45. Зовнішньоекономічний договір (контракт): поняття, ознаки, форма, особливості щодо укладення.

Поняття. Відповідно до ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ЗЕД), зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи господарських договорів, є:

• особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчизняний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент;

• особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін щодо здійснюваної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій);

• обов'язковість врахування типових платіжних умов та типових захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»);

• при укладенні договорів на реалізацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;

• спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при визначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору визначаються правом країни, обраної сторонами при його укладенні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються правом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 Закону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, обраної сторонами; якщо такого погодження не було - береться до уваги право місця проведення такого приймання);

• спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило - письмова форма, якщо інше не встановлено законом чи чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України; форма зовнішньоекономічного договору/контракту (в т. ч. модифікація письмової форми) визначається правом місця його укладення (місце укладення договору/контракту визначається відповідно до законів України); форма договорів щодо нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України; вимоги щодо форми зовнішньоекономічного договору визначаються ГК (ст. 382), Законом «Про ЗЕД» (ст. 6), Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201;

• обов'язковість державної реєстрації визначених законом видів зовнішньоекономічних договорів/контрактів, що здійснюється відповідно до встановленого порядку (ст. 383 ГК України; постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металоломом»; Наказ Міністерства економіки України від 29.06.2000 р. № 136 «Про порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»; Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602);

• особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного органу (державні суди України чи конкретний міжнародний третейський суд/арбітраж, створений на території України чи іншої країни).

Форма. Згідно з чинним законодавством України зовнішньоекономічні операції мають оформ­лятися в письмовій формі шляхом укладення відповідного договору.

Особливості щодо укладення. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прий­няття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зазначимо, що за загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з мо­менту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прий­няття цієї пропозиції.

Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, в тих випадках, коли його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обміняли­ся сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншо­го технічного засобу зв'язку. Сторони зовнішньоекономічного контракту повинні підписа­ти його. При цьому, якщо стороною є юридична особа, контракт підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими акта­ми цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зазначимо, що сторони при укладенні зовнішньоекономічного договору (українські су­б'єкти господарювання й іноземні суб'єкти господарської діяльності) мають керуватися По­ложенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Мінеко­номіки [222].

Практична цінність цього Положення полягає в тому, що воно містить перелік основних та додаткових умов зовнішньоекономічного договору. До основних умов віднесені: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; врегулю­вання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіж­ні реквізити сторін. Додатковими умовами є: умови про страхування, гарантії якості, умо­ви залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захис­ні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін.

3. Частина 3 коментованої статті встановлює, що форма зовнішньоекономічного догово­ру (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (кон­тракту) визначається відповідно до законів України. При цьому укладена за кордоном уго­да не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.

Беручи до уваги те, що зовнішньоекономічний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферентом), відповіді про прийняття цієї пропозиції, місцем укладення договору слід вважати місцезнаходження оферента.

Якщо ж сторони оформлюють договір у вигляді одного документа, місце його укладення зазначається в самому тексті договору.

4. Частина 4 коментованої статті встановлює, що виключно законами України визначаєть­ся форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України.

5. Зовнішньоекономічний договір є підставою виникнення зобов'язань у сторін такого до­говору. Одним з елементів будь-якого зобов'язання є його зміст (суб'єктивні права та обо­в'язки учасників).

Відповідно до положень цієї статті права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного до­говору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Вважаємо це положення таким, що ускладнює з'ясування змісту й обсягу прав і обов'язків сторін, оскільки при укладенні контракту важливим є встановлення права, яке за­стосовується до його форми та до змісту зобов'язань сторін. У першому випадку застосову­ватися має право країни місця укладення договору, а в другому - право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона контракту, визначена в ко­лізійних нормах.

Сторони можуть встановити у договорі порядок визначення права, яке має застосовувати­ся до змісту зобов'язань. В іншому випадку, відповідно до чинного законодавства, застосо­вується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

- продавцем - у договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем — у договорі майнового найму;

- ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;

- охоронцем — у договорі зберігання;

- комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);

- довірителем - у договорі доручення;

- перевізником - у договорі перевезення;

- експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

- страхувачем {страховиком) - у договорі страхування;

- кредитором - у договорі кредитування;

- дарувальником- у договорі дарування;

- поручителем - у договорі поруки;

- заставником {заставодавцем) - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціа­лізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право кра­їни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрак­том) результати, якщо сторони не погодили інше.

До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.

До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав і обов'язків за іншими зовнішньоекономічними договорами (контрактами) засто­совується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.

6. При вирішенні питання про недійсність зовнішньоекономічного договору слід врахову­вати положення ЦК, який встановлює загальні підстави недійсності правочинів.

Зазначимо, що новий Цивільний кодекс поширив на зовнішньоекономічні договори пра­вила, згідно з яким недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недій­сність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. До набрання чинно­сті цим Кодексом, відповідно до частини 2 статті 45 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання тягло за собою недійсність угоди.

7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Такий порядок встановлює, зокрема, Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартер­них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» [436] для бартерних, товарообмін­них договорів.