31. Спостереження як метод психологічного дослідження. Види спостережень. Вимоги до наукового спостереження.

У психології під спостереженням розуміють метод вивчення психічних особливостей індивідів на основі фіксації проявів їхньої поведінки. Предметом спостережень є вербальні й невербальні акти поведінки, що мають місце в певній ситуації або середовищі. Наукове спостереження відрізняється властивостями: цілеспрямованістю: спостерігач повинен чітко розуміти, що він збирається сприймати й для чого, інакше його діяльність перетвориться в реєстрацію окремих яскравих і виразних другорядних ознак, а істотний матеріал залишиться неврахованим; систематичністю, що відрізняє випадкове від типового, закономірного; планомірністю, тому що дотримання плану, програми сприяє підвищенню ефективності дослідження, визначаючи, яким чином буде здійснене спостереження: коли, де, за яких умов; аналітичністю, адже воно припускає не тільки констатацію спостережуваних фактів, але і їхнє пояснення, виявлення психологічної природи; реєстрацією результатів, що дозволяє виключити помилки пам'яті, зменшити тим самим суб'єктивізм висновків і узагальнень; оперуванням системою однозначних понять, спеціальних термінів, що сприяє чіткому й недвозначному позначенню спостережуваного матеріалу, а також однаковості можливих інтерпретацій

Залежно від ступеня включеності дослідника в досліджуване середовище виділяють два види спостережень: включене, коли мас місце особиста участь спостерігача у тій діяльності, що ним сприймається. При цьому інші люди зазвичай вважають його учасником події, а не спостерігачем; стороннє, коли подія відбувається без особистої участі в ній спостерігача, що діє ніби зі сторони

За характером взаємодії з об'єктом існують наступні види спостережень: закрите, при якому люди не знають, що за ними спостерігають; відкрите, при якому люди поінформовані про здійснення спостереження. Залежно від об'єкту спостереження протиставляють один одному два види: зовнішнє, за поведінкою інших людей; інтроспекцію, тобто самоспостереження. Щодо часу дослідження розрізняють спостереження: однократне, одиничне, здійснене тільки один раз; періодичне, здійснюване через певні проміжки часу; лонгитюдне, що характеризується особливою тривалістю, сталістю контакту дослідника й об'єкта.

За характером сприйняття спостереження може бути: суцільним, коли дослідник звертає свою увагу рівною мірою на всі доступні йому об'єкти; вибірковим, коли його цікавлять лише певні параметри поведінки, або типи поведінкових реакцій.

За характером реєстрації даних спостереження підрозділяють на: констатуюче, де завдання дослідника - чітко зафіксувати наявність і характеристики значимих форм поведінки, зібрати факти; оцінююче, де дослідник порівнює факти за ступенем їхньої вираженості в якому-небудь діапазоні. І, нарешті, за ступенем стандартизованості процедур виділяють: вільне, або пошукове спостереження. Хоча воно й пов'язане з певними цілями, але позбавлено чітких обмежень у виборі того, на що треба звертати увагу, які моменти фіксувати, і тому в ньому припустима зміна предмету дослідження й правил, якщо виникає в цьому необхідність; структуроване, або стандартизоване, коли події фіксуються у якомога ретельнішій відповідності до заздалегідь розробленої програми. При цьому чітко визначені правила спостереження, запропонований весь зміст дослідницьких дій, уведені однакові способи реєстрації й аналізу даних. Подібне спостереження зазвичай застосовується там, де дослідникові потрібно виділяти вже відомі й очікувані характеристики реальності, а не шукати нові.

Етапи наукового спостереження: 1. Визначення мети спостереження (для чого, навіщо воно виконується?); 2. Вибір об'єкту досліджень (який індивід або який вид груп підлягає вивченню?); 3. Уточнення предмету дослідження (які саме аспекти поведінки розкривають зміст досліджуваних психічних феноменів?); 4. Планування ситуацій спостереження (у яких випадках або за яких умов предмет досліджень виявляється найбільш чітко?); 5. Підбір способу спостереження, який найменше впливає на об'єкт і найбільшою мірою забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати?); 6. Встановлення тривалості загального часу дослідження і кількості спостережень (скільки спостерігати?); 7. Вибір способів реєстрації досліджуваного матеріалу (як проводити запис?); 8. Прогнозування можливих помилок спостереження і пошук можливостей їхнього запобігання; 9. Здійснення сеансу попереднього, пробного спостереження, необхідного для уточнення дій попередніх етапів і виявлення організаційних недоліків; 10. Виправлення програми спостереження; 11. Етап проведення спостереження; 12. Обробка та інтерпретація отриманої інформації.