59. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 кк).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. ст. 342 КК).

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 343) передбачає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, спрямований на перешкоджання виконанню ним службових обов’язків або на досяг­нення прийняття незаконних рішень.

Пленум Верховного Суду України конкретизував об’єктивну сторону злочину, визначивши, що під втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоду у виконанні цим працівником службових обов’язків або на досягнення прийняття неправомірного рішення. Втручання може проявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Однак прохання, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу злочину. При цьому працівники правоохоронних органів підлягають відповідно до цієї статті захисту від втручання в їхню діяльність у випадку, коли вони беруть безпосередню участь у розгляді судових справ у всіх інстанціях: провадженні й розслідуванні злочинів та адміністративних правопорушень; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання, слідства, прокурорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді та контролі за виконанням законів.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу (формальний склад).

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою перешкодити виконанню потерпілим службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343), є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343, якщо вони: 1) перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Вплив на працівника правоохоронного органу через захоплення або тримання як заручників його родича або співробітника охоплюється ст. 147 або 349 і додаткової кваліфікації за ст. 343 не потребує. Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з діями, передбаченими ч. 3 ст. 342, статтями 345, 347 або 348, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 343 і зазначеними статтями.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 343 – штраф від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців; за ч. 2 ст. 343 – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 4 років.