15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є статева свобода статева та недоторканність особи. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину можуть бути честь і гідність особи, право власності. Потерпілим від злочину є особа жіночої чи чоловічої статі, яка матеріально або службово залежна від винного. Якщо до вступу в статевий зв’язок примушувалась осо­ба, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст. 154, квалі­фікуються за ч. 1 ст. 14 і відповідною частиною ст. 155 як готування до статевих зносин з осо­бою, яка не досягла статевої зрілості. Матеріальна залежність означає, що матеріальна до­помога з боку суб’єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи, і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне станови­ще (наприклад, це має місце тоді, коли жінка або чоловік перебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його житловій площі, а також коли дії вин­ного спроможні іншим чином викликати істотне погіршення матеріа­льного становища потерпілої особи на підставі відноси­н цивільного боргу, відносин між спадкодавцем і спадкоємцем тощо). Службова залежність означає, що: а) потерпіла особа є підлег­лою винного по роботі; б) потерпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (наприклад, ревізор і комірник); в) реаліза­ція істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведінки вин­ного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 154) виражається у примушуванні особи жіночої чи чоловічої статі до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом.

Примушування означає протиправний психічний вплив винного на потерпілу особу, який полягає у відкритій або завуальованій погрозі настання для неї небажаних наслідків матеріального, службо­вого або особистого характеру (наприклад, позбавити утримання або можли­вості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату тощо). Природний або неприродний спосіб примушування до вступу у статевий зв’язок охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно пого­джується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує про­ти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154.

Злочин є закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище (усічений склад). Не впливає на кваліфікацію вчиненого та обставина, що жінка або чоловік погодились вступити у статевий зв’язок або, навпаки, відхилили домагання, однак це може бути враховано при призначенні покарання.

Суб’єктом злочину є спеціальний суб’єкт (фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі з 16-річного віку, від якої жінка або чоловік матеріально чи службове залежні).

Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел і, зазвичай, сексуальний мотив.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 154) є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, по­шкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (йо­го) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 154 – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців; за ч. 2 ст. 154 – арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років.