- •4) Основні риси античного правау
- •5. Риси давньосхідного скіфського права
- •6. Давньоруського звичаєвого права
- •12) Володіння Не було чіткого визначення права власності в нашому розумінні. Норми цивільного права(інститути) поділялися на:
- •19)Види злочинів «Руська правда» визнавала такі види злочинів:
- •22. Судовий процес називався тяжба. Суд був 3 стороною у спорі, наглядав за судовими діями та встановлював вирок після змагань. Судовий процес у кр мав яскраво виражений змагальний
- •25. Система права Галицько-Волинського князівства кін. Хіі – поч. Хiv ст.
- •26. Поняття та види українського звичаєвого права хіv – XVI століть
- •29. Уставні земські грамоти українських земель Великого князівства Литовського хіv – XVI ст., причини їх ухвалення та загальний зміст
- •30.Поняття речового права литовсько-руської доби
- •31. Види зобов’язань в литовсько-руському праві
- •36. Спадкування за законом (звичаєм) та заповітом в литовсько-руському праві.
- •37.Права та обов’язки опікунів в литовсько-руському праві
- •38. Поняття злочину в литовсько-руському праві
- •39. Категорії та види злочинів у литовсько-руському праві
- •46. Характеристика розвитку права на українських землях у складі Польського королівства 1434-1569 років
- •47. Розвиток права на українських землях Речі Посполитої др. Пол. XVI- сер. XVII століть
- •48.Поняття козацького звичаєвого права
- •49.Види звичаєвого права гетьманської доби
- •56. Нормативні акти церковного права XVII-XVIII століть
- •62. Поняття особистих та реальних сервітутів в українському праві другої половини 17 - 18 ст.
- •64. Зміни в українському спадковому праві другої половини 17-18 ст.
- •65. Поняття опіки та піклування в українському праві другої половини 17-18 ст.
- •66. Поняття злочину в українському кримінальному праві другої половини 17-18 ст.
- •71. Компетенція великокняжого суду Русі кінця іх-початку хiv ст.
- •72. Церковна юстиція в Україні кінця X- XVIII ст.
- •73. Центральні судові органи Литовсько-Руської держави XIV-XVI
- •75. Статутні суди вкл
- •76. Судоустрій в українських землях Польського королівства др.Пол. 15-сер. 16ст
- •79. Центральні суди Гетьманщини др.Пол. 17-18 ст., їх компетенція
- •80. Місцеві судові органи Гетьманщини др. Пол. 17 -18 ст. Та їх компетенція
- •81. Міський суд в українських містах з магдебурзьким правом
- •83. «Руська правда»: списки, зміст, історичне значення
- •84. Систематизація литовсько-руського права XIV-XVI ст.
- •85. Судебник Казимира 29 лютого 1468 року
- •86. Уставна земська грамота Київської землі 1507 року
- •2 Важливих види політичних злочинів – верховна і земська зрада. Державні злочинці підлягали смертній карі, поєднаній з конфіскацією майна.
- •87. «Устава на волоки» 1 квітня 1557 року
83. «Руська правда»: списки, зміст, історичне значення
«Руська правда» – давньоруський правовий кодекс. Існує більше 100 (за іншими даними 300) списків «Руської правди». Три основні редакції: 1) Коротку, 2)Просторову(абоПоширену), 3) Скорочену (із Просторової).
-Найдавніша редакція (Коротка) -43 статті. Збірник складався з двох основних частин: «Правди Ярослава» (статті 1-18), «Правди Ярославичів» (статті 19-41), а також «Локону вирного» (ст. 42) і «Уроку мостникам» (ст. 43). відомо близько десяти списків (варіантів) Короткої «Руської правди».
«Правда Ярослава», основуючись на давньоруському звичаєвому праві, мала на меті врегулювати найбільш гострі повсякденні відносини, що виникали в основному у середовищі князівських воїнів і дружинників. Правовий зміст «Правди Ярослава» стосувався головним чином кримінального і кримінально-процесуального права. Предметом правового захисту були життя і тілесна недоторканність феодалів і князівських дружинників; вона регулювала питання власності, володіння, спадкоємства. Чітко простежувалася специфіка феодального права як права привілею панівних станів.
Усі введені до «Правди Ярославичів» норми були спрямовані передовсім на посилення правового захисту князівських слуг, князівського майна і князівського вотчинного господарства загалом. «Правда Ярославичів» свідчить про нерівність у правовому становищі різних категорій населення. Заміна кровної помсти системою грошових стягнень передбачала збільшення надходжень до державної скарбниці.
Покон вирний стосується розподілу надходжень від вир (сплати штрафів за злочини) та продажу (натуральної чи грошової винагороди, яку повинен отримати вирник при вилученні вири). Урок мостникам регулює оплату ремонту міських мостових.
• Просторова «Руська правда» пов'язується з іменем Володимира Мономаха. Її датують не пізніше 1113 р. У цьому Уставі, який містив близько 70 правових положень, містилися норми не тільки кримінального, а й цивільного права, регулювався порядок укладення окремих договорів і встановлювалася відповідальність за їх порушення. Було встановлено максимальний відсоток за договором позики 150 відсотків річних від суми боргу. Важливою новацією стало детальне врегулювання правовідносин між феодалом-боргодавцем і залежним від нього селянином-закладником (закупом).
• Скорочена "Руська правда" (50 статей) не мала самостійного вжитку та була призначена для використання у церковних судах.
Зміст. У «Руській правді» закріплені основні форми кримінального процесуального права. Її норми містять особливі форми досудового процесу, коли встановлюються досудові відносини між потерпілим (майбутнім позивачем) і вірогідним відповідачем (майбутнім обвинувачуваним). Ці відносини регулювалися статтями «Руської правди» про «звід» і «гоніння сліду», які є трансформованими нормами звичаєвого права.
Звід – це порядок (процедура) установлення осіб, що привласнили чужу річ та повернення її власникові.
Так зване «гоніння сліду» полягало в розшуку злочинця, не спійманого на місці злочину, по залишених слідах. Вважалося, що там, де губляться сліди, перебуває злочинець.
Значення. Статті «Руської правди» дають досить повне уявлення про правову систему КР взагалі та про основні принципи її облаштування зокрема. Як перший відомий нам кодифікований збірник давньоруських юридичних норм, вона найповніше зберегла давні положення звичаєвого права Русі-України.
«Руська правда» справила вплив на розвиток права західних і північно-східних слов’ян, помітно вплинула на становлення таких пам’яток права, як Литовські статути, Псковська судова грамота, Судебники 1497, 1550 рр. і певною мірою – Соборне уложення 1649 р.