Принципи, методи та форми фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування

Фінансова діяльність здійснюється у відповідності з принципами, що притаманні свій діяльності Української держави і закріплені Конституцією України. Основними з них є: законність, гласність та плановість. Зупинимось на їх характеристиці.

Принцип законності у фінансовій діяльності проявляється в тому, що весь процес формування, розподілу (перерозподілу) та використання фондів грошових коштів детально регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушників заходів державного примусу. Невиконання приписів законодавчих та інших нормативних актів щодо порядку формування, розподілу (перерозподілу) та використання фондів грошових коштів може спричинити за собою нестабільність фінансових відносин, незабезпеченість фінансовими ресурсами різноманітних державних і місцевих програм у різних сферах суспільного життя та інші негативні наслідки. Наразі іде кардинальне оновлення норм фінансового права, приведення фінансового законодавства у відповідність з положеннями Конституції України та галузевими законами.

Принцип гласності при здійсненні фінансової діяльності проявляється в процедурі донесення до відома громадян, в тому числі і з допомогою засобів масової інформації, змісту проектів різних фінансово-планових актів, у тому числі й державного бюджету, місцевих бюджетів, прийнятих звітів про їх виконання, результатів перевірок і ревізій фінансової діяльності та ін.

Принцип плановості у здійсненні фінансової діяльності означає, що вся фінансова діяльність держави базується на основі цілісної системи фінансово-планових актів, структура, порядок складання, затвердження, виконання яких закріплюється у відповідних нормативно-правових актах.

Фінансова діяльність в Україні здійснюється з використанням різних методів, якими є сукупність прийомів, способів та засобів, з допомогою яких уповноважені державою органи забезпечують формування, розподіл та використання фондів грошових коштів. Вибір методу залежить від багатьох факторів: від суб’єкта фінансових відносин, умов акумуляції і використання фондів грошових коштів та ін. В юридичній літературі прийнято поділяти методи здійснення фінансової діяльності на три основні групи: методи збору грошових коштів; методи їх розподілу (перерозподілу); методи використання.

Серед першої групи методів виділяють:

• обов’язковий метод – що полягає в примусовому вилученні державою частини грошових коштів у їх власників на умовах безоплатності та безповоротності. Різновидом такого методу є податковий метод – через справляння податків і зборів. З його допомогою в тій чи іншій формі, в обов’язковому порядку, в установлені строки і в установленому розмірі грошові кошти зараховуються до бюджетів відповідного рівня. Аналогійний метод збору грошових коштів застосовується при формуванні державних спеціальних фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування та ін.).

• добровільний метод – що передбачає залучення державою грошових коштів через реалізацію державних цінних паперів, проведення лотерей, проведення добровільного майнового та особистого страхування, пожертвування юридичних та фізичних осіб та ін. В країнах розвинутої економіки кошти до бюджетів отримані завдяки цим методам займають чільне місце в доходній частині бюджетів, однак в Україні стан цих справ бажає кращого.

При розподілі і використанні державних грошових коштів, а також коштів місцевих бюджетів застосовуються два найважливіших методи: метод фінансування і метод кредитування. Фінансування виражається у безоплатному і безповоротному наданні грошових коштів. Кредитування означає виділення (надання) грошових коштів на умовах, як правило, платності і повернення. Фінансування застосовується стосовно державних, заснованих на державній і комунальних заснованих на державній власності підприємств, установ та організацій, тоді як метод кредитування – як стосовно державних, так і недержавних підприємств, установ та організацій.

Застосування методів використання фондів грошових коштів пов’язане з витрачанням грошових ресурсів, при цьому їх поділяють:

а) залежно від спрямованості видатків:

• економічне спрямування – передбачає фінансування певних об’єктів, залежно від сфер та економічних операцій, коди спрямовуються кошти;

• функціональне спрямування – передбачає фінансування, залежно від напрямів спрямування коштів та виконання функцій органів держави та місцевого самоврядування.

а) залежно від форми надходження грошових коштів:

• безготівкові грошові розрахунки та перерахування;

• готівкові грошові розрахунки та перерахування.

Фінансова діяльність держави передбачає застосування не лише широкої гами її методів, але й видозміни пріоритетності їх видів, що пов’язано зі змінами фінансової політики держави, її завдань та функцій. Так зокрема на початку 90-х років податковий метод з другорядного трансформувався в головний – завдяки податкам і зборам держава формує 75-85 % відповідного бюджету.

Реалізація державою методів фінансової діяльності проявляється у відповідних формах, які класифікують за різними критеріями:

а) за юридичними ознаками:

• правова форма фінансової діяльності, що передбачає розробку, прийняття та застосування фінансово-правових актів, які класифікують за юридичними властивостями; за органами, що їх приймають, за часом дії; за юридичним змістом та ін.;

• неправова форма фінансової діяльності, не передбачає правового вираження, оскільки є похідною від правової, а в окремих випадках забезпечує усунення прогалин у праві.

б) за організаційними ознаками:

• формування централізованих фондів коштів;

• формування децентралізованих фондів коштів.

в) за змістом інститутів фінансової діяльності:

• сфера бюджетної діяльності;

• сфера оподаткування;

• сфера кредитування;

• сфера валютного регулювання;

• сфера грошового обігу;

• сфера фінансового контролю.