні бар'єри.
- •62. Проблема конфлікту в соціальній психології. Класифікація конфліктів. Деструктивна та конструктивна функції конфліктів Структурні компоненти, стратегії реагування та вирішення конфліктів.
- •63. Основні види, форми та функції спілкування.
- •64. Сутнісні ознаки малої групи. Основні підходи та напрями вивчення малої групи (групова динаміка, соціометрія, психоаналіз, інтеракціоналізм).
- •65.Поняття групової динаміки. Концепції і моделі розвитку малої групи. Психологічні умови і фактори виникнення групи та її функціонування.
- •66. Сутність комунікативної потреби, аналіз її ієрархічної структури та критеріальних показників.
- •67. Проблема групової згуртованості. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії походження лідерства і керівництва. Стилі лідерства і керівництва.
- •68. Сутність міжособистісних стосунків, механізми та рівні їх вияву.Типи міжособистісної сумісності.
- •70. Упередженя як соціально-психологічний феномен. Соціальні, емоційні та когнітивні джерела упереджень. Боротьба з упередженнями.
- •71. Поняття та основні теорії агресії. Ситуативні та диспозиційні детермінанти агресії. Масова культура та агресія.
- •72. Соціально-психологічна сутність натовпу. Підходи до класифікації натовпу. Психологічна характеристика масових способів впливу: зараження, паніка, мода, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •74. Особистість як об'єкт соціальної психології. Поняття соціально- психологічного типу.
- •75. Загальна характеристика процесу соціалізації. Етапи та види соціалізації.
- •76. Статус як соціально-психологічна характеристика особистості . Його детермінація та діагностика.
- •77. Роль як соціально-психологічна характеристика особистості. Рольові моделі та рольова поведінка.
- •78. Предмет та завдання інженерної психології. Основні напрямки наукових досліджень у цій галузі.
- •79. Особливості та класифікація систем „людина-машина". Характеристика показників якості слм.
- •80. Психологічна характеристика діяльності людини-оператора її психофізіологічні основи. Порівняння функціональних характеристик людини й машини.
- •81. Психологічні аспекти проблеми ухвалення рішення в діяльності оператора. Його плануючі та виконавчі дії.
- •82. Інженерно-психологічні основи проектування системи „людина-машина". Загальні інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення інформації їх класифікація.
- •83. Організація робочих місць, їх класифікація та планування. Фактори, що впливають на організацію праці. Побудова пультів і пунктів керування. Режим роботи оператора.
- •84. Інженерно-психологічні принципи створення систем „людина-машина".Особливості проектування й моделювання діяльності оператора.
- •85. Інженерно-психологічна оцінка та експлуатація системи „людина-машина". Облік інженерно-психологічних вимог у процесі виробництва.
- •87. Професія як система соціальних відношень. Класифікація професій Трудовий пост і робоче місце.
- •88. Психологічні механізми адаптації людини до вимог професії та діяльності в організації.
- •89. Професійна придатність та процес її формування. Принципи визначення професійної придатності.
- •90. Шляхи розвитку трудової діяльності. Працездатність і функційні стани
- •91. Кризи професійного становлення. Професійний стрес.
- •92. Професійний відбір як елемент управління персоналом. Методи оцінки професійного потенціалу суб'єктів праці
- •Етапи пошуку та відбору персоналу
- •93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.
- •94. Професійне самовизначення суб'єкта. Мотивація вибору професії
- •95. Проблеми становлення професійної самосвідомості. Професійна кар'єра.
- •96. Сутність судово- психологічної експертизи, її зміст, види та методика проведення
- •97. Психологічні передумови злочинної поведінки особи, особливості її мотивації.
- •98. Психологічні особливості девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх, мотивація насильницьких та корисливих злочинів.
- •99. Соціально - психологічні основи профілактики правопорушень неповнолітніх.
- •100. Психологічний аналіз злочину та його структура. Психологічні наслідки злочинів.
- •101. Психологічні основи тероризму. Організація злочинних угрупувань
- •102. Процес адаптації злочинної особистості до умов соціальної ізоляції. Сутність процесу перевиховання. Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарань
- •103. Психологічні основи ресоціалізації засуджених. Завдання; та фактори ресоціалізації. Проблеми адаптації звільнених до умов життя на волі.
- •104. Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за в.М.Русаловим.
- •105. Загальне уявлення про психопатії та акцентуації характеру, їх динаміка (за а.Лічко та м.Івановим).
- •106. Психологічні типи особистості за к.Юнгом. Інтровертна та екстравертна установки особистості.
Етапи пошуку та відбору персоналу
Слід зазначити, дана процедура є загальною, отже, в залежності від категорії посади на яку здійснюється відбір слід впроваджувати додаткові технології кадрового менеджменту. Так, при відборі на посаду керівника слід додати застосування конкурсного відбору, а також проведення співбесід з більшою кількістю досвідчених осіб.
Таким чином, впровадження запропонованої процедури пошуку та відбору персоналу дозволить:
- підвищити якість трудових ресурсів;
- знизити рівень плинності кадрів;
- зменшити рівень порушень трудової дисципліни серед нових працівників (прогули, не погоджені з керівництвом, запізнення, відсутність на робочому місці, тощо);
- скоротити кількість браку та помилок, що допускаються новими працівниками;
- знизити витрати на підвищення кваліфікації та виключити зовсім витрати на перенавчання нових працівників;
- сприяти поліпшенню психологічного клімату.
При цьому висока ефективність і технологічність роботи з пошуку й відбору нових працівників повинна забезпечуватися правильно обраними критеріями й методами, добре відпрацьованими процедурами та чіткими положеннями й інструкціями, що регламентують роботу в цій сфері.
93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.
Дінамічність діяльності І консервативність властивостями темпераменту особистості є причиною формування індивідуального стилю діяльності (ІСД).
Є. О. Климов зазначає, Що до індивідуального стилю діяльності Як стійкої системи психологічніх засобів, прійомів І способів дії Працівник вдається Свідомо або стіхійно З метою найкращого урівноважування своєї індивідуальності з предметними, зовнішнімі умови праці . Індівідуальній стиль діяльності Завжди формується Як інтегральній ефект взаємодії людини з предметами І знаряддям праці , а тому розглядається Як універсальна форма прістосування її до вимог діяльності .
Індівідуальній стиль діяльності - Це сукупність прійомів І способів роботи, зумовлена певне властивостями особістості І сформована Як засіб її прістосування до об'єктивних вимог професії. Його формування є важливими стороною професійного навчання, розвитку професійніх здібностей, професійної прідатності. Цілеспрямоване формування ІСД грунтується на використанні наявних у людини розвинутих псіхофізіологічніх І псіхічніх властивостей, що відповідають вібраній професії, і компенсації негативних або недостатнь розвинутих властивостей. У зв'язку з ЦІМ у структурі ІСД віділяють механізмі адаптації І механізмі компенсації. Так, у багатьох випадка здібності, Рівень мотівації особістості, функціональні Можливості організму мо-жуть набути провідного значення і перекриття Властивості нервової системи та Особливості темпераменту. Разом з тім, прістосовній ефект індівідуального стилю діяльності не безмежений. Він забезпечує адаптацію працівника до вимог роботи лише в межах, у яких виявляються компенсаторні властивості особистості.
Ознаками індівідуального стилю діяльності є: стійка система практичних способів дії, способів і прійомів організації псіхічної діяльності:
- зумовленість певне особістіснімі якостями;
- адаптаційній характер до об'єктивних вимог роботи;
- універсальний характер, можлівість застосування у різніх сітуаціях І видах діяльності .
Необхіднімі умови формування ІСД є достатнє осмислення працівніком вимог діяльності , позитивне ставленням до роботи, адекватна самооцінка та Прагнення реалізуваті свої здібності. Завдання виробничого навчання полягає в тому, щоб Допомогті людіні знайте найбільш доцільній І вігідній стиль роботи.
Показниками прістосування особістості до об'єктивних вимог діяльності є результатівність праці та Рівень нервово-псіхічніх І енергетичних витрат для досягнення результату.
Соціальна організація діяльності людей як суспільно корисної праці вимагає розгляди їх індивідуальних стилів діяльності (ІСД) як стилів професійної діяльності (СПД).
Стилі діяльності залежать таких напрямів: стилю життя (поведінка, активність, саморегуляція) А. Адлер ототожнював поняття стиль життя, характер, особа.
Другим крупним напрямом можна рахувати стилі керівництва і лідерства. Третій напрям когнітивні стилі б'єктом дослідження психологів стають саме індивідуальні відмінності в протіканні перцептивних і когнітивних процесів.
Індивідуальні стилі діяльності —початковими теоретичними положеннями стали ідеї про соціальну обумовленість розвитку психіки, соціальну рівнозначність різних біологічних завдатків, операціональної структуру здібностей і можливість їх взаємної компенсації.
ІСД в широкому значенні слова — як «індивідуально-своєрідну систему психологічних засобів, до яких свідомо або стихійно вдається людина в цілях якнайкращого урівноваження своєї індивідуальності з наочними, зовнішніми умовами діяльності»
Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці. Питання рівнів взаємодії в системі «суб'єкт-суб'єкт («вчитель-учень», «тренер-спортсмен», «інструктор-курсант», «лікар-пацієнт», «психолог-клієнт») » — один з складних в сучасних гуманітарних науках. Він є одним з центральних для педагогічної психології, акмеологиі, адрогогнки. У сучасній психології він прямо пов'язаний з методологічними принципами науки, з об'єктивною ситуацією de facto: могутній вплив положень гуманістичної психології, активне використовування методу герменевтики, добре розробленої техніки психотерапії (ге-штальт-терапія, НЛП, роджеріанській підхід, розуміюча психологія Ф. Е. Василюка і ін.), зміна статусу психології, расшгь реніє сфери її використовування.
У практичному плані багато що визначається професіоналізмом, етичними позиціями і активним арсеналом самого психолога, Н. С. Пряжников, виділяє наступні концептуальні рівні допомоги людині в професійному і особовому самовизначенні.
1. Адаптаційно-виробничий (адаптаційно-технологічний). Головна мета — допомогти людині вписатися в дану виробничу структуру для підвищення її ефективності. При цьому часто інтереси самої людини знаходяться на другому плані (хоча враховуються його здібності і інші психологічні характеристики).
2. Соціально-адаптаційний. Мета — допомогти людині побудувати привабливий спосіб життя (добитися життєвого успіху) за допомогою вдалого вибору професії або місця роботи. Інтереси людини враховуються більшою мірою, але шляхи до успіху можуть бути і неадекватними (зокрема, в етичному плані). При цьому можуть залишатися невирішеними проблеми смислової сфери особи.
3. Ціннісно-смисловий. Мета — допомогти людині знайти значення в професійному і особовому самовизначенні (професійне самовизначення неминуче розглядається в контексті життєвого і особового самовизначення). Саме тут враховуються найважливіші, життєвизначальні стремління людини, тому саме цей рівень з повним правом можна вважати особово орієнтованим.
Зрозуміло, що реалізація задач третього рівня зв'язана з об'єктивними труднощами (неготовність клієнта приймати відповідальність за обставини свого життя, розглядати свої проблеми на складному — ціннісно-етичному і смисловому рівні; готовність і здатність психолога вирішувати складні проблеми професійного самовизначення людини в масштабі його життєдіяльності; несхожість позицій, інтересів і запитів «клієнта», «замовника», наприклад керівника організації, в якій працює психолог).
Таким чином, питання професійного і етичного самовизначення, готовність прийняти позицію активного суб'єкта своєї життєдіяльності мають відношення не тільки до інших осіб («клієнтам» і ін.) — це перш за все актуальні питання для самого психолога впродовж всієї його професійної кар'єри.