62. Поняття особистих та реальних сервітутів в українському праві другої половини 17 - 18 ст.

Сутність права на чужі речі полягала в тому, що суб’єкт цього права отримував можливість користуватися чужою річчю, а в деяких випадках розпоряджатися. За допомогою сервітутів регулювались і вдосконалювались господарські відносини тогочасного суспільства.

Встановлювалися 2 види сервітутів : речові та особисті.

Речові ( реальні) сервітути - насамперед, земельні сервітути- право користуватися вигодами сусіднього земельного наділу( право проходу, право вільного пропуску худоби тощо). До речових сервітутів належало право користуватися чужими лісами, річками, дорогами тощо.

Особливу групу серед реальних сервітутів займали сусідські сервітути

( право користуватись проходом , право користуватись плодами тощо).

Особисті сервітути - користування чужим нерухомим майном- користування вдовою або іншими родичами майном померлого чоловіка

( вдовою - до наступного весілля).

63. Українське шлюбно-сімейне право 17-18 ст.

Сім’я починалася із шлюбу. Термін “ шлюб” мав 2 значення:

1 . як визначений звичаєм та законом та заснований на добровільній згоді договір між чоловіком і жінкою про спільне життя і аж до смерті, з метою створення сім’ї та продовження людського роду.

2. шлюб, як строк подружнього життя.

Шлюбний вік для дівчат - 13 років, для хлопців - з 18 років.

Стадії укладення шлюбу:

● заручини

● оглядини

● сватання

● весілля

Існувала заборона укладення шлюбу між кровними родичами. Перешкодою до укладення шлюбу могла бути присутність нерозірваного шлюбу.

Форми укладення шлюбу

● весілля або шлюбна частина.

День шлюбної частини вважався днем укладення шлюбу і давав право на подружнє життя.

● вінчання.

Якщо обряд вінчання відбувався раніше від весілля , то подружжя не мало права проживати спільно, доки не відбудеться весілля.

Імператрицею Єлизаветою Петрівною було видано маніфест, що розрив між вінчанням і весіллям не повинен бути більше 3 років. А синод видав постанову , що треба брати розписку з молодих , за якою вони зобов’язувалися не починати одразу сімейне життя після вінчання. День весілля і день вінчання був важливий тим, що за цими датами визначалися законно і незаконно народжені діти.

Законно народженими вважалися діти, якщо це була повна вагітність ( 9 місяців після весілля ).

Крім законних шлюбів, існував “ шлюб на віру” - цивільний шлюб. Діти від такого шлюбу вважалися законно народженими, якщо їх визнавав батько.

Причини розірвання шлюбу

● смерть одного з подружжя

● політична смерть ( визнання одного з подружжя вигнанцем з громади, зрадником Вітчизни)

● безпліддя

● подружня зрада

● постриження в ченці

● відсутність протягом довгого терміну ( дружина мала право законно вийти заміж через 6 місяців після зникнення чоловіка).

● хвороба

64. Зміни в українському спадковому праві другої половини 17-18 ст.

Спадкування відбувалось або за законом, або за заповітом . Одночасно-ні.

З 18 ст. все більше розповсюджуються письмові заповіти “ текстаменти”.

Для козаків, селян вільних військових маєтностей в повному об’ємі заповідати майно заборонялося. ⅔ повинно було залишатися в родині.

Міщани в містах з магдебурзьким правом самоврядування мали право повністю спадково розпорядитися своїм майном.

Спадкування за законом удосконалюється різними законодавчими актами. Спадкування за законом відбувалося тоді, коли не було заповіту.

Всі особи ,які могли бути спадкоємцями розрізнялися за чергами, ступенями та лініями.

Існувало 3 черги:

● кровна

● свояцька ( виникала як між чоловіком і кровними родичами дружини, так і між дружиною і кровними родичами чоловіка).

● духовна ( між хрещеним батьком і хрещениками).

Черги розповсюджувалися на всиновителів і усиновлених.

Ступінь - число, яке визначало ,на скільки дана особа була у спорідненості від інших. Наприклад, між прадідом і правнуком 4 ступінь, між дідом і внуком 3 ступінь).

Існувало 3 лінії :

● низхідна ( від батька до сина , до внука)

● бокова (побічна) - якщо не було низхідних родичів, то вступала в дію бокова лінія- брати ,сестри рідні, двоюрідні, троюрідні…, дядьки

● визхідна - якщо не було ні низхідних, ні визхідних родичів- майно переходило батьку , діду, прадіду.