- •Загальні нормативні акти й література, рекомендовані до курсів „Кримінальне право. Загальна частина та Особлива частина”
- •Питання із „Загальної частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність.
- •5. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій.
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину.
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів.
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.
- •21. Класифікація складів злочину.
- •22. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.
- •23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
- •24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
- •25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.
- •26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.
- •27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
- •28. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •29. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •31. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття осудності та її значення.
- •32. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •40. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
- •41. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їхніх дій та призначення покарання).
- •42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією.
- •44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.
- •45. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •47. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.
- •48. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •49. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •52. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •53. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин.
- •54. Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст і правове значення цих обставин.
- •55. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •56. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин.
- •61. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.
- •62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •63. Правова характеристика обмеження волі.
- •65. Правова характеристика громадських робіт.
- •66. Правова характеристика штрафу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •67. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •68. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •69. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •71. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •72. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.
- •75. Правова характеристика амністії. Конституційні положення щодо амністії. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. Закон України „Про амністію” від 11 липня 2003 р.
- •76. Помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.).
- •78. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за кримінальним правом України.
- •Питання із „Особливої частини кримінального права” з відповідями
- •1. Поняття та система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк).
- •3. Державна зрада (ст. 111 кк).
- •4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 кк).
- •5. Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- •6. Види умисного вбивства за пом’якшуючих обставин (статті 116–118 кк).
- •7. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •8. Катування (ст. 127 кк).
- •9. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк).
- •10. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк).
- •11. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк).
- •12. Захоплення заручників (ст. 147 кк).
- •13. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 кк).
- •14. Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •15. Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 кк).
- •16. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 кк).
- •17. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 кк).
- •18. Порушення недоторканності житла (ст. 162 кк).
- •19. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк).
- •20. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк).
- •21. Крадіжка (ст. 185 кк).
- •22. Грабіж (ст. 186 кк).
- •23. Розбій (ст. 187 кк).
- •24. Вимагання (ст. 189 кк).
- •25. Шахрайство (ст. 190 кк).
- •26. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк).
- •27. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 кк).
- •28. Контрабанда (ст. 201 кк).
- •29. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 кк).
- •30. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •31. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк).
- •32. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 кк).
- •33. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 кк).
- •34. Доведення до банкрутства (ст. 219 кк).
- •35. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк).
- •36. Незаконна порубка лісу (ст. 246 кк).
- •37. Незаконне полювання (ст. 248 кк).
- •38. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 кк).
- •39. Бандитизм (ст. 257 кк).
- •40. Терористичний акт (ст. 258 кк).
- •41. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк).
- •42. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 кк).
- •43. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •44. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •45. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк).
- •46. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кк).
- •47. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292).
- •48. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •49. Хуліганство (ст. 296 кк).
- •50. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •51. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк).
- •52. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 кк).
- •53. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк).
- •54. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк).
- •55. Розголошення державної таємниці (ст. 328 кк).
- •56. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 кк).
- •57. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 кк).
- •58. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк).
- •59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).
- •60. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 кк).
- •61. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 кк).
- •62. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 кк).
- •63. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст. 361 кк).
- •64. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 362 кк).
- •65. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 кк).
- •66. Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 кк).
- •67. Одержання хабара (ст. 368 кк).
- •68. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 кк).
- •69. Примушування давати показання (ст. 373 кк).
- •70. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 кк).
- •71. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк).
- •72. Приховування злочину (ст. 396 кк).
- •73. Непокора (ст. 402 кк).
- •74. Невиконання наказу (ст. 403 кк).
- •75. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 кк).
- •76. Дезертирство (ст. 408 кк).
- •77. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної, війни (ст. 437 кк).
- •78. Екоцид (ст. 441 кк).
- •79. Геноцид (ст. 442 кк).
- •80. Найманство (ст. 447 кк).
- •Практикум
- •Додаток 1 Зміни та доповнення до Кримінального кодексу України (Станом на 1 січня 2005 р.)
- •З питань застосування Особливої частини кк:
- •Додаток 3 Аналіз стану злочинності в Україні за 2003 р. (витяги)
- •Кримінальне право україни: теоретичний курс та практикум кузнецов віталій володимирович, савченко андрій володимирович, плугатир віталій степанович
33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
У ч. 2 ст. 2 КК України закріплено один із найважливіших принципів кримінального права - можливість відповідальності лише за наявності вини. „Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”. Чітке законодавче формулювання цього принципу є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів.
Суб’єктивна сторона - це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку.
До обов’язкових ознак суб’єктивної сторони належать: вина у формі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.
Вина - це психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння, а в злочинах із матеріальним складом - і до його наслідків у формі умислу чи необережності (ст. 23 КК).
Мотив злочину - усвідомлене спонукання особи, яке викликало у неї рішучість вчинення злочину; інтегральний психічний утвір, який спонукає особу до вчинення суспільно небезпечного діяння та є його підставою.
Мета злочину - уявлення про бажаний результат, досягнути якого прагне особа.
Умисел поділяється на прямий і непрямий.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 1 ст. 24 КК).
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Умисел у формальному складі злочину, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння і бажала вчинити його.
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.
Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).
Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).
Практичне значення суб’єктивної сторони злочину: вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності; ознаки суб’єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину; від визначення її ознак залежить правильна кваліфікація злочину; вона допомагає розмежувати злочини, а також відмежувати злочинні діяння від незлочинних.
34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
Вина - це психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до його наслідків у формі умислу або необережності (ст. 23 КК). У ст. 62 Конституції України закріплено один із найважливіших принципів кримінального права - можливість відповідальності лише за наявності вини. „Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”. Чітке законодавче формулювання цього принципу є важливою гарантією дотримання законності в діяльності правоохоронних органів і свідчить про недопустимість об’єктивного ставлення у вину. Спираючись на це, можна визначити вину як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони злочину.
Форми вини: умисна, необережна і змішана.
Категорії вини: зміст, сутність і ступінь.
Зміст вини - це відображення у свідомості людини об’єктивних ознак злочину.
Сутність вини - негативне ставлення злочинця до суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.
Ступінь вини характеризується тяжкістю вчиненого діяння і небезпечністю особи винного.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 1 ст. 24 КК).
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).
Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).
Змішана (подвійна) форма вини - якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його проміжні суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання і при цьому до інших (кінцевих) наслідків ставилася необережно.