Тестдопуск
1. Державний кредит – це
а) система кредитних відносин, в яких держава виступає посередником;
б) система кредитних відносин, в яких держава виступає гарантом;
в) система відносин, в яких держава виступає позичальником вільних коштів у фізичних та юридичних осіб;
г) кредит, що надається державою для фізичних та юридичних осіб.
2. В яких формах існує державний кредит?
а) ощадна справа, гарантії Уряду, державні позики;
б) кредити НБУ та комерційних банків;
в) дотація, субсидія, субвенція;
г) кредити Уряду та органів місцевого самоврядування.
3. Відносини державного кредиту породжують ... .
а) бюджетний дефіцит;
б) державний борг;
в) бюджетний профіцит;
г) міжбюджетні трансферти.
4. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є:
а) державні внутрішні та зовнішні запозичення;
б) додаткова емісія грошової маси;
в) скорочення видатків;
г) збільшення доходів.
5. Державний внутрішній борг гарантується:
а) політичним авторитетом правлячої влади;
б) державним бюджетом;
в) всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності;
г) зведеним бюджетом.
Методичні вказівки до вивчення модуля 2.
Повертаючись до змісту попередніх модулів, варто згадати, що наявність бюджетного дефіциту ставить перед державою завдання пошуку додаткових ресурсів для його покриття. А для цього держава може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту, що є відносинами вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту і частини національного доходу. У цьому випадку вона є позичальником, а населення і суб’єкти підприємництва – кредитодавцями (кредиторами).
Дуже важливо усвідомити, що основними завданнями державного кредиту є мобілізація фінансових ресурсів для виконання функцій та завдань держави, а також вчасне повернення основного боргу та відсотків по ньому. Не менш важливим є питання розуміння відмінностей між державним і банківським кредитом, оскільки часто студенти не знаючи їх змісту не володіють тим самим знаннями фінансового права.
Відносини державного кредиту носять складний характер, а відтак мають досить розгалужену класифікаційну характеристику. Широке коло принципів та функцій, що їх виконує державний кредит.
Опановуючи зміст даного модуля студентам слід зрозуміти, що функціонування державного кредиту веде до формування державного боргу, а саме боргових зобов’язань держави перед фізичними і юридичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами міжнародного права.
Специфіка функціонування різних видів та форм кредиту, вимагає спеціального підходу до їх управління, як одного із напрямів фінансової політики держави, пов’язаної з його діяльністю як позичальника, кредитора і гаранта. Відтак, характеристика змісту державного кредиту, державного боргу, що породжується ним та вивчення правового статусу уповноважених органів складатиме основний акцент уваги розглядуваної теми.
Матеріали для вивчення Поняття та функції державного кредиту
Наявність державного дефіциту ставить перед державою завдання пошуку додаткових фінансових ресурсів для його покриття. Одним із способів залучення додаткових грошових коштів з метою фінансування запланованих бюджетом видатків виступає державний та місцевий кредит.
Державний кредит – це система економічних відносин, що виникають, з одного боку, між державою в особі її органів влади й управління та юридичними і фізичними особами з іншого, в яких держава виступає позичальником, а вказані особи кредиторами.
Принципи державного кредиту |
добровільність |
|
платність |
|
зворотність |
|
строковість |
Державний кредит як економічна категорія являє собою систему грошових відносин, які виникають у зв’язку із залученням державою на добровільних засадах для використання тимчасово незадіяних грошових коштів громадян і господарюючих суб’єктів.
Державний кредит як правова категорія – це самостійний інститут фінансового права, що являє собою систему фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі залучення державою тимчасово незадіяних грошових коштів юридичних та фізичних осіб на умовах добровільності, зворотності, строковості та платності з метою покриття державного дефіциту і регулювання грошового обігу, а також надання державою грошових коштів в кредит іноземним державам та іншим суб’єктам міжнародного права.
Держава використовує державний кредит для забезпечення постійного процесу фінансування різноманітних потреб держави. Отримані таким чином кошти надходять у розпорядження державної виконавчої влади, перетворюючись в додаткові фінансові ресурси. Вони спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту, а в подальшому джерелом погашення державних позик і виплат відсотків по них виступають кошти бюджету.
Важливість суспільних відносин, що виникають в процесі функціонування державного кредиту обумовлена їх правовим регулюванням. Правовою основою державного кредиту, перш за все, є Конституція України, а також відповідні норми БК України, Закони України “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про державний внутрішній борг”, “Про Національний банк України”, а також інші закони та нормативно-правові акти.
Специфіка фінансових правовідносин, що виникають у сфері державного (муніципального) кредиту, полягає в тому, в названих відносинах держава виступає в ролі боржника, позичальника та гаранта. Однак незважаючи на це держава в односторонньому порядку визначає порядок умов проведення державних позик, надання гарантій та ін., що обумовлено державно-владним характером фінансово-правових норм. Юридичні та фізичні особи, добровільно вступивши в дані правовідносини, зобов’язані виконувати всі названі умови.
Відносини у сфері державного кредиту регулюються нормами двох галузей права – цивільного і фінансового. Цивільно-правове регулювання охоплює договірну сторону відносин, тоді як фінансово-правове – відносини щодо формування централізованих фондів.
Як один із видів кредиту, державний (муніципальний) кредит має ряд особливостей, що вирізняють його з поміж інших, а саме:
добровільний характер цих відносин;
поворотний та платний характер;
на відміну від банківського кредиту, коли заставою виступають матеріальні цінності, при запозиченні коштів державою заставою кредиту слугує все майно, що перебуває в її власності;
залучені в результаті державного кредиту кошти мають специфічний цільовий характер – спрямовуються на погашення бюджетного дефіциту;
державний кредит носить строковий характер.
Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільчу, регулюючу і контрольну.
Розподільча функція забезпечує формування централізованих грошових фондів держави та їх використання на принципах строковості, платності та зворотності.
Регулююча функція державного кредиту проявляється в тому, що держава, вступаючи в кредитні відносини, прямо або опосередковано впливає на стан грошового обігу, процес виробництва, зайнятість населення, рівень процентних ставок, в кінцевому рахунку – на фінансову політику.
Специфіка контрольної функції в державному кредиті проявляється в тому, що з її допомогою контролюється цільове використання коштів, термін їх повернення і своєчасність виплати відсотків.
Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу, сума якого складається з усіх випущених і не погашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії, видані за кредитами іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.
Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АРК чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення вищезазначеної граничної величини, КМ України зобов’язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями БК України.
Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто, зазвичай, податки, можна стверджувати, що величина боргу – це взяті авансом у населення податки.