10. Поняття рекреаційних ресурсів. Види рекреаційних ресур­сів

Рекр ресурси — це об'єкти і явища природного і антро­погенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри і виступають матеріальною основою для територіальної організації відпочинку, оздоровлення та лікування людей, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізації та економічної ефективності. До рекреаційних ресурсів зазвичай відносять сукупність природних, технічних, соціально економічних компонентів та їх елементів, що сприяють відновленню і розвитку фізичних і духовних сил людини. При сучасній і перспективній структурі рекреаційних потреб і наявних техніко-економічних можливостях вони використовуються для безпосереднього та опосередкованого споживання у вигляді санаторно-курортних та рекреацій­них послуг.

Традиційно у структурі рекреаційних ресурсів виділяють дві складові:

природні рекреаційні ресурси — природні та природно-техніч­ні геосистеми, тіла, явища природи, що мають комфортні вла­стивості для організації рекреаційної діяльності протягом певно­го часу або на постійній основі. Вони поділяються на кліматичні, бальнеологічні, біотичні, ландшафтні, природоохоронних тери­торій, водні.історико-культурні рекреаційні ресурси — пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, а та­кож місця, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей, які є важливими засобами задоволення духовних потреб та психо­фізіологічного відновлення людини. Це історичні та археологіч­ні пам'ятки, архітектурні пам'ятки, культові споруди, музеї та картинні галереї, етнографічні особливості території, місця, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей і т. ін.

Існують також інші підходи до типізації рекреаційних ресурсів. О. Бейдик, зокрема, відносить до рекреаційних (туристичних) ресурсів ще й уфологічні — території, на яких виявленні свідчення контакту з незем­ними цивілізаціями, форми життя неземного походження, якими спричи­нені ті чи інші аномальні явища.Рекреаційні ресурси — поняття історично змінюване, оскільки їх об­сяги та можливості використання не є сталими. Яскравим свідченням цьо­му є виділення категорії «соціально-економічні рекреаційні ресурси», яке охоплює матеріально-технічну базу, що забезпечує виробництво, про­даж і надання рекреаційних послуг; транспортну інфраструктуру; трудові ресурси .

Одним із важливих питань рекреалогії є розкриття механізму пере­ходу природних об'єктів і явищ у розряд рекреаційних ресурсів, що ві­дображає об'єктно-суб'єктні відносини. Поняття рекреаційних ресурсі позбавлене змісту з позицій лише окремого рекреанта або навіть групи рекреантів. Обов'язковою умовою є залучення цих об'єктів до рекреацій­ного господарства.

11. Типи оцінки рекреа­ційних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний, технологічним.

Медико-біологічний тип виявляє вплив природних факторів на ор­ганізм людини і має найважливіше значення при оцінці кліматичних ре­креаційних ресурсів, які суттєво впливають на стан здоров'я і самопочут­тя людини.

При психолого-естетичний оцінці визначається емоційний вплив на людину певних особливостей природного ландшафту та інших рекреацій­них ресурсів. Методика такої оцінки є складною і недостатньо розробле­ною. Вона зводиться в основному до визначення емоційної реакції люди­ни на природно-територіальний комплекс.

Оскільки потреба в красі — один з найсильніших проявів духовного світу людини, то території, що відзначаються великою естетичною цінні­стю, при рівності інших умов користуються підвищеним попитом у рекре­антів. Основними факторами, що визначають рекреаційну придатність території, є: естетичні якості, доступність, забезпеченість питною во­дою, можливість задоволення різних потреб відпочиваючих.

Психолого-естетична оцінна території враховує:

міру контрастності. Найпривабливішими для рекреантів с крайові зони, наприклад, на межі різних елементів ПТК: вода-суша (сильний ефект), ліс-галявина (середній ефект). Зворотний ефект справляють однотипні лісові насадження, заболочені ділянки, антрополандшафти;

пейзажна насиченість - морфологія ландшафту; кількість одночасно видимих природно-територіальних комплексів, величина вертикальних та горизонтальних кутів сприйняття ландшафтів глибина перспективи, пересіченість рельєфу, кількість фокусних пунктів тощо. В гірських районах найбільший бал мають верши­ни, найменший — вузькі ущелини та каньйони;

лісистість території, що перевищує 60%, різко зменшує есте­тичну привабливість ПТК;екзотичність — міра контрасту між місцем постійного прожи­вання та районом відпочинку;унікальність — міра неповторності об'єктів і явищ.Одним із комплексних показників психолого-естетичної оцінки і од­ночасно критерієм визначення ринкової цінності рекреаційного об'єкта (району) є його ampактивність (привабливість). Для її визначення вико­ристовують метод експертної оцінки різних ознак і факторів, об'єднаних у 5 груп. Кожному з факторів експерти присвоїли вагу. В певних умовах атрактивність можна використовувати також як один із ва­ріантів комплексної оцінки рекреаційних ресурсів.

Технологічна оцінка враховує взаємодію людини і природного се­редовища через «технологію» рекреаційної діяльності, де суб'єктом оцін­ки виступає рекреаційна галузь. Така оцінка включає два аспекти: можли­вості для реалізації того чи іншого виду рекреаційної діяльності та перспективи інженерно-будівельного освоения території. Важливим по­казником технологічної оцінки є рекреаційна ємність території (ресурсу).