- •1. Поняття та місце мПрП
- •2.Предмет мПрП
- •3. Поняття та елементи міжнародних приватноправових відносин.
- •4, Ознаки міжнародних приватно правових відносин
- •5.Поняття та види іноземного елемента:
- •7.Принципи мпп
- •8.Співвідношення міжнародного приватного та публічного права.
- •9.Система міжнародного приватного права.
- •10. Поняття та загальна характеристика джерел мпп.
- •12.Міжнародні договори: поняття та види та загальна характеристика.
- •13.Звичаї в мпп: поняття та види та загальна характеристика.
- •14. Роль арбітражної та судової практики в регулюванні мпп
- •4. Міжнародна торгівельна палата
- •18. Поняття та значення матеріальних і колізійних норм у мпп
- •19. Характеристика міжнародних договорів про правову допомогу.
- •20. Фізичні особи як суб’єкти мпп: поняття, види та загальна характеристика.
- •21. Особистий закон фізичної особи.
- •22. Правовий статус фізичних осіб.
- •23. Правосуб’єктність фізичних осіб у відносинах з іноземним елементом.
- •25. Правовий стату іноземців та осіб без громадянства в Україні
- •26. Правовий статус юридичних осіб у мпп
- •27. Характеристика теорій юридичної особи.
- •28. Особистий закон юридичної особи
- •23. Заснування та діяльність юридичних осіб на території України. Преставництва та філії іноземних юридичних осіб.
- •24. Держава як учасник міжнародних правових відносин
- •25. Поняття та види теорій імунітету держави.
- •26. Поняття та природа колізійної норми.
- •27.Структура колізійної норми
- •28.Види система колізійних норм.
- •38. Односторонні та двосторонні колізійні норми.
- •39.Прості, складні, абсолютно визначені та відносно визначені колізійні норми.
- •40. Типи колізійних прив’язок.
- •41. Уніфікація колізійних норм.
- •42. Правова природа права власності в мпп.
- •43. Об’єкти права власності іноземців в Україні.
- •44. Колізійні питання права власності мпп.
- •45. Поняття, види та джерела правового регулювання іноземних інвестицій в Україні.
- •46.Форми іноземного інвестування.
- •Державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
- •Правовий статус іноземних інвестицій у вільних економічних зонах.
- •41. Поняття. Ознаки, джерела та загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності.
- •42. Принципи та методи зовнішньоекономічної діяльності.
- •43. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •44. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •45. Зовнішньоекономічний договір (контракт): поняття, ознаки, форма, особливості щодо укладення.
- •1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
- •1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
- •1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
- •1.9. Упаковка та маркування.
- •1.13. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.
- •46.Поняття, ознаки та загальна характеристика договору міжнародної купівлі-продажу.
- •47. Форма та зміст договору міжнародної купівлі-продажу.
- •48. Загальна характеристика Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу.
- •49. Сфера дії договору міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією про міжнародний договір купівлі-продажу.
- •50. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу (вимоги, що ставляться до оферти та акцепту) за Віденською конвенцією.
- •51. Зміст договору міжнародної купівлі продажу за Віденською конвенцією.
- •52. Засоби правового захисту покупця і продавця за договором міжнародної купівлі-продажу за Віденською конвенцією
- •53. Розірвання договору міжнародної купівлі продажу за Віденською конвенцією.
- •54. Відповідальність сторін за договором міжнародної купівлі-продажу за Віденсьою конвенцією.
- •55.Форс мажорні обставини та умови, яким вони повинні відповідати за Віденської конвенції.
- •56.Загальна характеристика Правил інкотермс.
- •57. Характристика окремих груп e, f, c, d.
- •58. Характеристика терміна exw – франко завод.
- •59. Характеристика терміна fca – франко перевізник.
- •60. Характеристика терміна fas – франко взовж борту судна.
- •61. Характеристика терміна fob – франко-борт.
- •62. Характеристика терміна cfr – вартість і фрахт.
- •63 Характеристика терміна cif – вартість, страхування і фрахт.
- •64. Характеристика терміна cpt – фрахт/перевезення оплачено до.
- •65. Характеристика терміна daf – поставка до кордону.
- •66. Характеристика терміна ddp – поставка зі сплатою мита.
- •67. Характеристика терміна daf – поставка до кордону
Правовий статус іноземних інвестицій у вільних економічних зонах.
В даний час в ООН зафіксовано більше 30 різних найменувань вільних економічних зон, які представляють собою відокремлену територію держави, де створені особливі умови господарювання шляхом спільного підприємництва з іноземними інвесторами. Поняття «вільна економічна зона »(ВЕЗ) є умовним і збірним – це вільні митні зони (Болгарія, Словенія), вільні безмитні зони (Герцеговина, Македонія), спеціальні економічні зони (Китай) тощо.
Всі ВЕЗ можна умовно розділити на три види:
1. Вільні промислові зони - створюються в країнах з ринковою економікою і являють собою території, де діє пільговий правовий режим у сфері торговельного, валютного, митного та податкового регулювання.
2. Зовнішньоторговельні зони - призначені для забезпечення додаткових валютних надходжень за рахунок створюваних логістичних складів, організації виставок, перевалки транзитних вантажів, нестягування торгових мит і податку на додану вартість товару.
3. Технологічні парки та технополіси - сприяють прискоренню науково-технічного прогресу на основі міжнародного співробітництва в галузі впровадження результатів фундаментальних наук і розробки нових наукомістких технологій; розширення експорту
готової продукції.
ВЕЗ можна також розділити на два типи: замкнутий або анклавний (повністю орієнтований на експорт - Китай); інтеграційний - пов'язаний не тільки із зовнішнім ринком, але і з національною економікою (США). Найбільш важлива задача ВЕЗ - залучити в економіку країни іноземний капітал. У багатьох державах ухвалені спеціальні закони, визначають єдині для всієї країни умови створення і функціонування ВЕЗ. Діяльність ВЕЗ регулюється не тільки національним законодавством, але і міжнародним правом (Міжнародна конвенція по спрощенню і гармонізації митних процедур 1973 р., постанова Європейської Ради 1988 р. «Про вільних митних зонах і складах » тощо). У багатьох державах створені спеціальні офшорні території і центри. Від офшорних зон офшорні центри відрізняються тим, що пільгова реєстрація та пільгове оподаткування іноземних компаній дозволені не на всій території держави, а тільки в межах офшорній території.
В Україні регулюється – ЗУ про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. Відповідно до нього - Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України. Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
Типи спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.
Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації.
У разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону. У разі коли ініціатива у створенні спеціальної (вільної) економічної зони належить місцевим Радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони у шестидесятиденний строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України.
Пропозиції щодо зміни статусу і території спеціальної (вільної) економічної зони подаються в порядку, передбаченому цим Законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони. Загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Республіці Крим визначаються згідно з Законом України "Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим.
Ліквідація: Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Радою України.
Спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України.
Питання про доцільність продовження строку функціонування спеціальної (вільної) економічної зони або її дострокову ліквідацію може бути передано для вивчення комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України.
Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції і у тримісячний строк з дня подання зазначеної пропозиції винести відповідне рішення.
Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію.
Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони, врегулювання фінансових відносин між органом господарського розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони Кабінетом Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління спеціальною (вільною) економічною зоною до моменту остаточного вирішення всіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони.
Інші питання регулюються цим Законом.