Бюджетно-правові норми та бюджетно-правові відносини
Норми бюджетного права, як підгалузь фінансового права, визначають основи бюджетного устрою, структуру бюджетної системи України, роль і компетенцію кожної структурної ланки цієї системи, обсяги бюджетів і позабюджетних фондів на всіх рівнях, перелік, порядок їх розподілу між ланками бюджетної системи, правове становище суб’єктів бюджетного права. Воно (право) також визначає бюджетний процес, а саме – порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання та затвердження звітів про їх виконання.
Норми бюджетного права за змістом поділяються на матеріальні та процесуальні.
Бюджетні матеріальні норми закріплюють структуру бюджетної системи України, перелік доходів і видатків бюджетів, їх розподіл між різними бюджетами та ін. Правовим актом, що включає в себе виключно бюджетні матеріальні норми є закон, або рішення місцевої ради про затвердження бюджету на відповідний рік.
Бюджетні процесуальні норми регулюють порядок складання, розгляду, затвердження та виконання державного та місцевих бюджетів, порядок складання, розгляду та затвердження звітів про їх виконання, а також здійснення державного та муніципального (місцевого самоврядування) фінансового контролю у сфері бюджетної діяльності. Ці норми складають зміст БК України.
За часом дії бюджетні норми поділяють на:
постійні, що передбачають встановлення бюджетної системи та визначення бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу, при цьому вони не мають обмеження в часі, тобто носять постійний характер. Містяться в БК України, Законах України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації” та ін.;
періодичні (тимчасові), складають зміст щорічних Закону та рішень місцевих рад, якими затверджуються державний та відповідний місцевий бюджет, а також нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади на їх забезпечення. При цьому тривалість їхньої діє, як правило, обмежена одним роком.
Фінансові відносини, що складаються в державі з підприємствами, організаціями, установами, населенням, називаються бюджетними. Ці відносини виникають в процесі формування, розподілу і використання державного та місцевих бюджетів.
Бюджетні правовідносини передбачають участь у них суб’єктів бюджетних правовідносин, яких можна поділити на дві категорії: тих, кому належить бюджет, і тих, хто бере участь у бюджетних правовідносинах від імені суб’єктів першої категорії або ж є отримувачами коштів з бюджетів, а також платниками коштів до бюджету.
До суб’єктів першої категорії належать: Україна, 27 адміністративно-територіальних одиниць, органи місцевого самоврядування. Саме ця категорія суб’єкті є носіями бюджетів, а бюджет виступає для них як атрибут державності. Права цих суб’єктів в частині бюджетних правовідносин зафіксовані в Конституції України, законах України та інших правових актах.
Всі інші суб’єкти бюджетних правовідносин мають опосередковане відношення до бюджету, тобто не мають власного бюджету. До другої категорії суб’єктів бюджетних правовідносин можна віднести:
органи державної влади та управління загальної компетенції;
органи державного управління спеціальної компетенції;
банківські та інші фінансово-кредитні установи;
суб’єкти бюджетного фінансування та ін.
Суб’єкти бюджетних правовідносин |
Д |
ержава
та її адміністративно-територіальні
одиниці
Президент України |
О ргани державної влади (законодавчі та виконавчі) України |
О ргани місцевого самоврядування |
О ргани державних цільових фондів |
Г оловні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів |
О держувачі бюджетних коштів |
Кредитні організації |
Схема 1. Види основних суб’єктів бюджетних правовідносин
Суб’єктами бюджетних правовідносин також можуть бути окремі громадяни, оскільки можуть стати отримувачами субсидій з бюджету. В інших випадках вони не мають прямих зв’язків з бюджетами. Відповідно кожен з названих суб’єктів має можливість вступити з іншими суб’єктом в бюджетні правовідносини. Наприклад, такі правовідносини можуть виникати між законодавчою та виконавчою владою, між Урядом і НБ України, між НБ України і комерційними банками, між органами влади і господарюючими суб’єктами та ін.