41. Уніфікація колізійних норм.

Уніфікація (unie facere - робити єдиним) МПрП права - це процес створення та прийняття однакових, тобто уніфікованих норм у державах з відмінними правопорядками.

На першому етапі досягається угода між державами з приводу однакового регулювання визначених відносин, оформлюваних міжнародним договором, у якому містяться правові норми, призначені для регулювання цих відносин. На першій стадії створюється комплекс відповідних правових норм у формі міжнародного договору і держави беруть на себе міжнародно-правові зобов’язання забезпечити їхнє застосування.

Друга стадія зв’язана зі сприйняттям міжнародно-правових норм національним правом. У результаті в національному праві різних держав з’являються уніфіковані норми, тобто однакові, що цілком збігаються по змісту. Ці норми мають силу національного права, що включає і відповідають національно-правовій системі, а також їхнього примусового виконання. Сприйняття міжнародно-правових норм національним правом називається або трансформацією або національною імплементацією. Обидві стадії передбачаються тими правовими формами, що притаманна двом правовим системам: по-перше, міжнародно-правовим договором, по-друге, національно-правовими актами (законами і підзаконними актами).

Уніфіковані норми можна поділити за такими критеріями:

* За предметом правового регулювання:

• уніфіковані матеріальні норми (зміст цієї уніфікації полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, тобто нема потреби у відсиланні до права іноземної держави)

• уніфіковані процесуальні норми,

• уніфіковані колізійні норми,

• змішана уніфікація;

* За характером дії поділяють:

• імперативні;

• диспозитивні.

Уніфікації бувають:

Універсальні, багатосторонні - (Наприклад, Варшавська конвенція про перевезення);

Регіональні, локальні – (Наприклад, Мінська конвенція про правову допомогу у цивільних, кримінальних і сімейних правовідносинах, 1993 року);

Двосторонні – угоди, які укладаються між двома державами з питань урегулювання правовідносин з спірних питань.

42. Правова природа права власності в мпп.

Право власності в МПП розглядаються в двох значеннях:

1. в об’єктивному – сукупність НПА, які регулюють відносини з приводу володіння, користування і розпорядження певною річчю (майном);

2. в суб’єктивному – правомочності володіти, користуватися і розпоряджатися.

В кожній державі центральним правовим інститутом є інститут права власності. Праву власності належить головне місце у системі речових прав. Йому присвячено відповідні розділи цивільних кодексів, спеціальних законів країн.

Речові права характеризуються двома основними ознаками:

1. вони прямо передбачені законодавством. Особа не може за своїм бажанням створювати будь-які різновиди речових прав;

2. належать до прав абсолютних, за яких правочинності носія права відповідає обов’язок всіх інших осіб визнавати їх дію й утримуватися від порушення.

Право власності охоплює такі елементи цього права як володіння, користування та розпорядження річчю.

Право володіння – надане законом право фактичного володіння річчю.

Право користування - заснована на законі можливість використовувати дану річ, добуваючи з неї корисні властивості та ін.

Право розпорядження – надана законом можливість на власний розсуд чинити дії, що визначають юридичну долю майна (продаж, дарування та ін.).

Способи набуття права власності:

1. первинні – виготовлення речі, її перероблення, знахідка, скарб, на підставі набувальної давності;

2. похідні – на підставі міжнародного договору купівлі-продажу, ін. міжнародної угоди та в ін. випадках.

Право власності в різних державах може набуватись з різного моменту, зокрема – з моменту нотаріального посвідчення (для України), з моменту передачі майна. В деяких країнах право власності може набуватись з моменту прийняття акцептантом оферти.

Також існують певні обмеження на набуття певних об’єктів права власності. Зокрема особам не можуть передаватись у власність:

• бойові отруйні речі, речі сльозоточивої дії, бойова зброя;

• наркотичні засоби, психотропні речовини;

• еталони ваги, міри;

• космічні об’єкти;

• заповідники, рослини чи тварини занесені до Червоної книги.