84. Систематизація литовсько-руського права XIV-XVI ст.

Найважливіше джерело дослідження систематизації - Литовська Метрика Великого князівства Литовського. Литовська Метрика є державним архівом Великого князівства Литовського, який пройшов декілька етапів свого формування. У період, що досліджується, до Литовської Метрики вносились копії з оригіналів документів і матеріалів органів адміністративно-судової влади різних рівнів Великого князівства Литовського.

До важливих літописних списків XV-XVI століть, де вміщена інформація про причини та наслідки централізації державного управління та систематизацію права, належать: «Супрасльская летопись», «Летопись Авраамки», «Летопись Панцырного и Аверки», та «Хроника Быховца» і «Хроника Литовская и Жмойтская» тощо.

Правова система у Великому князівстві Литовському з моменту приєднання земель КР спочатку складалася з двох підтипів правових систем: слов’янської (передусім українсько-білоруської), основою якої було давньоруське право, та власне литовської. Разом з централізацією влади та управління постає гостра необхідність уніфікації права, його упорядкування і вдосконалення, створення загальнодержавних (загальноземських) законодавчих збірників, при обов’язковому збереженні своєрідних давніх порядків і привілеїв в окремих землях.

Три періоди еволюції права Великого князівства Литовського:

1) період переваги партикулярних правових звичаїв над нормативно-правовими актами (листами) у матеріальному та процесуальному праві (з моменту приєднання колишніх земель КР до Литовського князівства і до другої половини XV століття);

2) період становлення литовсько-руського права, коли при збереженні широкого застосування усного звичаєвого права прирівнюється до писаного права (розпочинається ухваленням Жалуваної грамоти 1457 р., а потім продовжується прийняттям Судебника 1468 р. та Уставних земських грамот);

3) період статутного права, коли загальнодержавне законодавство переважає над звичаєвим правом, що розпочалося з моменту видання Статуту Великого князівства Литовського 1529 р. та продовжується введенням у дію його наступних редакцій 1566 і 1588 рр.

При збереженні земського місцевого права виникла потреба в нормах загального права для всіх земель, яка особливо зросла з початком законодавчого регулювання

товарно-грошових майнових відносин. Загальнодержавні збірники могли з’явитись тільки внаслідок систематизації всіх форм права. Великий вплив мало європейське Відродження.

Першим ініціатором систематизації права був Казимир IV Ягеллончик (1440-1492 р. п.), а потім –Олександр Казимирович (1492-1506 р. п.) і Сигізмунд І Старий (1506-1548 р. п.).

Наслідком систематизації права стали кодифіковані збірники: Жалувана грамота короля Казимира ІV 1457 року – перший загальноземський акт і Судебник Казимира ІV 1468 року – перший кодекс кримінального права і процесу, а також інкорпоровані Уставні земські грамоти – конституційні хартії литовських, українських і білоруських земель.

85. Судебник Казимира 29 лютого 1468 року

Судебник 1468 року, пред’являв собою збірник кримінального та кримінально-процесуального права. Його можна назвати першим кримінальним кодексом в Україні. Був прийнятий в місті Вільно на загальному зїзді, який очолив Казимир ІV. Крім того, були присутні члени панської ради (рада великих феодалів ВКЛ та представників міського населення Вільно).

Судебник складався з 25 пунктів-артикулів. В основному ці артикули були призначені такому виду злочину, як крадіжка (татьба) – 16 із 25.

У ньому дано поняття великої і малої крадіжки, говориться про речові докази в судочинстві. Індивідуальна відповідальність перед законом за вчинення злочину. У Судебнику простежувалась ідея рівності всіх верств перед законом.

Міра відповідальності встановлювається з 7 років. Для членів сім’ї злочинця, які відали про злочин, злочинцями розцінювались також. Крім крадіїв, особи, які знаходили річ і не оголошували про це, а також бродячі люди, яких карали, як потенційних злочинців.

Окрім норм кримінального права, Судебник має постанови про «земні справи», поруби і наїзди та знахідку. У ньому також підтверджуєьться обов’язок усіж жителів відбувати мостову повинність.

Судебник 1468 розрізняв 3 види крадіжок:

1) дрібні крадіжки (вартість вкраденого менше 1/2 копи грошей);

2) середні – менше 2 коп;

3) великі крадіжки – вартість вкраденого становить більше 2 коп

(1 копа – 20 грошей від проданої пшениці, 1 копа – 60 снопів пшениці, 1 рубль – грошей).

Значення:

• одним із перших у Європі зафіксував індивідуалізацію покарання (хоча в Статутах ще залишалася колективна відповідальність);

• було встановлено мінімальний вік суб’єкта злочину – 7 років (деліктоздатність);

• запроваджено принцип превентивності шляхом залякування;

• адміністративна, трудова відповідальність за неналежне утримання доріг і мостів;

В цей Судебник було взято багато положень із звичаєвого права: Руської правди, князівських привілеїв.

Звичаєве право (ст.. 18), Руська правда (ст..25), Номоканон(відповідальність з 7 років), князівські устави (ст..9,10- про підсудність князівському, боярському суду). Діяв Судебник 50 років.