75. Статутні суди вкл

До статутних судів належали : земський, підкоморський, гродський суди.

● Земський суд в основному розглядав цивільно-правові позови шляхти. Його компетенцією була також значна частина кримінальних справ за звинуваченням шляхти. Розгляд справ у ньому здійснювався сесійно, а сесії збиралися тричі на рік.

● Підкоморський суд, очолюваний підкоморієм, розглядав спори щодо меж шляхетських землеволодінь. За Литовським статутом 1566 р., підкоморій призначався безпосередньо князем. Помічником підкоморія у вимірюванні та установленні меж землеволодінь був коморник, призначуваний підкоморієм.

● Найдіяльнішим із них був гродський суд. У ньому розглядалися справи за звинуваченнями шляхти, міщан і селян, тобто цей суд значною мірою був позастановим судом. У гродському суді велися також актові книги, до яких заносилися позовні вимоги сторін, рішення суду, нотаріальні дії. Однією з найважливіших функцій гродського суду було виконання вироків і рішень інших судів. Розглядав кримінальні справи.

На один повіт призначали 1 земський суд, 1 підкоморський, 1 або 2 гродські суди.

76. Судоустрій в українських землях Польського королівства др.Пол. 15-сер. 16ст

Судові справи у Галичині до 1434 р. розглядали і вирішували старости кожної землі, вищою апеляційною інстанцією для них був генеральний староста у Львові. У 1434 р. в Галичині не лише було введено польську адміністрацію і поділ на воєводства, а й

запроваджено станові шляхетські суди – земські, гродські та підкоморські.

Земські суди сформувалися у воєводствах (землях) унаслідок реформування

створених уже в провінціях придворних судів. Кожне воєводство (земля) мало свій

земський суд, який складався із судді, підсудка, їхніх заступників, писаря та

комірників. Засідання суду відбувалося у заздалегідь визначений термін, який

називався рочками. Земський суд був колегіальним, виборним органом.

Земський суд розглядав справи у присутності 5–6 асесорів-шляхтичів, які

прибували на сесії (“рочки”).

До компетенції земського суду належали всі цивільні справи осілої (місцевої)

шляхти: майнові спори, справи про спадщину, грошові спори, за винятком справ,

переданих гродським чи підкоморським судам, або тих, які виносили безпосередньо

на вічевий (сеймиковий) суд.

Кримінальні справи шляхти розглядали гродські або старостинські суди як

державні суди першої інстанції.

Гродський суд, зазвичай, створювався у кожному повіті, хоча іноді існували

гродські суди, які обслуговували кілька повітів. Зокрема, у Переворському,

Перемишльському і Коломийському повітах Галичини гродських судів не було.

Гродський суд недовго діяв у Стрию і Самборі

До компетенції гродського суду входив розгляд кримінальних справ міщан,

осілої шляхти про підпал, грабіж на дорозі, напад на дім, зґвалтування тощо. З огляду

на те, що гродські суди засідали майже весь рік, а земські суди декілька раз на рік,

гродські суди поступово перейняли також і частину компетенції цивільних справ.

При цих судах існувала постійно діюча канцелярія, яка посвідчувала офіційні

документи і приватні договори. Гродські суди отримали свою назву від того, що були розміщені у гродах (замках). Їх очолювали старости, від чого ці суди часто називали гродськими старостинськими судами.

Підкоморський суд очолював підкоморій або його заступник (комірник). Розглядав справи про земельні спори шляхти з обов’язковим виїздом на місце спору, де необхідно було встановити певні юридичні факти, наприклад, визначити межі володіння земельними наділами.

У зв’язку з численними порушеннями публічного порядку ще в ХІІІ ст. у Польщі

було сформовано суд юстиціарія (оправци). Це був королівський урядовець, який

виявляв і затримував небезпечних злочинців (незалежно від станової приналежності),

а відтак здійснював суд над ними.

З 1434 по 1569 рр. в Галичині набрали чинності польські суди вищих інстанцій:

суд короля, вічевий і сеймиковий суди.

Суд польського короля виступав у різних формах і мав право розглядати кожну справу безпосередньо – як перша інстанція або як апеляційна, найвища інстанція.

До компетенції королівського суду належали найскладніші справи: спори між

станами про привілеї і права; скарги на урядовців; тяжкі злочини проти держави і

короля, державної влади і суду; фінансові злочини; справи, з яких осілому

шляхтичеві загрожувала смертна кара, втрата честі або конфіскація майна; справи,

що стосувалися королівських маєтків, регалій та прибутків.

До вищих судів належав також вічевий суд – один на воєводство. Суд розглядав найважливіші та найскладніші справи – цивільні,кримінальні, також справи урядовців.

Міські суди. Судочинство у містах з магдебурзьким правом виконував суд міської лави. Він складався з лавників на чолі з війтом.Мала судові функції і сама міська рада. Іноді вони судили спільно, тоді суд називався радно-лавничим. Суд міської ради розглядав як перша інстанція всі справи, водночас він був апеляційною інстанцією для навколишніх дрібних міст і містечок, а також сіл, що мали “німецьке право”.

Сільські cyди. Реорганізація земських судів у Польщі як шляхетських призвела

спочатку до обмеження, а згодом – до ліквідації у них позовів селян до шляхтичів, як

це було у XII–XIV ст. З огляду на право переходу селян, у деяких землях існували

навіть спеціальні судові строки, протягом яких розглядали спори між шляхтою і

селянами. Іноді селян навіть судили у земському суді, куди звертався шляхтич. Але з

XV ст. ця практика перестала існувати. Справи селян розглядали тільки селянські

суди.

У Галичині в складі Польщі на основі вервних судів сформувалися копні суди.

До компетенції копного суду входили питання земельних меж, розгляд скарг про

заподіяння шкоди польовим і лісовим угіддям власників, карні справи.

77 .Судові органи в українських воєводствах в період Речі Посполитої

1578 року в Речі Посполитій утворюється 3 трибунали ( апеляційні органи) для повітових судів.

Для Литви і Білорусі - Литовський трибунал

Для Київського, Волинського, Брацлавського - Луцький трибунал

Для “ Корони” ( польських воєводств і Руського воєводства) - Коронний трибунал.

Луцький трибунал проіснував до 1589 року. Для українськх воєводств, включаючи Руське, створюється особлива палата в Люблінському трибуналі( існує до середини 17 ст . для Правобережної України, для Лівобережжя - до кінця 18 ст.)

78. Копний суд в Україні XVI-XVIII ст.

Копа = синонім “ сільська громада”.

Копні суди були тільки в Україні. Етнічні тогочасні кордони не співпадають із сучасними державними.

Державна влада включала копні суди в державну систему судів.

Копні суди розглядали справи селян, ремісників, дрібної шляхти, циган тощо. Рішення копних судів можна апелювати в замкових судах.

Мали право виносити всі види покарань, включно - смертна кара.

Збиралися періодично для розгляду однієї чи кількох справ. Копні суди складалися з мешканців певної місцевості, які збиралися на спільні збори (копи, купи) для розгляду судових справ.

Було 3 групи копного суду:

1. гаряча копа- проводила попереднє слідство, дізнання

2. генеральна копа - проводила безпосередній судовий розгляд

( процес проходив усно, гласно, публічно, за звичаєвим правом, із наявністю свідків)

3. забита копа - забезпечувала виконання вироку

Суддями копного суду (не мав постійного складу) були селяни-господарі - копні люди і копні старці. Кількість суддів залежала від розміру копного округу та кількості осіб, що мали право та були зобов'язані брати участь у судочинстві, від кількості осіб, що прибули на розгляд тієї чи іншої суперечки. Найчастіше копних суддів було 15-30.

Територію копного округу (околиці) становили його центр і навколишня місцевість у радіусі 15-20 кілометрів. Збори копи відбувались у визначених звичаєм місцях, найчастіше просто неба (під дубом, на узліссі, біля дороги тощо).

На засідання копного суду повинні були збиратися всі копні люди округи, або представники від кожного села. Окрім старців і копних людей, на копі могли бути присутніми й особи державної адміністрації, зокрема возний, який засвідчував згодом перед замковим (гродським) судом про дотримання на копі норм звичаєвого й писаного права.