48. Масові заворушення (ст. 294 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є громадський порядок (стан суспільних відносин, який гарантує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей, включаючи зовнішні умови нормального функціонування приватних, громадських і державних об’єднань, дотримання прийнятих у суспільстві правил і норм поведінки, а також принципів користування матеріальними благами). Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочину виступають життя і здоров’я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 294) полягає в: 1) організації масових заворушень; 2) активній участі у них (застосування насильства над особою, вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувались як зброя).

Організація масових заворушень – це об’єднання людей для участі у масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей (наприклад, виступ на мітингах, оголошення різноманітних звернень, розроблення планів із підбурювання натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень тощо). Активна участь у масових заворушеннях – це безпосереднє вчинення дій, в яких виражаються масові заворушення (їх вичерпний перелік наведено в диспозиції ч. 1 ст. 294), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб.

Насильство над особою – це завдання удару, побоїв, тілесних ушкоджень, мордування, позбавлення чи обмеження волі щодо однієї чи багатьох осіб. Погроми – це дії, спрямовані проти якоїсь групи населення, які супроводжуються знищенням, пошкодженням, руйнуванням громадських споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів тощо. Підпали – це дії, які призводять до загорання споруд чи майна. Знищення майна – це приведення майна в повну непридатність. Захоплення будівель або споруд – це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Насильницьке виселення громадян – це вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із застосуванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір представникам влади – це перешкоджання представнику влади виконувати його службові обов’язки із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів, що використовуються як зброя.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з передбачених у диспозиції ст. 294 дій (формальний склад).

Суб’єкт злочину спеціальний – організатори масових заворушень або їх активні учасники, які досягли 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 294) є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей – це смерть хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки – це заподіяння хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, великі матеріальні збитки державній, громадській організації або громадянам тощо.

Масові заворушення слід відрізняти від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296), і від групового порушення громадського порядку (ст. 293). Масові заворушення передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами. Їх учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади та управління, створюючи загрозу для громадської безпеки.

При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок. На відміну від масових заворушень дії, які утворюють склад групового порушення громадського порядку, можуть виходити не з натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років; за ч. 2 ст. 294 – позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.