- •Загальні нормативні акти й література, рекомендовані до курсів „Кримінальне право. Загальна частина та Особлива частина”
- •Питання із „Загальної частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність.
- •5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій.
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів.
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •21. Класифікація складів злочину.
- •22. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.
- •23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
- •24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
- •25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.
- •27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
- •28. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •29. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •31. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •32. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •40. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •41. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією.
- •44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •45. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •47. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.
- •48. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •49. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •52. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •53. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •54. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •55. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •56. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин.
- •61. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •63. Правова характеристика обмеження волі.
- •65. Правова характеристика громадських робіт.
- •66. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •67. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •68. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •69. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •71. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •72. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.
- •76. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
- •78. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за кримінальним правом України.
- •Питання із „Особливої частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •3. Державна зрада (ст. 111 кк).
- •4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •5. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •6. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 кк).
- •7. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •8. Катування (ст. 127 кк).
- •9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).
- •10. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк).
- •11. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •12. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 кк).
- •14. Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).
- •16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).
- •17. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 кк).
- •18. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк).
- •19. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк).
- •20. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •21. Крадіжка (ст. 185 кк).
- •22. Грабіж (ст. 186 кк).
- •23. Розбій (ст. 187 кк).
- •24. Вимагання (ст. 189 кк).
- •25. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •26. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк).
- •27. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк).
- •28. Контрабанда (ст. 201 кк).
- •29. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк).
- •30. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
- •32. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 кк).
- •33. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 кк).
- •34. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •35. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк).
- •36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).
- •37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).
- •38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).
- •39. Бандитизм (ст. 257 кк).
- •40. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •41. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк).
- •42. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 кк).
- •43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •45. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк).
- •46. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк).
- •47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).
- •48. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •49. Хуліганство (ст. 296 кк).
- •50. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •51. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •52. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 кк).
- •53. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк).
- •54. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).
- •56. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 кк).
- •57. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 кк).
- •58. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк).
- •59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).
- •60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •61. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 кк).
- •62. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 кк).
- •63. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361 кк).
- •64. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 кк).
- •65. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк).
- •66. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •67. Одержання хабара (ст. 368 кк).
- •68. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 кк).
- •69. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •70. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк).
- •71. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк).
- •72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
- •73. Непокора (ст. 402 кк).
- •74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).
- •75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •76. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •77. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •78. Екоцид (ст. 441 кк).
- •79. Геноцид (ст. 442 кк).
- •80. Найманство (ст. 447 кк).
- •Практикум
- •Додаток 1 Зміни та доповнення до Кримінального кодексу України (Станом на 1 січня 2005 р.)
- •З питань застосування Особливої частини кк:
- •Додаток 3 Аналіз стану злочинності в Україні за 2003 р. (витяги)
- •Кримінальне право україни: теоретичний курс та практикум кузнецов віталій володимирович, савченко андрій володимирович, плугатир віталій степанович
4. Закон про кримінальну відповідальність.
У юриспруденції і судово-слідчій практиці термін „законодавство” застосовується у широкому розумінні як сукупність законів та інших нормативно-правових актів, які забезпечують правове регулювання суспільних відносин на території держави, та у вузькому розумінні лише як сукупність законів, прийнятих парламентом або референдумом.
Закон про кримінальну відповідальність - це сукупність систематизованих та окремих законодавчих актів, що визначають загальні принципи та підстави кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від відповідальності і покарання, а також визначають злочинність і караність діянь.
Характерною особливістю законодавства про кримінальну відповідальність (кримінального законодавства) є те, що воно фактично складається з одного закону - Кримінального кодексу.
Кримінальний кодекс України - це прийнятий, як правило, Верховною Радою України закон, який містить систему взаємопов’язаних і взаємообумовлених юридичних норм, що розкривають загальні поняття і принципи кримінального права України, умови і підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї і визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання слід застосовувати до осіб, котрі їх вчинили.
Основними ознаками закону про кримінальну відповідальність є: його загальнообов’язковість, формальна визначеність, прийняття його тільки парламентом України і тільки він визначає злочинність та караність діяння.
Основним призначенням закону про кримінальну відповідальність є забезпечення правовими засобами охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. При цьому, звичайно, кримінальне законодавство ґрунтується на загальних принципах і конкретних положеннях норм Конституції, яка є основою усього національного законодавства, і жоден нормативно-правовий акт не може їй суперечити. Виразом цього є те, що Кримінальний кодекс дослівно відтворює ряд положень Конституції. У той же час суттєве значення для законодавства про кримінальну відповідальність мають загальновизнані принципи і норми міжнародного права. Це обумовлено визнанням Україною пріоритету загальнолюдських цінностей і загальновизнаних принципів міжнародного права, а також її прагненням долучитися до системи правових відносин між державами на основі взаємної поваги державного суверенітету.
Після набрання чинності Кримінальним кодексом України закони України, які регулюють питання, пов’язані з кримінальною відповідальністю, не можуть застосовуватись як самостійні нормативно-правові акти.
У кримінальному законодавстві застосування аналогії для визначення злочинності діяння неприпустимо. Це базується на такому принципі: немає злочину і немає покарання, якщо немає закону, який їх установлює.
5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
Закон про кримінальну відповідальність складається із Загальної та Особливої частин, кожна з яких, своєю чергою, складається з розділів, а розділи - зі статей.
Статті Загальної частини КК містять норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, чинність кримінального закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб’єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множини злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання і його відбування, загальні засади призначення покарання тощо. Загальна частина складається із 15 розділів.
Більшість статей Особливої частини КК складається з одної або декількох частин, кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину. Норми Особливої частини КК визначають, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання передбачено за їх скоєння. Особлива частина складається з 20 розділів, назва кожного з яких відображає певну групу розташованих у ньому злочинів, схожих між собою за родовим об’єктом посягання. Наприклад: „Розділ VI. Злочини проти власності”.
Фактори, які обумовлюють єдність Загальної i Особливої частин кримінального права України:
1) основний масив норм i Загальної i Особливої частини кримінального права виражені в одному й тому самому кримінальному законі - Кримінальному кодексі України;
2) Загальна i Особлива частина мають єдині завдання - опір злочинності, в них виражена воля одного й того ж законодавця - вищого органу державної влади України;
3) Загальна i Особлива частина виражають одну й ту ж саму кримінальну політику держави в боротьбі зі злочинністю. Основними напрямками цієї політики, яка реалізується нормами Загальної i Особливої частини, є:
- посилення відповідальності за тяжкі злочини, застосування суворих заходів впливу щодо рецидивістів, oci6, які вперто не бажають стати на шлях виправлення;
- пом'якшення або повне усунення відповідальності за діяння, які не становлять великої суспільної небезпеки, широке застосування видів покарання, не пов'язаних з позбавленням волі за необережні злочини, щодо ociб, які вперше і випадково порушили кримінальний закон, вчинили малозначні злочини;
4) в основу як Загальної, так i Особливої частини покладені одні й ті ж принципи (персональної відповідальності, індивідуалізації відповідальності та покарання, економії кари и т. ін .);
5) норми i Загальної, i Особливої частини застосовуються лише взаємопов'язано. Жодна норма Загальної частини не може бути усвідомлена и застосована, якщо не конкретизувати її зміст стосовно окремих видів злочинів - положень, які закріплені в Особливій частині. І навпаки, жодна норма Особливої частини не може бути застосована у відриві від положень, які містяться в нормах Загальної частини кримінального права;
6) структурні елементи кримінально-правової норми виражені i в Загальній, i в Особливій частині;
7) зміна змісту норм Загальної частини тягне за собою відповідні зміни в нормах Особливої частини (наприклад, при зміні тривалості виправних робіт, скасуванні заслання i вислання).
Відмінність між Загальною i Особливою частинами кримінального права України полягає:
1) в змісті норм Загальної частин регламентовані положення, які спільні (загальні) для всіх чи більшості злочинів; в Особливій частині - які специфічні (особливі) для окремих видів злочинів;
2) структурі норм: норми Загальної частини, як правило, складаються з гіпотези та диспозиції , норми Особливої частини - з диспозиції та санкції (за винятком норм - дефініцій ("роз'яснюючих") та норм про умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини ("заохочувальних");
3) умовах подолання прогалин: при застосуванні норм Загальної частини допускається аналогія, в Особливій же частині кримінального права вона абсолютно виключається.