Тест­допуск

1. Проект закону про державний бюджет України розробляє:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Міністерство фінансів України;

г) Комітет Верховної Ради з питань бюджету.

2. Бюджетний процес включає такі стадії:

а) складання, розгляд проекту бюджету;

б) складання, виконання бюджету;

в) розгляд, прийняття, виконання бюджету;

г) повна відповідь відсутня.

3. Закон про Державний бюджет України приймається ВР України ... .

а) не пізніше 17 січня планового року;

б) до 31 грудня року, що передує плановому;

в) до 1 грудня року, що передує плановому;

г) до 6 грудня року, що передує плановому.

4. Яка тривалість повного циклу бюджетного процесу?

а) три роки;

б) один рік;

в) понад два роки;

г) понад три роки.

5. Якою мінімальною кількістю народних депутатів приймається Закон про Державний бюджет України?

а) повним складом (450 парламентарів);

б) абсолютною більшістю;

в) двома третинами;

г) конституційною більшістю.

Методичні вказівки до вивчення модуля 2.

Вивчення змісту даної теми слід розпочати із з’ясування поняття бюджетного процесу, як діяльності органів держави та місцевого самоврядування у сфері бюджету. Варто наголосити, що вказана діяльність є різновидом державно-управлінської діяльності, пов’язаної зі складання, розглядом, прийняттям проекту бюджету, його виконанням та складанням, розглядом і затвердженням звіту про його виконання. Ця сукупність складових бюджетного процесу називається його стадіями, які взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну, діяльність на наступних стадіях є продовженням діяльності суб’єктів на попередніх. Саме тому, необхідно розрізняти зміст кожної стадії, оскільки будь-яка частина процесу характеризується наявністю специфічних завдань.

При цьому студенти повинні розуміти, що бюджетний процес передбачає залучення представників двох гілок влади – законодавчої та виконавчої. Більше того, конституційні норми зобов’язують уряд та парламент виконати відповідні дії щодо бюджетного процесу. Опановуючи зміст даного модуля студентам слід особливу увагу звернути на зміст прийнятого Бюджетного кодексу України, втрату чинності Закону України “Про бюджетну систему України”.

При вивченні даної теми, студентам вкрай необхідно звернутися до отриманих знань з конституційного права, оскільки перші дві стадії бюджетного процесу (складання проектів бюджетів; розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.) є стадіями законодавчого процесу, що має місце в Україні. Тому справжня уява про зміст бюджетного процесу стає можливою за умови розуміння його стадій, а також повноважень уповноважених державою органів та осіб, як учасників бюджетного процесу. Відтак, характеристика його змісту, процедури кожної його стадії та правового статусу уповноважених органів складатиме основний акцент уваги розглядуваної теми.

Матеріали для вивчення Поняття, зміст, стадії та учасники бюджетного процесу

Норми бюджетного процесу визначають правила та порядок застосування матеріальних норм. У них регламентований весь цикл формування бюджету від моменту його складання до моменту затвердження звіту про його виконання.

У відповідності з БК України бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України;

Повний цикл бюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває понад два роки.

У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом, які мають назву стадій бюджетного процесу, реалізуються бюджетні повноваження всіх суб’єктів бюджетних правовідносин. У відповідності зі ст. 19 БК України стадіями бюджетного процесу визнаються:

• складання проектів бюджетів;

• розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

• виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

• підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Сам бюджет в Україні діє протягом одного року з 1 січня по 31 грудня, як і в більшій частині європейських держав (Франція, Іспанія, Австрія, Греція та ін.), де початок бюджетного періоду і кінець його збігаються з початком і кінцем календарного року, однак в Англії, Данії бюджетний період триває з 1 квітня по 31 березня, тоді як Італії, Норвегії, Японії – з 1 липня по 30 червня. Така строкатість щодо початку і кінця бюджетного періоду, пояснюється строками бюджетних парламентських сесій, оскільки палати не встигають розглянути бюджет до початку календарного року, а відтак бюджетний період починається після прийняття закону про державний бюджет.

Стадії бюджетного процесу слідують строго послідовно, і цей порядок змінам не підлягає. В той же час, кожен раз робота з новим бюджетом починається заново, оскільки щорічно змінюється обсяг національного доходу держави, по різному перерозподіляється державні кошти, залежно від завдань та функцій, що вирішуються державою в даний період.

Бюджетний процес в Україні відбиває важливіші риси, властиві нашому бюджету – повнота доходів і видатків, достовірність, яка може бути досягнута на основі реальності показників бюджету, гласність і публічність та спеціалізація показників доходів і видатків бюджету, завдяки застосуванню бюджетної класифікації на всіх стадіях процесу, врахування загальнодержавних інтересів при складанні і виконанні бюджетів, гарантованість самостійності місцевих бюджетів невтручанням державних органів у бюджетний процес по місцевих бюджетах, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Всі стадії бюджетного процесу засновуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, дотримування бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видів бюджетів. Згідно з статтею 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, якими визнаються їх права і обов’язки. Аналізуючи зміст стадій бюджетного процесу, стає зрозумілим перелік його безпосередніх учасників, адже законодавець у ст. 20 БК України безпосередньо їх не конкретизує. А тому такими можна назвати органи та посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, зокрема:

• Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, місцеві ради, які мають право розгляду та затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, а також здійснювати контроль за їх виконанням;

• Президент України, який підписує закон про Державний бюджетний на поточний рік, а також інші закони, норми яких регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати вето щодо прийнятого парламентом закону про Держбюджет та інших законодавчих актів щодо бюджетної діяльності з наступним поверненням їх на повторний розгляд парламенту та ін.

• Кабінет Міністрів України, який розробляє й подає ВР України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розробляє і подає ВР України проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету; приймає рішення про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний період та ін.;

• Міністерство фінансів України, яке будучи центральним органом виконавчої влади бере безпосередню участь у бюджетному процесі, зокрема готує проект Державного бюджету, забезпечує методичне керівництво іншими органами щодо їхньої участі в складанні проекту бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. При цьому Мінфін реалізує такі повноваження: готує й узагальнює передбачені БК України документи і матеріали, що необхідні для формування проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; аналізує бюджетні запити; розробляє проекти нормативів бюджетної забезпеченості з розрахунку на одну особу, одного учня, одне ліжко-місце та ін.; складає проект закону про Державний бюджет України; організовує виконання Державного бюджету на всіх стадіях бюджетного процесу; складає і затверджує Річний розпис Держбюджету; здійснює в межах своїх повноважень обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу та ін.;

• Національний банк України, який визначає основні засади грошово-кредитної політики України; розробляє законопроекти, пов’язані із формуванням доходної та видаткової частин бюджетів, і подає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет на наступний бюджетний період та ін.;

• головні розпорядники бюджетних коштів, а саме бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень, яким є повноваження, що надане головному розпоряднику бюджетних коштів БК України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Варто наголосити, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

◦за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, – органи, уповноважені відповідно ВР України, Президентом України, КМ України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу КМ України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;

◦за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АРК, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність ВР АРК та Ради міністрів АРК, а також міністерства та інші органи влади АРК в особі їх керівників;

◦за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, – керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Законодавець поклав на головного розпорядника бюджетних коштів такі основні функції:

◦розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

◦розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

◦отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

◦затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

◦здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

◦одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

• одержувачі бюджетних коштів – це юридичні та фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, якою за БК України є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів та є неприбутковими. Одержувачів бюджетних коштів поділяють на:

◦державні (комунальні) організації, установи та підприємства;

◦підприємства, установи й організації недержавної форми власності;

◦фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності;

◦фізичні особи.

Чинне бюджетне законодавство не містить переліку осіб-одержувачів бюджетних коштів, вказуючи лише кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.