- •Загальні нормативні акти й література, рекомендовані до курсів „Кримінальне право. Загальна частина та Особлива частина”
- •Питання із „Загальної частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність.
- •5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій.
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів.
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •21. Класифікація складів злочину.
- •22. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.
- •23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
- •24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
- •25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.
- •27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
- •28. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •29. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •31. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •32. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •40. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •41. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією.
- •44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •45. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •47. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.
- •48. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •49. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •52. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •53. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •54. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •55. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •56. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин.
- •61. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •63. Правова характеристика обмеження волі.
- •65. Правова характеристика громадських робіт.
- •66. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •67. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •68. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •69. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •71. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •72. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.
- •76. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
- •78. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за кримінальним правом України.
- •Питання із „Особливої частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •3. Державна зрада (ст. 111 кк).
- •4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •5. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •6. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 кк).
- •7. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •8. Катування (ст. 127 кк).
- •9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).
- •10. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк).
- •11. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •12. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 кк).
- •14. Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).
- •16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).
- •17. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 кк).
- •18. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк).
- •19. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк).
- •20. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •21. Крадіжка (ст. 185 кк).
- •22. Грабіж (ст. 186 кк).
- •23. Розбій (ст. 187 кк).
- •24. Вимагання (ст. 189 кк).
- •25. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •26. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк).
- •27. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк).
- •28. Контрабанда (ст. 201 кк).
- •29. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк).
- •30. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
- •32. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 кк).
- •33. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 кк).
- •34. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •35. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк).
- •36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).
- •37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).
- •38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).
- •39. Бандитизм (ст. 257 кк).
- •40. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •41. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк).
- •42. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 кк).
- •43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •45. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк).
- •46. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк).
- •47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).
- •48. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •49. Хуліганство (ст. 296 кк).
- •50. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •51. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •52. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 кк).
- •53. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк).
- •54. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).
- •56. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 кк).
- •57. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 кк).
- •58. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк).
- •59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).
- •60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •61. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 кк).
- •62. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 кк).
- •63. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361 кк).
- •64. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 кк).
- •65. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк).
- •66. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •67. Одержання хабара (ст. 368 кк).
- •68. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 кк).
- •69. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •70. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк).
- •71. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк).
- •72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
- •73. Непокора (ст. 402 кк).
- •74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).
- •75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •76. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •77. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •78. Екоцид (ст. 441 кк).
- •79. Геноцид (ст. 442 кк).
- •80. Найманство (ст. 447 кк).
- •Практикум
- •Додаток 1 Зміни та доповнення до Кримінального кодексу України (Станом на 1 січня 2005 р.)
- •З питань застосування Особливої частини кк:
- •Додаток 3 Аналіз стану злочинності в Україні за 2003 р. (витяги)
- •Кримінальне право україни: теоретичний курс та практикум кузнецов віталій володимирович, савченко андрій володимирович, плугатир віталій степанович
72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
Стаття складається з двох частин, перша з яких містить заборонювальну норму, а друга – заохочувальну. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують здійснення правосуддя у державі. Безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття злочинів.
Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 396) полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) доходів (грошових коштів та іншого майна), одержаних злочинним шляхом. Способами приховування можуть, зокрема, бути: надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами.
Якщо спосіб приховування сам по собі є злочинним, він потребує самостійної кримінально-правової оцінки. Якщо винний задля приховування злочину вчинив убивство, то його дії слід кваліфікувати тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115. Якщо особа з метою приховати злочин вчиняє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиве показання, її дії кваліфікуються, відповідно, за статтями 383 або 384.
Склад цього злочину утворює приховування лише тяжкого або особливо тяжкого злочину (їх поняття дається у ст. 12 КК).
Злочин є закінченим з моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину (формальний склад).
Суб’єкт злочину загальний (фізична осудна особа, якій виповнилось 16 років).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа не обов’язково повинна знати, що приховує саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин, – вона повинна усвідомлювати фактичні обставини вчиненого діяння, яке за законом визнається тяжким чи особливо тяжким злочином.
У ч. 2 ст. 396 передбачається спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила заздалегідь не обіцяне приховування злочину. Згідно цієї норми не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.
Членами сім’ї особи, яка вчинила злочин, є особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство (до них, крім близьких родичів, можуть належати й особи, які перебувають на вихованні чи утриманні потерпілого).
До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.
Покарання за злочин: арешт на строк до 3 місяців або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на той самий строк.
73. Непокора (ст. 402 кк).
Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності (цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах). Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину може виступати власність, довкілля, інші блага.
Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 402) виражається у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу.
Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі (в контексті ст. 402 під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо). Наказ завжди має бути конкретним, а тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, – крім того, у письмовій формі (за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним, підлеглий не несе відповідальності за ст. 402).
До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов’язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу (зокрема, начальники за службовим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбовців або робітників та службовців (підлеглих); начальники за військовим званням).
Відкрита відмова виконати наказ начальника – це найбільш зухвала форма непокори – передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв’язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує.
Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов’язкових умов їх виконання.
Злочин є закінченим, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.
Суб’єкт злочину – спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.
Суб'єктивна сторона злочину у першій його формі характеризується прямим умислом, а в другій – прямим або непрямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 402) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків (це оціночна категорія, під якою слід розуміти, приміром зрив виконання бойового завдання спричинення значної матеріальної шкоди тощо).
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 402) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці.
Воєнний час – це особливий період, що має місце в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, й територіальній цілісності. Бойова обстановка – це певний стан військових з’єднань, частин (кораблів) та (або) підрозділів, за яким вони ведуть погоджені дії з метою знешкодження (розгрому) військового супротивника, оволодіння важливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших тактичних завдань (ця обстановка може мати місце при ліквідації прикордонних конфліктів, при порушенні недоторканності повітряного чи морського простору України, під час загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного і морського, а також наступального та оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висаджування морського десанту тощо).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 402 – службові обмеження на строк до 2 років або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 402 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; за ч. 3 ст. 402 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.