- •4. Генетичні корені психіки та поведінки. Проблема генетичного та середовищного, біологічного та соціального в детермінації психічного та поведінкового розвитку людини.
- •6. Феноменологія відчуттів: інтроцептивні, екстероцептивні, пропріоцептивні відчуття. Субсенсорні відчуття. Загальні закономірності відчуттів. Синестезія і сенсибілізація органів відчуттів.
- •12. Природа людської свідомості. Виникнення та розвиток свідомості. Культурно-історична та діяльнісна теорії (л.С.Виготський, о.М.Леонтьєв). Змінені стани свідомості.
- •13. Несвідомі психічні процеси: їх фізіологічний та психологічний аналіз.
- •15. Увага, об'єктивація і установка людини. Психологічні теорії уваги: т.Рібо, д.У.Узнадзе. Функції та види уваги. Розвиток уваги (концепція л.С.Виготського).
- •19. Визначення та види уяви. Функції уяви, її розвиток. Уява та типи творчого мислення. Уява та органічні процеси.
- •22. Темперамент. Еволюція уявлень про темперамент (школа і.П.Павлова). Типи темпераментів і властивості. Місце темпераменту у структурі індивідуальних властивостей людини.
- •23. Характер та його місце у структурі особистості. Типологія характерів за е.Кречмером, у.Шелдоном, е.Фромом. Типи акцентуацій характерів за к.Леонгардом, а.Лічко. Формування характеру.
- •24. Здібності та задатки як індивідуально-типологічні відмінності людини (б.Теплов, а.Анастазі, в.Небиліцин) та їх психофізіологічна основа. Розвиток здібностей.
- •26. Психофізіологічні аспекти адаптації організму. Прийоми саморегуляції функціональних станів.
- •27. Фізіологічні механізми та біологічне значення стресу; вегетативні показники стресу. Характеристика стадій стресу; гормони стресу та адаптації; стрес та дистрес.
- •30. Тестування як метод психології. Історія виникнення і використання методу. Види тестів. Процедурні аспекти тестування.
- •31. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Вимоги до наукового спостереження.
- •32. Соціальні та етичні аспекти психодіагностики. Основні принципи професійної етики психолога.
- •33. Психодіагностика свідомості і самосвідомості людини. Метод репертуарних решіток
- •34. Характеристика проективних методів вивчення особистості і можливості їх використання.
- •35. Загальна характеристика особистісних опитувальників. Типи тверджень опитувальника. Мономірні та багатофакторні опитувальники.
- •36. Метод аналізу продуктів діяльності. Контент-аналіз як метод вивчення документів.
- •37. Метод семантичного диференціалу: теоретичні засади і сфери застосування.
- •38. Діагностика соціально-психологічної дезадаптації особистості.
- •39. Проблема діагностики комунікативної діяльності
- •40. Методики діагностики міжособистісних стосунків.
- •41. Теоретичні та методичні аспекти вивчення структури інтелекту.
- •42. Психологічна діагностика уваги і пізнавальних процесів.
- •43. Аналіз методик діагностики креативності. Методика Торренса. Психофізіологічні аспекти творчості.
- •44. Проблема вимірювання здібностей, їх кількісної характеристики. Тести як метод діагностики рівня здібностей. Методика Векслера, тест інтелекту Айзенка, методика Равена - можливості їх використання.
- •45. Вимоги до розробників та користувачів психодіагностичних методик.
- •46. Характеристика психодіагностичних підходів (об'єктивний, суб'єктивний, проективний).
- •47. Особливості психодіагностичного обстеження людей різного віку.
- •48. Значення методів статистичного аналізу при плануванні і реалізації психологічних досліджень.
- •49. Завдання описової статистики і статистики висновку.
- •50. Шкали вимірювання і їх значення.
- •51. Поняття про статистичні гіпотези. Види статистичних гіпотез.
- •52. Сексуальні проблеми у світлі клінічної психології.
- •53. Симптомокомплексний підхід у патопсихологічному дослідженні.
- •54. Поняття про психічну патологію та її ознаки.
- •55. Специфічні розлади здібностей дитини до навчання: дислексія, дисграфія, дискалькулія.
- •56. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання і виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці.
- •57. Клінічні аспекти залежностей.
- •58. Порушення поведінки особистості та основні напрямки корекційної роботи з їх усунення.
- •59. Інтерактивна сторона спілкування. Різновиди взаємодії. Форми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії. Взаємодія і міжособистісний вплив. Поняття маніпуляції.
- •60. Поняття соціальної перцепції. Механізми та ефекти міжособистісного сприйняття.
- •61. Комунікативна сторона спілкування. Специфіка міжособистісної комунікації. Комунікативні бар'єри.
- •62. Проблема конфлікту в соціальній психології. Класифікація конфліктів. Деструктивна та конструктивна функції конфліктів Структурні компоненти, стратегії реагування та вирішення конфліктів.
- •63. Основні види, форми та функції спілкування.
- •64. Сутнісні ознаки малої групи. Основні підходи та напрями вивчення малої групи (групова динаміка, соціометрія, психоаналіз, інтеракціоналізм).
- •65.Поняття групової динаміки. Концепції і моделі розвитку малої групи. Психологічні умови і фактори виникнення групи та її функціонування.
- •66. Сутність комунікативної потреби, аналіз її ієрархічної структури та критеріальних показників.
- •67. Проблема групової згуртованості. Лідерство і керівництво в малих групах. Теорії походження лідерства і керівництва. Стилі лідерства і керівництва.
- •68. Сутність міжособистісних стосунків, механізми та рівні їх вияву.Типи міжособистісної сумісності.
- •70. Упередженя як соціально-психологічний феномен. Соціальні, емоційні та когнітивні джерела упереджень. Боротьба з упередженнями.
- •71. Поняття та основні теорії агресії. Ситуативні та диспозиційні детермінанти агресії. Масова культура та агресія.
- •72. Соціально-психологічна сутність натовпу. Підходи до класифікації натовпу. Психологічна характеристика масових способів впливу: зараження, паніка, мода, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •74. Особистість як об'єкт соціальної психології. Поняття соціально- психологічного типу.
- •75. Загальна характеристика процесу соціалізації. Етапи та види соціалізації.
- •76. Статус як соціально-психологічна характеристика особистості . Його детермінація та діагностика.
- •77. Роль як соціально-психологічна характеристика особистості. Рольові моделі та рольова поведінка.
- •78. Предмет та завдання інженерної психології. Основні напрямки наукових досліджень у цій галузі.
- •79. Особливості та класифікація систем „людина-машина". Характеристика показників якості слм.
- •80. Психологічна характеристика діяльності людини-оператора її психофізіологічні основи. Порівняння функціональних характеристик людини й машини.
- •81. Психологічні аспекти проблеми ухвалення рішення в діяльності оператора. Його плануючі та виконавчі дії.
- •82. Інженерно-психологічні основи проектування системи „людина-машина". Загальні інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення інформації їх класифікація.
- •83. Організація робочих місць, їх класифікація та планування. Фактори, що впливають на організацію праці. Побудова пультів і пунктів керування. Режим роботи оператора.
- •84. Інженерно-психологічні принципи створення систем „людина-машина".Особливості проектування й моделювання діяльності оператора.
- •85. Інженерно-психологічна оцінка та експлуатація системи „людина-машина". Облік інженерно-психологічних вимог у процесі виробництва.
- •87. Професія як система соціальних відношень. Класифікація професій Трудовий пост і робоче місце.
- •88. Психологічні механізми адаптації людини до вимог професії та діяльності в організації.
- •89. Професійна придатність та процес її формування. Принципи визначення професійної придатності.
- •90. Шляхи розвитку трудової діяльності. Працездатність і функційні стани
- •91. Кризи професійного становлення. Професійний стрес.
- •92. Професійний відбір як елемент управління персоналом. Методи оцінки професійного потенціалу суб'єктів праці
- •Етапи пошуку та відбору персоналу
- •93. Проблема стилю діяльності і структурування її простору. Рівні психологічної підтримки суб'єкта праці.
- •94. Професійне самовизначення суб'єкта. Мотивація вибору професії
- •95. Проблеми становлення професійної самосвідомості. Професійна кар'єра.
- •96. Сутність судово- психологічної експертизи, її зміст, види та методика проведення
- •97. Психологічні передумови злочинної поведінки особи, особливості її мотивації.
- •98. Психологічні особливості девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх, мотивація насильницьких та корисливих злочинів.
- •99. Соціально - психологічні основи профілактики правопорушень неповнолітніх.
- •100. Психологічний аналіз злочину та його структура. Психологічні наслідки злочинів.
- •101. Психологічні основи тероризму. Організація злочинних угрупувань
- •102. Процес адаптації злочинної особистості до умов соціальної ізоляції. Сутність процесу перевиховання. Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарань
- •103. Психологічні основи ресоціалізації засуджених. Завдання; та фактори ресоціалізації. Проблеми адаптації звільнених до умов життя на волі.
- •104. Трьохрівнева класифікація властивостей нервової системи за в.М.Русаловим.
- •105. Загальне уявлення про психопатії та акцентуації характеру, їх динаміка (за а.Лічко та м.Івановим).
- •106. Психологічні типи особистості за к.Юнгом. Інтровертна та екстравертна установки особистості.
39. Проблема діагностики комунікативної діяльності
Опитувальники оцінювання комунікативних якостей використовують для дослідження таких якостей особистості, як товариськість, уміння організовувати і керувати людьми, а також міжособистісних стосунків у групі: «Комунікативні та організаторські схильності» – КОС (В. Синявський, В. Федорошин); «Загальна здатність до управлінської діяльності» – ЗЗУД (Л. Кудряшова, 1986); «Оцінювання типів реагування у конфліктних ситуаціях» (К. Томас); «Методика визначення рівня соціально-психологічного розвитку колективу» (Р. Немов, 1980); «Методика оцінювання психологічної атмосфери у групі» (Ф. Фідлер, адаптація: Ю. Ханін, 1980); «Соціометрія» (Дж. Морено, 1951).
Методика виявлення „Комунікативних та організаторських здібностей” (КОС) призначена для виявлення комунікативних та організаторських схильностей особистості (вміння чітко та швидко налагоджувати ділові та товариські контакти з людьми, бажання розширити контакти, участь у групових заходах, вміння впливати на людей, їхнє бачення, проявляти ініціативу тощо). Тест містить 40 запитань. Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою. Досліджувані, які отримали оцінку 1, – це люди з низьким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей. Досліджувані з оцінкою 2 мають комунікативні й організаційні нахили нижче середнього рівня. Для досліджуваних, котрі отримали оцінку 3, характерний середній рівень прояву. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю. Досліджувані з оцінкою 4 належать до групи з високим рівнем прояву КОС. Досліджувані, котрі отримали вищу оцінку 5, мають дуже високий рівень прояву. Вони потребують комунікативної й організаційної діяльності, активно прагнуть до неї, швидко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі прагнуть у важливій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагатися, щоб її було прийнято іншими.
Тест К. Томаса адаптований Н.В. Гришиною для вивчення особистісної схильності до конфліктної поведінки людини.Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально). Якщо представити це у графічній формі, можна отримати сітку Томаса-Кілмена, що дозволяє визначити місце та назву для кожного з п’яти основних стилів вирішення конфлікту
40. Методики діагностики міжособистісних стосунків.
Діагностика міжособистісних стосунків може проводитися на основі вивчення суб'єктивних переваг людини, де традиційною є соціометрія Дж. Морено. Вона використовується у вивченні малих груп для опису їх структури, взаємостосунків, з'ясування становища в групі, суб'єктивних міжособистісних переваг у праці, відпочинку тощо. Соціометрія ефективна лише в групах добре знайомих людей. У її класичному варіанті кожний учасник може конфіденційно назвати найбільш бажаних партнерів для певної спільної діяльності. Кількість отриманих суб'єктивних виборів визначає індивідуальний соціометричний статус індивіда, структуру міжособистісних стосунків, групову згуртованість. Соціометрична матриця показує, хто отримав вибори і кому віддав свої. На соціограмі графічно визначається положення кожного учасника групи та їх взаємні прагнення.
Методика „Дослідження Міжособистісних Взаємовідносин” (ДМВ) Т. Лірі, призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе та ідеальне „Я”, а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей у самооцінці та взаємооцінці.
При дослідженні міжособистісних стосунків найчастіше виділяються два фактори: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Для представлення основних соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у виді кола, розділеного на сектори. Опитувальник містить 128 оцінних суджень, з яких у кожнім з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. За спеціальними формулами визначаються показники по основних факторах: домінування і дружелюбність. Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії та соціально-психологічного тренінгу. Типи відношення до навколишніх: I. - Авторитарний, II.- Егоїстичний, III.- Агресивний, IV.- Підозрілий, V.- Підпорядкований, VI.- Залежний, VII.- Дружелюбний, VIII-. Альтруїстичний.