Дефіцит та профіцит бюджету

Природне зростання обсягів видатків над доходами викликає ситуацію, коли видаткова частина бюджету перевищує його доходну, тобто породжує дефіцит бюджету. Вітчизняний законодавець (п. 17 ст. 2 БК України) визначає дефіцит бюджету як перевищення видатків бюджету над його доходами.

Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей місцевих бюджетів різних рівнів. Так, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку, при цьому дефіцит бюджету цих суб’єктів покривається за рахунок запозичень. Тоді як затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Бюджетний кодекс (ст. 15) джерелами фінансування дефіциту бюджетів визначає державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів. Однак, емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Бюджетний дефіцит покривається, зазвичай, через утворення державного боргу, (боргу АРК чи боргу місцевого самоврядування), яким є загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Іншими словами, державний борг становлять грошові кошти, що позичені державою для покриття бюджетного дефіциту, крім тих, що використовуються на повернення боргу.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АРК чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі ж перевищення цієї граничної величини, КМ України зобов’язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями БК України.

Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі. Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і видатків бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

Для бюджетів можлива й інша ситуація, коли доходи перевищують його видатки, тобто стан профіциту бюджету. Однак, профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу. У сфері бюджету можлива й ситуація, коли доходна його частина дорівнює запланованим видаткам, тоді бюджет називається бездефіцитним.