Форми державного кредиту

Аналіз фінансового законодавства, а також економічної та юридичної літератури з питань фінансів свідчить, що формами державного кредиту слід визначати: державні позики; звернення частини заощаджень населення в державні позики; використання коштів загальнодержавного позичкового фонду; казначейські позики; гарантовані позики.

Державні позики, як механізм залучення тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, шляхом випуску і реалізації цінних паперів, для фінансування потреб держави. Такими цінними паперами найчастіше виступають облігації та казначейські зобов’язання. Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою 50 карбованців. Номінальна вартість облігації більша 50 карбованців повинна бути кратною мінімальній вартості облігації. Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника. Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно КМ України і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Окрім облігацій внутрішніх державних позик, законодавством передбачено й емісію та розповсюдження облігацій зовнішніх державних позик України , як цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред’явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Облігації зовнішніх державних позик України сплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається КМ України щодо кожного випуску.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню ВР України і набирає чинності після такого затвердження.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міністерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо.

Розповсюдженим видом цінних паперів є також казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов’язань:

• довгострокові – від 5 до 10 років;

• середньострокові – від 1 до 5 років;

• короткострокові – до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов’язань приймається КМ України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов’язань визначаються умови їх випуску.

Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов’язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу їх придбання. Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Виплата доходу по казначейських зобов’язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: по довгострокових і середньострокових зобов’язаннях – КМ України, короткострокових – Міністерством фінансів України.

Звернення частини заощаджень населення в державні позики, як форма державного кредиту дає змогу Ощадному банку України надати державі кредит за рахунок залучення тимчасово вільних коштів його (банку) вкладників. Кредитування держави здійснюється без відома й без згоди на це вкладників банку, адже розпорядження їхніми коштами на розсуд банку передбачено договором депозиту. Варто наголосити, що звернення частини заощаджень населення в державні позики, що використовуються на державні потреби, здійснюється шляхом купівлі банком, де розміщуються кошти вкладників особливих цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань), а також оформлення безоблігаційних позик.

Використання коштів загальнодержавного позичкового фонду, як форма державного кредиту характерна тим, що держави фінансово-кредитні установи безпосередньо (без купівлі цінних паперів) передають частину своїх кредитних ресурсів Уряду для фінансування потреб держави. Дана форма кредиту є характерною для країн неринкової економіки, оскільки передбачають неправомірне вилучення коштів у фінансово-кредитних установ, як суб’єктів підприємництва.

Казначейські позики, характеризують особливу форму державного кредиту, зміст якої полягає у державному фінансуванні підприємств та організацій коштами бюджету на умовах строковості, платності та зворотності. Це викликано необхідністю фінансової підтримки суб’єктів господарювання у випуску продукції яких зацікавлена держава. Відмінність такого виду кредитування від банківського полягає в пільгових умовах на яких держава надає фінансову допомогу та меті, яку вона при цьому переслідує.

Гарантовані позики, як форма державного кредиту полягає в тому, що уряд в окремих випадках бере на себе зобов’язання безумовного погашення позики та відсотків по ній, що випущена органами державної влади й управління нижчого рівня чи суб’єктами господарювання. Однак ця форма кредиту має обмежений характер, оскільки уряд бере на себе фінансові зобов’язання по ній у виняткових випадках та зацікавленості у функціонуванні суб’єкта господарювання.