81. Психологічні аспекти проблеми ухвалення рішення в діяльності оператора. Його плануючі та виконавчі дії.

На підставі прийнятої та проаналізованої інформації оператор приймає необхідне рішення з управління. Процедура прийняття рішення є центральною на всіх рівнях прийому та переробки інформації. У цій процедурі найбільш повно але реалізуються як відображаючі, так і регуляторні функції психіки. У найзагальнішому вигляді процедура прийняття рішення включає формування послідовності доцільно образних дій для досягнення мети на основі перетворення певною вихідної інформації. До основних об'єктивних і суб'єктивних умов, визначальним реалізацію процесів вирішення в діяльності оператора, можна віднести:

1) наявність дефіциту інформації і часу, стимулюючих «боротьбу» гіпотез;

2) наявність деякої «невизначеної ситуації», оприділяє боротьбу мотивів у суб'єкта, що приймає рішення;

3) здійснення вольового акту, забезпечує подолання невизначеності, вибір гіпотези, Прийняття на себе тієї чи іншої відповідальності.

Умови прийняття рішення багато в чому залежать від ступеня невизначеності. У зв'язку з цим розрізняють такі види непевності: Обумовлену великим числом об'єктів, включених в ситуацію; викликану недоліком інформації в силу технічних та інших причин; породжену занадто високою або недоступною платою за визначеність,зробленою суб'єктом, який приймає рішення. Процедура прийняття рішення та його якість в різних ситуаціях невизначеності буде мати різний характер. Тому залежно від стану вихідної інформації можуть бути три види рішення: детерміноване, імовірне, граничне. Однак в будь-якому випадку в процесі прийняття рішення необхідно розумне зниження невизначеності.

Процес прийняття рішення включає в себе етапи:

1. Усвідомлення проблеми: а) виникнення проблеми, б) осмислення фактів, в) постановка питання;

2. Вирішення проблеми: А) вироблення гіпотези, б) розвиток рішення, в) розуміння принципу, г) вироблення судження, фіксованого рішення;

3. Перевірка рішення оцінка висунутих варіантів, вибір варіанту, що забезпечує досягнення необхідного результату. На будь-якому етапі в силу різних об'єктивних і суб'єктивних причин може бути допущено порушення процесу прийняття рішення.

Прийняття рішення являє собою критичний пункт, в якому відбувається організація комплексу еферентних впливів, здатних дати цілком певну дію. За будь-яких умов ми маємо вибір одного акта і виключення всіх інших можливостей. Вибір цього акту є створення ефективного інтеграла, в якому узгоджено один до одного певні форми активності величезного числа окремих механізмів. Прийняття рішення переводить один системний процес - аферентних синтез - в іншій системний процес - у програму дій. Воно є перехідним моментом, після якого всі комбінації порушень набувають виконавчого характеру. На нейрон надходять тисячі збуджень, а "випускає" він через аксон одне порушення. Якщо б у будь-який момент будь-який вхід викликав відповідь нейрона, то ніякої інтеграції не могло б бути, настав би повний хаос. Для включення нейрона в си стему необхідно усунення його зайвих ступенів свободи і використання тільки тих входів, які викликають абсолютно певну форму активності даного нейрона, який сприяє успіху системи. Система створює інтегративний стан нейрона за рахунок тисячі разномодальних впливів і робить його чутливим то до одних, то до інших подразників і усуває надлишкові ступені свободи. Прийняття рішення "звільняє" організм від надзвичайно великої кількості ступенів свободи і залишає лише одну, яка і реалізується. Організм тільки тоді прийме рішення, коли нейрони "підженуть" один до одного свої ступені свободи, що і створить їх інтеграцію та можливість узгодженої роботи. Ця "підгонка" ступенів свободи елементів лежить в основі всякої інтеграції і буде, ймовірно, займати в наших експериментах центральне місце.