46. Характеристика розвитку права на українських землях у складі Польського королівства 1434-1569 років

На українських землях, що входили до складу Польщі, а потім Речі Посполитої, діючими джерелами права були:

звичаєве право;

"Руська Правда" діяла на українських землях, приєднаних до Польщі в XIV- першій пол. XV ст.;

магдебурзьке або німецьке право

Вислицький статут 1347 року. Це перший кодифікований збірник звичаєвого права Польщі. Ним визначалися правові рамки для окремих станів суспільства, насамперед для шляхти і духовенства. На обидва стани покладалися обов'язки військової служби на користь короля залежно від розмірів землеволодіння.

Вартський статут 1420-1423 років. Головна увага приділена шлюбно-сімейному, спадковому та опікунському правам. В окремих статтях йдеться про обсяги судової компетенції сільських старост;10

різноманітні королівські закони, загальні й особисті привілеї, законодавство сеймиків, а з утворенням вального сейму — його власні акти;судова практика, тобто рішення вищих королівських судів і місцеві з'їзди феодалів створювали обов'язковий судовий прецедент для вирішення аналогічних справ.

47. Розвиток права на українських землях Речі Посполитої др. Пол. XVI- сер. XVII століть

Джерела права: звичаєве право( «Руська правда»); магдебурзьке, або німецьке, право

Вислицький статут 1347p.— перший кодифікований збірник звичаєвого права Польщі. Він регулював норми як публічного, так і приватного права. Статут визначав правові рамки для окремих станів суспільства, насамперед для шляхти і духівництва

Згодом Вислицький статут (Мала Польща) був об’єднаний з Петраківським статутом (Велика Польща) у загальний судебник, що дістав назву «Повний звід статутів Казимира III»;

— Вартський статут 1420—1423 pp. Головну увагу в ньому приділено шлюбно-сімейному, спадковому та опікунському праву. В окремих статтях йшлося про обсяги судової компетенції сільських старост;1

— різноманітні королівські закони, загальні та особисті привілеї, законодавство сеймиків, а з утворенням вального сейму — його власні акти;

— судова практика, тобто рішення вищих королівських судів і місцеві з’їзди феодалів створювали обов’язковий судовий прецедент для вирішення аналогічних справ.

З утворенням Речі Посполитої було здійснено спроби кодифікації чинного законодавства. У 1505 р. було схвалено збірник польAяких законів; 1532 р. підготовлено новий збірник, якого 1533 р. видано. У 1782 р. було завершено роботу із систематизації польського законодавства у єдиний Збірник законів.

48.Поняття козацького звичаєвого права

Козацьке звичаєве право - сукупність норм поведінки, вироблена у процесі виникнення козацтва та перетворення його на велику суспільну групу (XVI—XVIII ст.). Козацьке звичаєве право представляє собою систему звичаєвих норм, переважна більшість яких сформувалась на Запорозькій Січі, на основі якої базувалась структура й діяльність військово-адміністративних і судових органів, регулювались питання земельних, майнових, особистих відносин. Особливого поширення набуло в побуті запорожців, а також козацьких общин на Лівобережжі, Правобережжі, Слобожанщині, пізніше у південних районах. Основна ідея козацького звичаєва права — соціальна рівність усіх членів суспільства.

Його треба розрізняти: А) Звичаєве право Запорозької Січі, Б). Звичаєве право Гетьманщини Такий поділ зумовлений тим, що Запорізька Січ не завжди входила до складу Гетьманщини.Звичаєве право Запорізької Січі в основному це військове право, а Гетьманщина – світське. За умов монархічної форми правління козацьке звичаєве право на території України поступово звелося нанівець. Окремі його норми зафіксовані у "Правах, за якими судиться малоросійський народ", "Екстракті малоросійських прав" (1767) та інших збірках нормативних актів. Характерними рисами звичаєвого права були: корпоративність, переважання публічного права, усна форма вираження, відсутність поділу на галузі, консерватизм, обрядовість, досить суворі (переважно тілесні) покарання, широке застосування смертної кари тощо.Особливістю козацького права було утвердження свободи від феодальних повинностей та податків. Козацьке звичаєве право не визнавало кріпосної залежності між людьми. Його матеріальною основою стали специфічні суспільно-економічні відносини, що склалися в Запорозькій Січі.