Фінансова система України та її складові

Вивчення економічної структури будь-якого суспільства сучасної держави неможливе без аналізу фінансової системи, як сукупності фінансових відносин та інститутів, що їх регулюють. Наявність різноманітних інститутів, що формують фінансову систему пояснюється тим, що фінанси обслуговують різноманітні потреби суспільства та охоплюють своїм впливом всю економіку країни. Окрім цього, фінансова система включає в себе й ряд спеціальних органів, що здійснюють реальну фінансову діяльність, при цьому даючи життя системі фінансів, а саме визначають фінансову політику держави, складають бюджет, організовують та безпосередньо приймають платежі до бюджетів та фондів, здійснюють реальне фінансування і кредитування народногосподарського комплексу.

Саме тому, під фінансовою системою України розуміють:

а) систему фінансових інститутів, кожен з яких забезпечує (сприяє) формування та використання відповідних грошових фондів;

б) система державних органів та установ, що здійснюють в межах компетенції фінансову діяльність.

Розглядаючи фінансову систему України як систему фінансових інститутів, розглянемо такі її складові:

• бюджетна система, яка складається з Державного бюджету України й місцевих бюджетів (бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань);

• фінанси підприємств, установ та організацій усіх форм власності, є визначальною ланкою та основою всієї фінансової системи. Це відособлені грошові фонди різного призначення, що формуються кожним суб’єктом і використовуються для економічного розвитку і соціальних потреб його працівників. Варто наголосити, що фінанси державних суб’єктів повною мірою складають зміст фінансової системи, тоді як фінанси приватних суб’єктів лише в тій мірі, що пов’язано з реалізацією податкових зобов’язань щодо формування грошових фондів держави та місцевого самоврядування;

• кредитна система, включає в себе як державне, так банківське кредитування, але якщо державне кредитування виступає безумовною формою публічного регулювання, за якого держава виступає позичальником коштів на відповідні цілі, тоді як банківське кредитування стосується фінансової системи, лише в рамках забезпечення руху державних коштів, але аж ніяк договірних відносин пов’язаних з наданням кредитів юридичним та фізичним особам;

• обов’язкове державне страхування, передбачає розподіл і перерозподіл частини сукупного суспільного продукту та спрямування коштів на відшкодування завданої юридичним і фізичним особам завданих збитків, а також на виплату пенсій тощо.

• спеціальні цільові фонди, які мають чітко виражене цільове призначення та закріплену законодавством самостійність, при цьому вони формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів з фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності (Пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості населення, фонд соціального страхування, фонд соціального захисту інвалідів, фонд підтримки індивідуального житлового будівництва та ін.

Фінансова система як сукупність державних органів й установ це розгалужена мережа фінансових органів й кредитних організацій, що здійснюють безпосередню фінансову діяльність держави й місцевого самоврядування. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів України, як орган центральної виконавчої влади, що забезпечує проведення єдиної державної політики і здійснення загального управління організацією фінансів в країні. Систему кредитних установ очолює Національний банк України, який здійснює банківське регулювання та нагляд, а також веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках.