49.Види звичаєвого права гетьманської доби

Козацьке звичаєве право треба розрізняти

А) Звичаєве право Запорозької Січі

Б). Звичаєве право Гетьманщини

Такий поділ зумовлений тим, що Запорізька Січ не завжди входила до складу Гетьманщини.

Звичаєве право Запорізької Січі в основному це військове право, а Гетьманщина – світське. Судові процеси різнились.

Козацьке звичаєве право Гетьманщини було спадкоємцем звичаєвого права Січі, особливо військової організації. Норми звичаєвого права використовувались протягом всього існування Гетьманщини. Козацьке звичаєве право Гетьманщини було спадкоємцем звичаєвого права Січі, особливо військової організації. Норми звичаєвого права використовувались протягом всього існування Гетьманщини. Хоча козацьке кримінальне звичаєве право було досить суворим на Запоріжжі, але через його справедливість воно незаперечно використовувалось судами Гетьманщини.

Норми звичаєвого права Запорозької Січі поділялося на публічне і приватне.

Публічне право козаків - це певний військовий статут, що регулював найважливіші суспільні відносини запорозької громади, а саме: військово-адміністративний устрій (порядок виборів, функціонування органів влади та управління), військові справи, порядок володіння й користування землею, угіддями, спільним нерухомим і рухомим майном, порядок судочинства, встановлював відповідальність за злочини і тощо.

Приватне право регулювало відносини цивільно-правового характеру: право власності на особисте рухоме і нерухоме майно, різноманітні угоди, відповідальність за спричинення шкоди тощо.

Варто згадати про наявність в Україні церковного звичаєвого права. Під ним розуміли сукупність правил поведінки, які не були законодавчого затвердження, але люди неодмінно дотримувалися їх у житті, «побоюючись кари і гніву господнього».

У звичаєвому праві запорожців не існувало різниці між кримінальним і цивільним правопорушенням. Під поняттям злочину ними розумілася шкода, заподіяна життю, здоров'ю, майну, честі всьому запорізькому товариству.

50. Гетьмансько-королівські договори др .пол. XVII cт. та їх історичне значення

Зборівська угода 8 серпня 1649 року, укладена Україною з Річчю Посполитою.

Головні умови:

1.До реєстру Війська Запорозького вписувалося 40 тис. чоловік, підтверджувалися всі вольності.

2.Встановлювалися межі козацько-української території в складі РП(на Зх по річці Дністер, Збруч)

3.Дозволялося вписувати в козаки мешканців, як шляхетських так і з королівських помість.

4. На козацькій території, не мали права з’являтись коронні війська.

5. Всі посади повинні були обіймати особи православної віри.

6. Князівському митрополиту надано місце в сенаті

7. Єзуїти не мали права продавати в укр. Містах і викладати в православних школах

8.Гарантувалась амністія.

Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведння реєстру), в цілому Зборівський мирний договір дав можливість Б. Хмельницькому зміцнити становище Української держави.

Білоцерківський договір 18 серпня 1651р.був укладений Україною з Річчю Посполитою. після часткової поразки Запорозького Війська з королівським

Головні умови:

1. Реєстр скорочувався до 20 тис.

2. Польська шляхта одержала права повернутися до своїх маєтків.

3. Козацький гетьман мав знаходитися під владою коронного гетьмана.

4. ВЗ утримувало всі свої попередні привілеї, столицею залишався Чигирин.

Діяв до травня 1652 р.

Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок.

Гадяцька угода укладена у вересні 1658 року про унію в складі РП: Західних об’єднань України(князівства Руського) з Польщею та Литвою.

Головні умови:

1. Все, що відбувалось між Польщею і Україною під час війни, починаючи з 1648 року підлягалося вічній амністії та забуттю.

2. Козаки звільнялися від усіх повинностей і податків, крім військової повинності.

3. утворення нового державного федеративного союзу Польщі, Литви та князівства Руського, до якого входили Чернігівське, Брацлавське та Київське воєводства.

4. Україна отримувала право мати своїх урядовців, власну державну скарбницю, власну грошову систему, судочинство з діловодством українською мовою, 40-тисячну армію.

5. Найвища законодавча влада належала українським зборам, а виконавча гетьманові, найвища судова – трибуналу.

6. Всім релігіям гарантувалася повна толерантність.

Всього було 15 пунктів. Цей договір не був реалізований, але має велике значення, як пам’ятка державницької думки в Україні.

51.Гетьмансько-царські договори др. пол.XVII- поч.XVIII ст.-причини прийняття, зміст і правове значення.

Гетьманські статті (Конституції) ухвалювалися українськими гетьманами і московськими царями.

1654 року (Березневі статті).

Зміст статей:

1. стаття 1 - право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни;

2. стаття 2 - розміри платні від царського уряду козацькій старшині;

3. стаття 3 - пожалування козацькій старшині млинів "для прогодовання";

4. стаття 4 - розміри витрат казни на козацьку артилерію;

5. стаття 5 - право Війська Запорізького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі;

6. стаття 6 - затвердження маєтків київського митрополита;

7. стаття 7 - надіслання російських військ під Смоленськ;

8. стаття 8 - надіслання російських військ на польський кордон;

9. стаття 9 - розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у статті другій, та рядовим козакам;

10. стаття 10 - наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником Війська Запорізького;

11. стаття 11 - забезпечення порохом і провіянтом козацький залог у фортеці Кодак і у Запорізькій Січі.

Окремо після всіх статей визначалась загальна щільність козацького війська (реєстр) у 60 тисяч осіб, а також, що українці самі між собою розбір зроблять: хто буде козак, а хто мужик. Він був складений у формі прохань української сторони до царя, що складався із 23 пунктів і називався “Просительні статті”, але цар затвердив лише 11 статей. Попри недосконалість і недовговічність, українсько-московський договір 1654 р. протягом XVII – XVIII ст. розглядався українцями як найпереконливіший доказ суверенності України. Він дав змогу цілком зберегти самостійність щойно створеної Української гетьманської держави.

Переяславські статті— козацько-московська міждержавна угода, укладена 17 жовтня 1659 року в Переяслав. . гетьман України не мав права вести самостійну зовнішню політику (укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо); гетьману з Військом Запорізьким не дозволялось вступати у війну або посилати козацькі полки надопомогу сусіднім державам; козаки мусять брати участь у московських війнах; козацька рада не могла (без згоди царського уряду) переобрати гетьмана. Гетьман без ради не міг призначати і звільняти полковників та генеральну старшину; київський митрополит повинен був визнати зверхність Московського Патріарха і новообраному митрополиту заборонялось приймати посвяту від Константинопольського Патріарха Переяславські статті викликали велечезне обурення серед широких верств українського суспільства, оскільки Гетьманщина фактично перетворилася на автономію Московії.

"Батуринські статті" (1663 р.) підписані між Іваном Брювецьким та московським урядом, містили пункти, за якими гетьманська адміністрація зобов'язувалася забезпечувати харчами московське військо в Україні, повертати московським поміщикам селян-утікачів, українським купцям заборонялися ввезення і продаж горілки й тютюну в Московській державі. Таким чином, за Батуринськими статтями 1663 моск. уряд, використовуючи сприятливу для своїх планів політ, ситуацію, посилив тиск на Україну, продовжив курс на обмеження її автономії.

Московські статті 1665 року — міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21) жовтня 1665 року, за іншими даними, 12(22) жовтня між гетьманом Іваном Брюховецьким і московським урядом. Вони значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства. Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства і стали головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.

Глухівські статті 1669 -. договір між гетьманом Дем’яном Многрішним та московським урядом В основі спирався цей договір на «статтях Б. Хмельницького», але в подробицях змагав до ще більшого обмеження автономії України. Московські воєводи мали резидувати не тільки в Києві, але й у Чернігові, Ніжині, Переяславі та Острі. Вони не повинні були вмішуватися в місцеву управу, а збір податків для царського скарбу мали переводити гетьманські урядовці. Кількість реєстровиків означено на 30.000, а крім цього мав бути створений осібний полк з 1000 козаків-компанійців, щось як прибічна сторожа гетьмана, чи пак палева жандармерія для приборкування невдоволених. Заборонено теж гетьманові заводити дипломатичні зв`язки з чужими державами, як теж заборонено козакам ввозити в Московщину тютюн та горілку. Ці статті хоч і поступалися Березневим статтям Богдана Хмельницького, але до певної міри відновлювали автономію України (Лівобережної).

Конотопські статті 1672 - Військо Запорозьке та Московське царство ,підписаний 1672 поблизу Конотопа .Після обрання на загальній козацькій раді гетьманом Лівобережної України І. Самойловича між гетьманським урядом і царською адміністрацією було укладено К.с., які проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною та Московським царством. Статті обмежували політичні права гетьманського уряду, особливо в області зовнішньої політики. Новообраному гетьману заборонялось без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо, підтримувати відносини з гетьманом П. Дорошенком. Козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися Війська Запорізького. Лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Польщі. Конотопські статті створили передумови для посилення колоніальних впливів московського уряду в Гетьманщині.

Переяславські 1676 р. - українсько-рос. договір, укладений 27 (17) березня 1674 між старшиною і козаками десяти правобереж. полків та представником рос. влади воєводою кн. Г.Ромодановським про умови переходу Правобережжя під владу рос. царя Олексія Михайловича. Текст Переяславських статей уміщував 20 договірних положень, 9 з яких були запропоновані від імені царя, 8 – старшини і козацтва. Згідно з умовами П.с., правобережні старшини й козаки зобов'язувалися бути у вірному підданстві рос. монархові, зректися протекції турец. султана та крим. хана, не допомагати останнім у їхніх мілітарних акціях, спрямованих як проти царя, так і польс. короля. Рос. представники від імені царя обіцяли правобереж. козакам військ. допомогу й оборону від неприятеля. Козац. реєстр десяти правобереж. полків встановлювався у 20 тис. осіб. Зважаючи на недостатнє військ. забезпечення проголошеного П.с. об'єднання України, дана акція успіху не мала

Коломацькі статті — міждержавний договір, укладений 25 липня 1687 на річці Коломак між новообраним гетьманом України Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та московським царем. Договір складався з 22 пунктів. В основу Коломацьких статей було покладено попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Коломацькі статті, в основному, повторювали з деякими змінами текст Глухівських статей 1669 року та містили кілька нових пунктів.Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана. Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.. Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною. Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху обмеження державних прав Гетьманщини. оломацькі статті стали наступним кроком на шляху обмеження державних прав Гетьманщини.

Решетилівські статті 1709 — історіографічна назва листування гетьмана І.Скоропадського та Петра І з питань правового статусу України. Складалися з двох документів — "Просительних статей" гетьмана і відповіді Петра І. Після закінчення Полтавської битви Скоропадський з козацького табору під Решетилівкою 17 липня 1709 відправив до Петра І "Просительні статті" з проханням затвердити їх. Вони складалися з 14 пунктів, у яких йшлося передусім про підтвердження "прав і вольностей" Гетьманщини, а також викладалися прохання залишати українських козаків у походах під командуванням своєї старшини, а не російських офіцерів, які знущаються над ними; віддати українському урядові гармати, забрані царськими військами в Батурині; заборонити царським воєводам втручатися у внутрішнє управління України; звільнити українське населення від обтяжливих постоїв московських військ та ін. Цар у своїй відповіді загалом підтверджував "права і вольності", обіцяв згодом дати й "Статті" (що не було зроблено), а також наказати воєводам, щоб вони "не інтересувались до українського населення", а г на інші прохання відповів відмовою. Решетилівські статті значно посилювали військово-адміністративну залежність України від московського уряду.

"Рішительні пункти" 1728 — царський указ, виданий у 1728 гетьманові України Данилові Апостолу, яким визначалося правове становище України в межах Російської імперії. Був відповіддю на козацьку петицію з проханням ві0дновити укладання україно-московських договорів при обранні нових гетьманів та на подані Д.Апостолом "гетьманські статті", спрямовані на захист державної автономії України. 28 "Рішительних пунктів" указу повністю розвіяли сподівання старшини. Гетьман міг обиратися тільки за згоди царя, в окремих випадках не мав права вести дипломатичні зносини з чужоземними державами, під час війни підлягав російському фельдмаршалові, а не цареві, як то було раніше. Наймане козацьке військо (крім реєстрового) обмежувалося трьома полками. Гетьманська резиденція надалі залишалася у Глухові. Кандидатів на генеральну старшину і полковників затверджував цар, на нижчу старшину — гетьман. Вищою судовою апеляційною інстанцією мав слугувати Генеральний суд, який складався з трьох українців і трьох росіян під президентством гетьмана.

52.Нормативно-правові акти гетьманської влади

1.Універсали-видавалися як загальнодержавні обов’язкові норми для окремих станів,установ та війська.Тобто вони стосувалися як військових так і цивільних питань.

1. Універсал від 20 квітня 1760 року петьмана К. Розумовського про заборону переселення селян з одного місця на інше без дозволу землевласників, що нерухоме майно повинне залишатися в його господаря

2.Універсал 1752 року К.Розумовського, що встановлював діяльності Новгород - сіверського маєстату. Вказував про виборність бургомістру і інших урядовців на підставі звичаєвого права .

2.Гетьманські ордери відрізнялися від універсалів тим,що за ії допомогою вирішувалися конкретні питання суспільно-політичного устрою.

Універсали для всього населення,а ордери для окремих фізичних чи юридичних осіб.

1655р. –ордер яким гетьман заборонив іноземним купцям займатися роздрібною торгівлею в містах.

1652,1660-встановлювали порядок розгляду справ в Генеральному Суді.

3.Інструкції встановлювали порядок діяльності адміністративно-судових установ.Встановлювали правові обов’язки чиновників,порядок застосування місцевими органами розпоряджень центральних органів.Найважливіші:

1730р. 13 липня «Інструкція судам» -збірник нормативних актів,які вміщували норми, що встановлювали порядок організації суду(полкового,сотенного та магістратського)

4.Гетьманські листи,грамоти,декрети використовувалися для того, щоб повідомляти про прийнятті закони центральними органами і порядок їх впровадження в життя.

53.Підзаконні акти Гетьманської канцелярії.

Генеральна військова канцелярія видавала свої акти у формі універсалів та указів. Це були підзаконні акти, за допомогою яких запроваджувалися правові акти вищих органів влади і проводилася виконавчо-розпорядча діяльність гетьманського уряду. Водночас окремими актами Генеральної військової канцелярії затверджувались і нові загальнообов'язкові відносини.

Так, указом від 21 серпня 1738 р. встановлювалися ціни на порох і розмір податку, що накладався на майстрів порохових справ, указ 1748 р. вводив контроль над мірами ваги й покарання за порушення чинних правил. Універсалом 1746 р. Генеральна військова канцелярія заборонила військовим урядникам утручатися в справи магістрального суду м. Стародуба.

Що ж до рішень таких органів, як військова рада і рада генеральних старшин, то вони практично вносили мало змін у джерела права. До того ж у XVIII ст. ці органи збиралися дуже рідко і лише для виборів гетьмана та інших вищих чиновників або для вирішення питань, що вимагали подальшого затвердження царською владою.

54.Законодавчі акти царської влади, які були чинними у Гетьманщині др. пол. XVII-XVIII століть

Регламенти і статути

В найбільшій кількості вводилися в дії царські сенатські укази.Починаючи з 1708 року ( з моменту утворення урядового сенату ) до кінця 18 ст. їх було прийнято кілька сотень.

В Україні діяли ті , які стосувалися правого становиша окремих груп населення або правового становища самої автономії країни .

1 . Указ від 1714 року " Про єдине спадкування в Україні " , який діяв тільки на Слобожанщині . Цим указом маєтки , інша нерухомість , земля передавалися тільки старшому синові з дворянських родів , всі інші повинні були йти служити і якщо заслужать , то цар надавав землі .

В Україні продовжували діяти норми Литовського Статуту , за яким нерухомості переходили до молодшого сина .

2. «Жалувана грамота дворянам» 1785 року , за якою українські шляхтичі та козацька старшина , прирівнювалася за своїм станом до російського дворянства .

3 . Маніфест про скасування гетьманства 1764 року

4. Жалувана грамота містам 1785 , за якою в містах Лівобережної України і Києві скасовувалося магдебурзьке право .

Найбільшого значення для суспільно - правового життя мало поширення в Україні статутів , уставів-регламентів:

1 . 1720 року був прийнятий духовний монастирський регламент , який визначав положення в церкві , виходячи з нього скасовувалось патріаршество .

2. Устав про утворення пуберній в Україні 1775 року

Прикладом статутів : 1) Військовий статут 1716року, 2)Морський устав 1729 року , 3)Вексельний , ремісничий , торгівельний та інші .

Наприклад один із розділів військового статут був такий , який визначав покарання за кримінальні і за військові злочини , і злочини під час воєнних дій . Вони стосувалися не тільки військового населення , а цивільного населення . В Україні діяв поряд із Литовським статутом.

Прикладом положень : положення про цеховий , гірський устрій

Інструкції:

1.Інструкція для Слобідської Губернії ,

2. Мережові та землемірські інструкції

В деяких випадках , в районах Слобідської України діяло " Соборне уложення 1642 року - основний збірник норм російської держави»

55.Польсько- литовські правові акти, що залишили чинність у Гетьманщині др. пол. XVII-XVIII століть

До числа попередніх прав, що були визнані Гетьманською державою і царським урядом та продовжували діяти в Україні в 17-18 ст. належали наступні нормативні акти польсько-литовського походження:

1. Сеймові постанови та конституції

Фактично їх дія не припинилася і після приєднання України до Росії

Але в перше конкретні вказівки та законність правих книг є в універсалі Гетьмана Скоропадського від 16 травня 1721 року , в якому йшлося про переклад Литовського статуту , " Зерцала Саксонів " , з польських діалектів на наше русское наречие .

І3 сеймових постанов , були залишені , лише ті , які стосувалися правового становища окремих груп населення 1 . Постанова 1496 року , яка закріплювала виключне право шляхти на землі

2. Постанови 1550. 1562 , 1565 року , що стосувалися прав міського населення.

Ще більше було збережено правових норм взятих із конституції 1550 , 1588 , 1600 , 1635 років , в яких подібно до сеймових постанов , перш за все визначалося становише землевласників і правове становище всієї України .

2.Князівські і королівські великокняжі привілеї і грамоти

мали , як правило міста і цілі соціальні гpyпи населення .

Наприклад : привілеї і грамоти Сигізмунда. м . Києву

1 . Привілеєм Сигізмунда від 8 березня 1544 року , було підтверджено право на

Окремі грамоти видавалися на конкретні види господаровання . Наприклад право млинувати , рубати ліс , ловити рибу , орпанізовувати суботні ярмарки .

3.Збірники та статути

Після приєднання України до Росії ,всі ці права були підтверджені рядом актів царського уряду.Найбільшого значення серед польсько-литовських джерел права були Литвські статути та збірники магдебурзького права.

1.Литовський статут на той час діяв в Україні в 2 редакціях 1588(мамонічне видання) в якому значною мірою збереглися основні засади давноруського права і в редакції 1614р.яка виникла ,внаслідок перекладу мамонічого видання на польську мову і до нього було додано «Трибунал ВКЛ 1581р.» , збірника,який визнача текст головного суду країни.За цими ж редакціями було підготовлено текст 1811р. російською мовою.

2.В Україні було відомо декілька збірників магдебурзького права:

-найдавніший із них був «Speculum Saxonum» під редакцією Яскера 1556р. Це була переробка і переклад на латинську мову «Зерцала Саксонів» і інших юридичних актів,разом із збірником Jus Minisaple Magdeburge ,що мав у собі 140 артикулів.Також діяли: «Порядок прав цивільних магдебурзьких» Гроїцького і «Право цивільне Хелмське».

-«Зеркало Саксонів» вмістило в собі норми взяті із старосаксонського кодексу Speculum Saxonum, а також Jus Minisaple Magdeburge, і укладеного Щербичем «Право цивільне Хелмське».Використовувані правові джерела польського походжння, не визнавалися за націольною приналежністю.В Україні,їх вважали «своїм попереднім правом».