21. Крадіжка (ст. 185 кк).

Стаття складається з п’яти частин, що містять заборонювальні норми, та примітки, яка включає чотири пункти. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності (передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном). Предметом злочину є чуже приватне, колективне або державне майно (речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру), наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба тощо. Навпаки, не є предметом крадіжки та інших злочинів, які передбачають відповідальність за незаконне заволодіння майном: 1) офіційні чи приватні документи, що перебувають на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності і не мають грошової оцінки та мінової властивості; 2) природні багатства в їх природному стані; 3) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали; 4) наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи прекурсори; 5) предмети, які перебувають у місці поховання або на трупі; 6) транспортні засоби тощо. Незаконне заволодіння цими предметами кваліфікується за іншими статтями Особливої частини КК.

Об’єктивна сторона крадіжки (ч. 1 ст. 185) передбачає таємне викрадення чужого майна. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони крадіжки є: 1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає у заволодінні винним чужим майном; 3) причинний зв’язок між дією та наслідком, а також 4) спосіб вчинення злочину, який характеризується таємністю.

Викрадення вважається таємним, коли воно здійснюється: а) за відсутності власника або іншої особи; б) у присутності власника або іншої особи, але непомітно для них; в) у присутності власника або іншої особи, але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб (наприклад, дії винного фіксує камера спостереження в супермаркеті, а на екрані телевізора охоронець бачить їх); г) у присутності власника або іншої особи, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) або інші обставини не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна і не можуть дати йому належної оцінки; ґ) у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв’язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо), однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає бути таємним, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх «мовчання» з приводу його дій; д) особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винним з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування – залежно від характеру насильства чи погроз – як грабіж чи розбій.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за даний злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

Крадіжка є злочином з матеріальним складом. Вона вважається закінченою з моменту протиправного вилучення майна і отримання винним реальної можливості розпорядитися чи користуватися ним (сховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річ­ного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 185) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

У статтях 185, 186 та 189–191 повторним визнається злочин, учинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 2) завдання злочином значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 185); 3) у великих розмірах (ч. 4 ст. 185); 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою (ч. 5 ст. 185).

Проникнення – це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинення крадіжки, грабежу чи розбою. Житло – це житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного (приватний будинок, квартира, кімната в будинку, квартирі чи гуртожитку) чи тимчасового (кімната в готелі, санаторії, палата в лікарні, дачний чи садовий будинок, палатка, вагончик) проживання людей, а також ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкон, веранда, комора тощо). Інше приміщення – це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей чи матеріальних цінностей (виробниче чи службове приміщення підприємства, установи, організації, гараж, інша будівля господарського призначення, яка відокремлена від житлових будівель тощо). Сховище – частина території, відведена для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, сейфи і подібні сховища.

У статтях 185, 186, 189 та 190 КК значна шкода визнається з врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинено збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У статтях 185–191 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. У статтях 185–187 та 189–191 КК в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка у 600 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 185 – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 185 – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 185 – позбавлення волі на строк від 3 до 6 років; за ч. 4 ст. 185 – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років; за ч. 5 ст. 185 – позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.