Перелік умовних скорочень

АРК – Автономна Республіка Крим;

БК України – Бюджетний кодекс України;

ВР України – Верховна Рада України;

Дк України – Державне казначейство України

ДКРС – Державна контрольно-ревізійна служба в Україні;

ДМС України – Державна митна служба України;

ДПА України – Державна податкова адміністрація України;

КМ України – Кабінет Міністрів України;

МК України – Митний кодекс України;

НБУ – Національний банк України;

РП – Рахункова палата;

FAQ –

Загальна частина

Глава 1. Фінансова діяльність держави й місцевого самоврядування

§ 1. Поняття фінансів, їх функцій та фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування

Термін “фінанси” – міжнародний, походить від латинського дієслова finare (finire), що означає “закінчити, врегулювати суперечку” (зазвичай грошову). Звідси financia – обов’язкова сплата грошей або грошовий платіж взагалі. З ХХІІ ст. термін “фінанси” отримує міжнародне визнання і застосовується для визначенні всіх відносин, що пов’язані з доходами і видатками держави.

Сучасна наука визначає фінанси як систему економічних відносин, завдяки яким на основі планового розподілу і перерозподілу грошових коштів акумулюються і використовуються грошові кошти. На нашу думку, фінанси – це економічні відносини, що виникають в процесі формування (мобілізації), розподілу і перерозподілу грошових доходів і нагромаджень в суб’єктів господарської діяльності, з одного боку, і держави – з іншого, і використання їх у виробничій і бюджетній діяльності для матеріального стимулювання і задоволення соціальних, а також інших потреб окремої особи, соціальної групи, суспільства в цілому.

Існують й інші визначення фінансів, але завжди слід мати на увазі, що фінанси – не самі грошові кошти, а відносини між різними суб’єктами з приводу формування, розподілу і використання фондів грошових коштів. Всі фінансові відносини за своїм характером є грошовими, але не всі грошові відносини є фінансовими (як приклад: договір купівлі-продажу, адміністративні штрафи).

Фінанси, як фонди коштів носять матеріальний зміст, при цьому фони можуть виступати як централізовані, так і децентралізовані.

Централізовані державні фінанси – відображають відносини, що пов’язані з формуванням (утворенням), розподілом і перерозподілом централізованих грошових фондів, які надходять у розпорядження держави як інституту публічної влади. До них належать державний та місцеві бюджети та цільові фонди (пенсійний, соціального страхування та ін.). Завдяки централізованим фінансам держава фінансує видатки на державне управління, соціальну сферу, підтримку окремих галузей економіки та ін.

Децентралізовані державні фінанси – це децентралізовані фонди грошових коштів, що формуються в рамках окремих господарюючих суб’єктів з власних прибутків, а в окремих галузях економіки (агропромислових комплекс, вугільна галузь) як з власних прибутків, так і за рахунок державних асигнувань.

Сутність фінансів проявляється у їх функціях:

• розподільча – забезпечує організацію збалансованого і ефективного суспільного відтворення відповідно до потреб суспільства задля найбільш повного задоволення потреб його громадян;

• контрольна – будучи невід’ємним елементом розподільчої функції, за своїм змістом має фінансовий характер і спрямована на здійснення фінансового контролю за законністю, цільовим та ефективним використанням фінансових ресурсів;

• регулююча – проявляється при формуванні та використанні грошових фондів, кошти яких спрямовуються на фінансування відповідних завдань та функцій держави: організація державного управління; забезпечення соціального захисту населення; підтримка окремих галузей економіки та ін.;

• стабілізуюча – проявляється у створенні державою стабільних умов для політичного, економічного та соціального розвитку громадянського суспільства.

В умовах товарно-грошових відносин, що існують в суспільстві, держава не може виконувати свої завдання і функції щодо управління суспільством і забезпечення його життєдіяльності, не володіючи необхідними фінансовими (грошовими) ресурсами. Фонди фінансових (грошових) ресурсів, що необхідні державі для здійснення своїх завдань і функцій, стихійно не створюються. Вони формуються в результаті планомірних цілеспрямованих заходів органів держави, спрямованих на формування, розподіл і використання вказаних фондів. Ці заходи (дії) в своїй сукупності складають зміст діяльності держави у сфері фінансів, при розподілі і перерозподілі сукупного суспільного продукту, в тому числі національного доходу. Дана форма впливу людини на зовнішній світ, на суспільні відносини отримала в науці фінансового права назву “фінансова діяльність держави”.

Чинне законодавство не містить визначення даного поняття. Зміст категорії “фінансова діяльність держави і місцевого самоврядування” розкривається в науці фінансового права. Не дивлячись на деякі відмінності у визначенні фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування, що містяться в юридичній літературі, фінансову діяльність держави можна визначити як особливий вид державної діяльності, що спрямована на формування, розподіл і використання відповідних фондів грошових коштів, як централізованих, так і децентралізованих, що необхідні для фінансового забезпечення діяльності органів держави, безпеки й оборони країни, соціально-економічного розвитку суспільства.

Отже, виникнення й існування фінансової діяльності держави обумовлено об’єктивними потребами суспільства, в якому діють товарно-грошові відносини. Органи місцевого самоврядування також здійснюють фінансову діяльність щодо формування, розподілу і використання фондів грошових коштів, необхідних для забезпечення вирішення завдань місцевого значення.

Фінансова діяльність держави розглядається як особливий вид державної діяльності, оскільки цей вид діяльності притаманний органам держави всіх трьох її гілок: законодавчої, виконавчої і судової, в межах наданої їм компетенції. Фінансова діяльність держави в першу чергу направлена на формування, розподіл (перерозподіл) і використання фондів грошових коштів, які перебувають у власності держави (державного бюджету, державних фондів, фондів державних унітарних підприємств, в тому числі казенних підприємств, та інших організацій, що функціонують на праві державної власності).

Варто наголосити, що фінансова діяльність держави, її органів охоплює і процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів господарюючими суб’єктами, що функціонують на праві приватної власності. Публічний характер даного виду державної діяльності у відносинах господарюючих суб’єктів, що функціонують на праві приватної власності, проявляється у визначенні “правил гри” у сфері фінансів, тобто визначенні умов участі всіх господарюючих суб’єктів незалежно від форми власності у формуванні централізованих державних фондів грошових коштів. Це положення, в свою чергу, зумовлює необхідність проведення державного фінансового контролю за діяльністю господарюючих суб’єктів щодо формування, розподілу і використання ними відповідних фондів грошових коштів.

Форми здійснення фінансової діяльності розрізняють залежно від компетенції відповідного органу держави. Представницькі органи державної влади, в першу чергу законодавчо закріплюють правові основи здійснення фінансової діяльності. Так, відповідно з Конституцією України Верховна Рада України, здійснюючи законодавчу діяльність у сфері фінансів, приймає закони з питань державного бюджету, податків і зборів, фінансового, валютного, кредитного, митного регулювання, грошової емісії.

Значною є участь у фінансовій діяльності держави й виконавчої влади, представленої Кабінетом Міністрів України. Так відповідно до ст. 116 Конституції Уряд забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Всі міністерство та відомства України, виконуючи свої основні завдання і функції, здійснюють фінансову діяльність через свої відповідні структурні підрозділи, виконавчі органи місцевого самоврядування, також виконують на відповідній території певні функції у сфері фінансів в межах своєї компетенції.