7.Принципи мпп

Принципи приватного права є одночасно і принципами МПрП. Для приватноправових відносин характерним є приватний, егоїстичний інтерес їх сторін, а також те, що ринок із властивими його учасникам егоїстичними прагненнями вимагає визнання приватного права. Поки існуватиме ринок, збережеться і приватне право. Водночас ніякий ринок не функціонуватиме, якщо ці егоїстичні інтереси не будуть моральними. Тому моральність, справедливість, добросовісність та розумність є найважливішим принципом сфери при­ватного права. Його можна назвати принципом "незловживання" цивільними правами.

Чинний Земельний кодекс України містить спеціальний розділ "Добросусідство", зміст якого розкриває ст. 103:

Інші принципи приватного права відображено у ст. З ЦКУ "Загальні засади цивільного законодавства". Такими засадами є:

1)неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків,встановлених Конституцією України та законом;

3)свобода договору;

4)свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5)судовий захист цивільного права та інтересу;

6)справедливість, добросовісність та розумність.

На підставі аналізу загальних положень кодексу нами виділено ще такі принципи:

- регулювання особистих немайнових та майнових відносин,заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників

- незастосування цивільного законодавства до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не передбачено законом .

- визнання актами цивільного законодавства Конституції України, ЦКУ, будь-яких законів України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, актів Президента України, що приймаються у випадках, встановлених Конституцією України, постанов Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини,виданих лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ст. 4);

- взаємопов'язаність, несуперечність норм цивільного права

- обмеження можливостей регулювання цивільних відносин актами Президента України, випадками, встановленими Конституцією, органів державної влади України (крім Кабінету Міністрів),органів влади Автономної Республіки Крим — випадками і межами,встановленими Конституцією України та ЦКУ

- пріоритетність ЦКУ і законів над постановами Кабінету Міністрів України однаковість регулювання цивільних відносин на всій території України;

- поширення дії актів цивільного законодавства лише на відносини (застосовується також до прав та обов'язків), які виникли з дня набуття ними чинності

- обмеження визнання зворотної дії акта цивільного законодавства лише випадками, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи

- пріоритетність волі сторін (сторони у правочині) над актам цивільного законодавства;

- обмеженість цієї волі лише загальним засадами цивільного законодавства та обов'язковістю для сторін положень актів цивільного законодавства, що випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами

- визнання чинних міжнародних договорів, що регулюють цивільні відносини, при наданні Верховною Радою України згоди на обов'язковість цих договорів, частиною національного цивільного законодавства України

- пріоритетність правил чинного міжнародного договору України, укладеного у встановленому законом порядку, перед правилами відповідного акта цивільного законодавства